ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 607/4093/20
провадження № 51-2341 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
особи, яка подала заяву
про реабілітацію ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 грудня 2022 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 22 березня 2023 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019210000000340, за обвинуваченням,
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Тернопіль, громадянина України, який проживав за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 грудня 2022 року ОСОБА_8 визнано винуватим за ч. 2 ст. 286 КК, без призначення йому покарання, оскільки засуджений ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вирішено питання про долю речових доказів.
Згідно з вироком 2 листопада 2019 року о 19 годині, водій ОСОБА_8, в порушення вимог п.п. 2.9 (а) та 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами та доповненнями (далі - ПДР), перебуваючи у стані сильного алкогольного сп`яніння, керував технічно справним автомобілем "SKODA Octavia", р.н. НОМЕР_1, та із швидкістю щонайменше 120 км/год рухався проїзною частиною вулиці Бродівська м. Тернопіль зі сторони центру міста у бік с. Біла Тернопільського району. Пасажиром автомобіля "SKODA Octavia" був ОСОБА_9 . Під час руху водій не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, чим порушив вимоги п.2.3 (б, д) ПДР. Унаслідок цього і в порушення вимог п.п. 1.10 (в частині визначення понять "безпечна швидкість", "дорожні умови", "дорожня обстановка" та виконання їх вимог), та 12.1 ПДР, водій ОСОБА_8, під час проїзду ділянки вказаної вулиці, що поблизу будинку №47, допустив втрату поперечної стійкості автомобіля, його подальший некерований виїзд за межі проїзної частини та наїзд на бетонну електроопору. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9 спричинено закриту черепно-мозкову травму, від чого 6 листопада 2019 настала його смерть.
ІНФОРМАЦІЯ_2 від отриманих внаслідок ДТП тілесних ушкоджень ОСОБА_8 помер.
Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_9 .
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 22 березня 2023 року апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_10 залишено без задоволення, вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 грудня 2022 року скасовано на підставі ч. 2 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 грудня 2022 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 22 березня 2023 року скасувати і закрити кримінальне провадження.
Захисник вказує на відсутність у кримінальному провадженні процесуальних документів щодо призначення прокурора чи групи прокурорів.
Вказує, що ознайомлення з матеріалами досудового розслідування потерпілої ОСОБА_11 та представника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_10 відбулося поза строками досудового розслідування.
Крім того зазначає, що прокурор, не застосувавши положення п. 10 ч. 1. ст. 284 КПК, не закрив кримінальне провадження, натомість надіслав обвинувальний акт до суду після закінчення строків досудового розслідування.
До початку судового розгляду на касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 надійшло заперечення прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_12 .
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Особа, яка подала заяву про реабілітацію - ОСОБА_7, просив задовольнити касаційну скаргу захисника.
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційних скаргах, суд касаційної інстанції дійшов таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412 - 414 КПК.
Перевіряючи доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_6, про відсутність в матеріалах провадження документів, які підтверджують повноваження прокурора ОСОБА_13 та прокурора ОСОБА_12, який затверджував обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019210000000340, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
Відповідно до висновку про застосування норми права, який міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 лютого 2021 року в справі № 754/7061/15, за змістом статей 36, 37, 110 КПК рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов`язково повинно прийматись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати передбаченим КПК вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у том числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла.
Відсутність зазначеної постанови в матеріалах досудового розслідування або її непідписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень. Таким чином, через предмет дослідження повноважень особи, яка проводить досудове розслідування, можуть ставитись під сумнів докази, надані суду стороною обвинувачення.