ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 744/315/16-к
провадження № 51-5915 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6, який діє в інтересах засудженої ОСОБА_7, на вирок Чернігівського апеляційного суду від 15 травня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014270230000085 від 07 квітня 2014 року за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Семенівка Чернігівської області, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 11 лютого 2021 року ОСОБА_7 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що в її діянні є склад указаного злочину.
Апеляційний суд Чернігівської області ухвалою від 17 вересня 2021 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 11 лютого 2021 року - без змін.
Верховний Суд постановою від 21 червня 2022 року ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 17 вересня 2021 року скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Чернігівський апеляційний суд вироком від 15 травня 2023 року виправдувальний вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 11 лютого 2021 року щодо ОСОБА_7 скасував та ухвалив свій, за яким ОСОБА_7 визнав винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, та призначив їй покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, з позбавленням права займатися медичною діяльністю строком на 2 роки. На підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнив ОСОБА_7 від відбування призначеного основного та додаткового покарання, у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України.
Вирішено цивільний позов та питання щодо процесуальних витрат.
За обставин, детально викладених у вироку, 06 березня 2013 року ОСОБА_7, перебуваючи на посаді завідуючої гінекологічним відділенням комунального лікувально-профілактичного закладу "Семенівська центральна районна лікарня" (далі - Семенівська ЦРЛ), розташованого за адресою: по вул. Лікарняний Хуторок, 2, м. Семенівка, Чернігівська область, приймаючи пологи в ОСОБА_8, під час виникнення ускладнень у пологах неналежно виконала свої професійні обов`язки через недбале ставлення до них, а саме не вчинила дій, які зобов`язана була вчинити: не здійснила правильної оцінки своїх дій з подальшим переглядом тактики ведення пологів шляхом проведення кесаревого розтину, продовжила проводити пологову стимуляцію. Внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_7 були спричинені тяжкі наслідки для новонародженого ОСОБА_9 у вигляді раннього органічного ураження нервової системи у вигляді мікроцефалії, спастичного тетрапарезу, епісиндрому. Причиною неврологічних захворювань у ОСОБА_9 є пологова травма.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок апеляційного суду скасувати, а кримінальне провадження закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення.
На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зазначає, що:
· у діях ОСОБА_7 відсутній склад інкримінованого їй правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, оскільки вона не могла і не мала права розпочати кесарів розтин одноособово, проте вжила всіх можливих невідкладних заходів для проведення операції за участю обов`язкових спеціалістів операційної бригади. Крім того, ОСОБА_7 не могла використати інші способи розродження вагітної, такі як вакуум-екстрактор (через його відсутність у лікарні) та акушерські щипці (оскільки не володіла технікою їх накладення);
· сторона обвинувачення не довела які з покладених на ОСОБА_7 обов`язків лікаря акушера-гінеколога не були виконані або виконані неналежним чином, що спричинило тяжкі наслідки;
· залучені до надання медичної допомоги потерпілій лікарі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 після виникнення у ОСОБА_12 аномалії пологової діяльності мусили приймати рішення консиліумом щодо подальшого ведення породілля, надати відповідну допомогу та внести записи в історію пологів. Відсутність відповідних записів свідчить про неналежне виконання ними своїх обов`язків;
· апеляційний суд не надав належної оцінки висновкам судово-медичних експертиз від 04 листопада 2015 року№ 135, від 11 квітня 2016 року № 62 та висновку експерта від 19 березня - 15 травня 2020 року № 25, 26/18;
· вирок апеляційного суду є невмотивованим та не відповідає приписам ст. 370 КПК України.
На касаційну скаргу захисника прокурор подав заперечення, у яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення касаційної скарги сторони захисту, просив залишити оскаржуване рішення без змін.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Зміст доводів касаційної скарги сторони захисту фактично зводиться до того, що в діях ОСОБА_7 відсутній склад інкримінованого їй злочину, її винуватість не доведена поза розумним сумнівом.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону.
Обов`язок всебічного й неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, які стосуються події, що є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість існування іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
З одного боку, стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами.
З іншого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (див. постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 08 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 760/23459/17 та ін.).
На думку Суду, в цьому кримінальному провадженні винуватість ОСОБА_7 доведено поза розумним сумнівом з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_7 у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 140 КК України, та призначив їй відповідне покарання зі звільненням від його відбування на підставі ст. 74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України.
За результатом апеляційного розгляду суд встановив, що ОСОБА_7, маючи звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю "Акушерство та гінекологія", тобто будучи медичним працівником зі спеціальною освітою, приймаючи пологи в ОСОБА_8, неналежно виконала свої професійні обов`язки через недбале ставлення до них, всупереч вимогам клінічних протоколів "Ведення нормальних пологів", "Аномалії пологової діяльності", затверджених відповідними наказами МОЗ України від 29грудня 2003 року №620 та від 31 грудня 2004 року №676, наказу Управління охорони здоров`я Чернігівської ОДА №22 від 19 грудня 2003 року "Про організацію діяльності та удосконалення якості надання акушерсько-гінекологічної допомоги населенню", при виникненні ускладнень в пологах - вторинної слабкості пологової діяльності, що проявилося у зменшенні кількості та сили потуг, яке спричинило припинення просування голівки плоду по родовим шляхам та зупинку її у вузькій частині малого таза з її тривалим стисканням, що потребувало активних дій з її боку, не вчинила дій, які зобов`язана була вчинити: не здійснила правильної оцінки своїх дій з подальшим переглядом тактики ведення пологів шляхом проведення кесаревого розтину, продовжила здійснювати пологову стимуляцію. Внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_7 були спричинені тяжкі наслідки для новонародженого ОСОБА_9 у вигляді раннього органічного ураження нервової системи у вигляді мікроцефалії, спастичного тетрапарезу, епісиндрому.
