ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 760/5918/16
провадження № 51-5216км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 31 січня 2017 року та вирок Київського апеляційного суду від 18 липня 2023 року ухвалені стосовно
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 31 січня 2017 року ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі статті 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 3 роки та покладено обов`язки, передбачені статтею 76 КК.
Вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2009 року, яким ОСОБА_7 засуджено за частиною 3 статті 185 КК, із застосуванням статті 69 КК до штрафу в розмірі 510 грн, постановлено виконувати самостійно.
Згідно з вироком 09 вересня 2016 року, близько 20 год 50 хв, ОСОБА_7, знаходячись на площі Вокзальна, 1 в м. Києві, відкрито заволодів мобільним телефоном "Apple Iphone 5S" вартістю 7000 грн, в якому була карта оператора мобільного зв`язку "Лайфсел", на рахунку якої знаходилися кошти в сумі 7 грн, вихопивши його з рук потерпілої ОСОБА_8 . В результаті вказаних дій обвинуваченого потерпілій було спричинено матеріальну шкоду в сумі 7007 грн.
Вироком Київського апеляційного суду від 18 липня 2023 року вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 31 січня 2017 року в частині призначення покарання ОСОБА_7 зі звільненням від його відбування з випробуванням на підставі статті 75 КК скасовано.
В цій частині ухвалено новий вирок, яким призначено ОСОБА_7 покарання за частиною 2 статті 186 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі статей 71, 72 КК остаточне покарання ОСОБА_7 визначено за сукупністю вироків, шляхом приєднання до призначеного покарання невідбутого покарання за вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2009 року, у виді позбавлення волі на строк 4 роки та штрафу в розмірі 510 гривень, які виконувати самостійно.
Строк відбуття покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_7 визначено обчислювати з 14 червня 2023 року.
На підставі частини 4 статті 72 КК строк попереднього ув`язнення ОСОБА_7 з 13 вересня 2016 року по 31 січень 2017 року зараховано в строк відбуття призначеного покарання у виді позбавлення волі з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
В решті вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 31 січня 2017 року щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзізахисник просить скасувати вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 31 січня 2017 року та вирок Київського апеляційного суду від 18 липня 2023 року та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. При цьому посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме на незастосування до ОСОБА_7 статей 80 та 89 КК, що потягло за собою неправильну кваліфікацію дій останнього за частиною 2 статті 186 КК.
Крім того зазначає, що у зв`язку з тим, ОСОБА_7 після ухвалення вироку, яким до нього були застосовані положення статті 75 КК і встановлений трирічний іспитовий строк, не вчинив нового кримінального правопорушення, що підтверджується наданою захисником до касаційного суду відповіддю Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України від 12 липня 2023 року, то її підзахисний має бути звільненим від призначеного йому покарання на підставі частини 1 статті 78 КК.
Позиції учасників судового провадження
Захисник у судовому засіданні просила задовольнити касаційну скаргу з підстав, зазначених у ній.
Прокурор у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін судові рішення.
Інших учасників було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не зʼявилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Колегія суддів вважає слушними доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Так, за вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 31 січня 2017 року, залишеного в цій частині без змін апеляційним судом, ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК.
Відповідно до пункту 1 примітки до статті 185 КК, у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається кримінальне правопорушення, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.
Згідно з частино 4 статті 32 КК повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято, а також після відбуття покарання за вчинення кримінального проступку.
Відповідно до частини 2 статті 90 КК до строку погашення судимості зараховується час, протягом якого вирок не було виконано, якщо при цьому давність виконання вироку не переривалася. Якщо вирок не було виконано, судимість погашається по закінченні строків давності виконання вироку.
Відповідно до частини 1 статті 71 КК у разі, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Стаття 72 КК передбачає правила складання покарань різних видів.
За правилами статей 71, 72 КК при складанні покарань за сукупністю вироків повністю або частково приєднується чи виконується самостійно невідбуте покарання і яке засуджена особа повинна відбувати.
Статтею 80 КК передбачено, що особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано зокрема у строк 2 роки в разі засудження до покарання, менш суворого, ніж обмеження волі. Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини 1 цієї статті, подвоюються. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах 1 та 3 цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
Указана стаття кримінального закону передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у звʼязку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Правова природа цього виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов`язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов`язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе, це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, що виконують покарання.
Водночас засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв`язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.