ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 755/19604/21
провадження № 61-6046св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Червинської М. Є.,
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 грудня 2022 року
у складі судді Марфіної Н. В. та постанову Київського апеляційного суду від
23 березня 2023 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов мотивований тим, що 22 жовтня 2020 року між ОСОБА_1
і АТ "Укрзалізниця" був укладений трудовий договір № 305-2020, відповідно до якого позивач приймається на посаду заступника директора філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд"
АТ "Укрзалізниця" з 23 жовтня 2020 року до 22 жовтня 2021 року включно. Цей договір не є контрактом у розумінні частини третьої статті 21 КЗпП України (пункт 1.1 договору). Згідно з пунктом 6.1 договору внесення змін до нього здійснюється виключно у письмовій формі шляхом підписання сторонами додаткових угод. Отже, до закінчення трудового договору сторони можуть за взаємною згодою вносити зміни та доповнення до нього, зокрема,
й щодо строку його дії.
Позивач зазначав, що 25 лютого 2021 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до трудового договору від 22 жовтня 2020 року № 305-2020. Відповідно до пункту 2 додаткової угоди сторони погодили, що трудовий договір діє з 23 жовтня 2020 року до 22 жовтня 2023 року включно.
22 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України відповідно до наказу від 21 жовтня 2021 року
№ 455/ОС у зв`язку із закінченням строку трудового договору.
Позивач вважав, що звільнення відбулось незаконно, оскільки строк трудового договору було продовжено до 22 жовтня 2023 року включно. Зазначав, що саме по собі розірвання трудового договору з не визначених законом підстав по суті
є безпідставним звільненням, і це твердження кореспондується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у Рішенні від 12 липня 2019 року
№ 5-р(І)/2009.
ОСОБА_1 просив поновити його на посаді заступника директора філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд"
АТ "Укрзалізниця", стягнути з АТ "Укрзалізниця" середній заробіток за час вимушеного прогулу та судові витрати, пов?язані з оплатою правової допомоги.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27 грудня 2022 року позовні вимоги задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд"
АТ "Укрзалізниця".
Стягнено з АТ "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 1 112 934,88 грн з урахуванням необхідності сплати обов`язкових податків та зборів.
Стягнено з АТ "Укрзалізниця" в дохід держави судовий збір у загальному розмірі 12 121,75 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині присудження середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць.
Рішення суду мотивоване тим, що звільнення позивача відбулось з порушенням норм КзпП України, оскільки строковий трудовий договорів, який укладено між сторонами, з урахуванням унесених до нього змін на час звільнення позивача не припинив своєї дії.
Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 січня
2023 року допущено негайне виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 грудня 2022 року в частині присудження середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць у сумі 78 511,50 грн
з урахуванням необхідності сплати обов`язкових податків та зборів.
Допущено негайне виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 грудня 2022 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Укрзалізниця".
Постановою Київського апеляційного суду від 23 березня 2023 року апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" задоволено частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 грудня 2022 року змінено в частині стягнення з АТ "Укрзалізниця" в дохід держави судового збору
у розмірі 12 121,75 грн, зменшено розмір судового збору до 12 037,35 грн.
В іншій частині рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 грудня 2022 року залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, апеляційний суд виходив із того, що під час здійснення розрахунку було допущено помилку.
В іншій частині апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності у діях відповідача порушення норм КЗпП України під час звільнення позивача.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
21 квітня 2023 року АТ "Укрзалізниця" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій з урахуванням нової редакції просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 березня 2023 року й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що 22 жовтня 2021 року закінчився строк дії трудового договору з позивачем; заяви на продовження строку дії трудового договору позивач не подав; АТ "Укрзалізниця" висунуло вимогу про звільнення в день закінчення трудового договору; трудові відносини з позивачем не були оформлені у встановленому законом порядку, зокрема відповідно до частини четвертої статті 24 КЗпП України після 22 жовтня 2021 року - закінчення строку дії трудового договору від 22 жовтня 2020 року; матеріалами справи підтверджується відсутність правових підстав для продовження дії строкового трудового договору від 22 жовтня 2020 року № 305-2020; підписати 25 лютого 2021 року додаткову угоду на продовження строку дії трудового договору
№ 305-2020 позивач не міг, оскільки в додатковій угоді зазначено, що вона укладена в м. Києві, проте в цей день позивач знаходився за межами м. Києва
у відрядженні до м. Львова. Таким чином, заявник вважає, що в його діях немає порушень норм КЗпП України. Заявник також вказує, що розгляд справи в суді першої інстанції було здійснено без повідомлення учасників справи та за відсутності представника відповідача.
Аргументи інших учасників справи
25 серпня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Забарін А. Ф. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Дніпровського районного суду м. Києва.
Зупинено виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва
від 27 грудня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду
від 23 березня 2023 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в частині, крім стягнення заробітної плати за один місяць, до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
02 серпня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
20 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до голови правління
АТ "Укрзалізниця" із заявою, у якій просив прийняти його на роботу на посаду заступника директора філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Укрзалізниця" на умовах трудового договору у письмовій формі строком з 23 жовтня 2020 року до 22 жовтня 2021 року включно у зв`язку з обставинами особистого характеру.
22 жовтня 2020 року між АТ "Укрзалізниця" в особі голови правління
Жмака В. М., в.о. члена правління ОСОБА_2, які діяли на підставі Статуту
АТ "Укрзалізниця", і ОСОБА_1 був укладений трудовий договір
№ 305-2020, за умовами якого працівник приймається на посаду заступника директора філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель
і споруд" АТ "Укрзалізниця".
Цей договір укладено відповідно до статті 23 КЗпП України та він є таким, що укладається на визначений строк, встановлений за погодженням сторін
в інтересах працівника та за його заявою до 22 жовтня 2021 року. Цей договір не є контрактом у розумінні частини третьої статті 21 КЗпП України (пункт 1.1 договору).
Згідно з пунктом 6.1 договору внесення змін до цього договору здійснюється тільки у письмовій формі шляхом підписання сторонами додаткових угод.
Відповідно до пункту 6.2.2 цей договір може бути припинений у зв`язку із закінченням строку цього договору відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України (у разі прийняття на роботу працівника на визначений строк, встановлений за погодженням сторін, на час виконання певної роботи відповідно до пункту 1.1 цього договору).
Згідно з пунктом 7.1 цей договір діє з 23 жовтня 2020 року до 22 жовтня
2021 року включно. Строк дії цього договору встановлений за погодженням сторін.
Згідно з пунктом 7.2 договір набуває чинності з моменту погодження сторонами усіх умов договору шляхом його підписання сторонами. Підписання договору свідчить про наявність їх волевиявлення та про їх згоду з усіма умовами цього договору.
Наказом АТ "Укрзалізниця" від 22 жовтня 2020 року № 2189/ос
ОСОБА_1 призначено на посаду заступника директора філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд"
АТ "Укрзалізниця" на умовах трудового договору в письмовій формі строком
з 23 жовтня 2020 року до 22 жовтня 2021 року із строком випробування три місяці. Підстава: заява ОСОБА_1, трудовий договір від 22 жовтня
2020 року № 305-2020, лист від 15 жовтня 2020 року № ФБМЕС-02/8372.
25 лютого 2021 року між АТ "Укрзалізниця" в особі голови правління
Жмака В. М. та в.о. члена правління ОСОБА_3, які діють на підставі Статуту АТ "Укрзалізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року № 452), і ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 2 до трудового договору від 22 жовтня 2020 року № 305-2020.