При цьому апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_7 несумлінно поставилася до виконання своїх професійних обов`язків і під час виникнення ускладнень у пологах ОСОБА_12 не вжила заходів для подальшого перегляду тактики ведення пологів шляхом проведення кесаревого розтину. Апеляційний суд дійшов висновку, що неналежне виконання обвинуваченою своїх професійних обов`язків перебуває у причинному зв`язку з настанням тяжких наслідків у вигляді пологової травми дитини ОСОБА_9 з виникненням раннього органічного ураження нервової системи у вигляді мікроцефалії, спастичного тетрапарезу, епісиндрому.
З матеріалів справи вбачається, що апеляційний суд обґрунтував своє рішення показаннями ОСОБА_7, потерпілої ОСОБА_13, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_10, експертів ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, консультаційним висновком спеціаліста та випискою з історії хвороби від 14 березня 2014 року №2809, протоколом засідання комісії при Управлінні охорони здоров`я облдержадміністрації з розбору випадку пологів ОСОБА_12, висновком експерта від 04 листопада 2015 року № 135, висновком експерта від 11 квітня 2016 року № 62, висновком експерта від 19 березня - 15 травня 2020 року № 25, 26/18, посадовою інструкцією завідувача акушерсько-гінекологічного відділення, яка затверджена головним лікарем Семенівської ЦРЛ від 02 січня 2013 року.
Так, апеляційний суд установив, що ОСОБА_7, відповідно до наказу по Семенівській ЦРЛ від 02 січня 2013 року № 1 була призначена на посаду завідуючої гінекологічним відділенням указаного медичного закладу.
Згідно з розділом ІІI посадової інструкції, затвердженої головним лікарем Семенівської ЦРЛ від 02 січня 2013 року, до функціональних обов`язків завідувача акушерсько-гінекологічного відділення входять обов`язки: з надання своєчасної та якісної консультативної допомоги в присутності лікуючого лікаря всім хворим, які цього потребують; із забезпечення послідовності дотримання лікування хворих між поліклінікою і стаціонаром; з здійснення госпіталізації й організації у разі необхідності консультативної допомоги хворим та іншим спеціалістам.
Розділом IV вищевказаної інструкції, передбачено, що завідувач відділення несе відповідальність, зокрема, за постановку лікування, діагностичної, профілактичної допомоги у відділенні й поліклініці; якісне ведення медичної документації, своєчасну підготовку і здачу звітних документів; за своєчасне інформування керівництва лікарні про всі надзвичайні випадки (раптова смерть, нещасний випадок, зловживання персоналом та інші) у відділенні й заходи, що вжиті з цього приводу; несе відповідальність як за неякісну роботу і помилкові дії, так і за бездіяльність і неприйняття рішень, які входили до сфери його обов`язків і компетенції.
Судом також враховано довідку Семенівської ЦРЛ, якою підтверджується, що відповідно до розпорядку дня 06 березня 2013 року робочий час для акушера-гінеколога ОСОБА_7 тривав з 08:00 до 20:42. При цьому лікарю ОСОБА_7 було проведено доплату за виклик для надання ургентної допомоги 06 березня 2013 року з 21:00 по 03:00 породіллі ОСОБА_12 .
Крім того, судом також було враховано ряд доказів: консультаційний висновок спеціаліста та виписки з історії хвороби № 2809, Протокол засідання комісії при Управлінні охорони здоров`я облдержадміністрації з розбору випадку пологів ОСОБА_12, висновки експертів від 04 листопада 2015 року № 135, від 11 квітня 2016 року № 62, від 19 березня - 15 травня 2020 року № 25, 26/18.
Відповідно до протоколу засідання комісії при Управлінні охорони здоров`я облдержадміністрації з розбору випадку пологів ОСОБА_12, комісією зроблено висновки, що диспансерний нагляд за вагітною проводився з порушенням наказу МОЗ України від 15 липня 2013 року № 417, пологи проведено некваліфіковано, з порушенням клінічних протоколів, затверджених наказами МОЗ України від 29 грудня 2003 року № 620 та від 31 грудня 2004 року № 676, та наказу Управління охорони здоров`я Чернігівської ОДА від 29 грудня 2003 року № 220 (т. 2, а. п. 22-24).
Консультаційним висновком спеціаліста і виписками з історії хвороби № 2809 підтверджується, що дитині ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_2, встановлено діагнози: "внутрішньоутробна інфекція - двобічна полісегментарна пневмонія, ДН ІІІ ст., тромбоцитопенія, гіпербілірубінемія, синдром аспірації меконію. Тяжке гіпоксично-ішемічне ураження ЦНС, гострий період, ВШК ІІІ-ІV ст. Поліорганічна недостатність: набряк головного мозку, серцево-легенева недостатність, судомний синдром, геморрагічний синдром" (т. 2, а. п. 6 - 13).