ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 166/123/23
провадження № 61-10937св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 30 червня 2023 року у складі колегії суддів: Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до
ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
Позов мотивований тим, що батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_3
і ОСОБА_2, які проживають окремо, спільне господарство не ведуть.
ОСОБА_1 проживає разом з матір`ю, яка повністю її забезпечує та матеріально допомагає. Позивачка навчається на денній формі у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, з огляду на це не працює та власних доходів не має. Навчання хоча і є безоплатним, однак стипендії позивачка не отримує. Водночас ОСОБА_1 потребує матеріальної допомоги на витрати, пов`язані з навчанням, а саме: оплата за проживання у гуртожитку, оплата за електроенергію, житлово-комунальні послуги, придбання квитків для проїзду як в межах міста, де вона навчається, так і міжміських на дорогу додому на вихідні та канікули, придбання продуктів харчування, засобів гігієни та навчального приладдя. Батько позивачки на цей час аліментів нікому не платить, стягнення за виконавчими документами з нього не проводяться, інших неповнолітніх дітей, окрім брата позивачки, непрацездатних батьків він не має,
є платоспроможною, працездатною та фізично здоровою особою, а також таким, що має всі можливості для отримання стабільного і достатнього доходу для забезпечення, зокрема належного утримання своєї дитини, яка продовжує навчання, однак жодної допомоги не надає, хоча зобов`язаний таку надавати.
ОСОБА_1 просила стягувати з ОСОБА_2 аліменти на свою користь
в твердій грошовій сумі в розмірі 2 500,00 грн щомісяця, починаючи стягнення
з дня пред`явлення позову до закінчення навчання або до досягнення віку двадцяти трьох років.
Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 04 травня
2023 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, ОСОБА_1 аліменти в розмірі 2 000,00 грн щомісяця, починаючи
з 24 січня 2023 року і до закінчення нею навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23-річного віку.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Стягнено з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 073,60 грн та на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.
Одночасно в апеляційній скарзі заявник просив звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, обґрунтовуючи це тим, що він на цей час не працює, а його майновий стан не дає йому можливості сплатити судовий збір.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 02 червня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 04 травня 2023 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліку апеляційної скарги - сплати судового збору протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали.
Роз`яснено, що в разі невиконання вимог суду апеляційна скарга буде визнана неподаною й повернена особі, яка її подала.
Ухвала мотивована тим, що на підтвердження свого майнового стану
ОСОБА_2 не надав жодних належних та допустимих доказів, які
безспірно свідчили би про його скрутний майновий стан та були переконливою підставою для звільнення від сплати судового збору. А тому, керуючись статтею 357 ЦПК України, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги ОСОБА_2 без руху та надав строк для усунення вказаного недоліку апеляційної скарги.
ОСОБА_2 вказану ухвалу отримав 08 червня 2023 року, що підтверджується зворотним рекомендованим повідомленням з ідентифікатором відстеження № 4500101518369.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення апеляційного суду
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 30 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 04 травня 2023 року визнано неподаною і повернено заявнику.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2, отримавши 08 червня 2023 року ухвалу Волинського апеляційного суду від
02 червня 2023 року, вказані в ухвалі недоліки станом на 30 червня 2023 року не усунув, а тому апеляційна скарга згідно зі статтями 185, 357 ЦПК України вважається неподаною та повертається заявнику.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
17 липня 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
у якій просить скасувати ухвалу Волинського апеляційного суду від 30 червня 2023 року і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не перевірив доказів фінансової скрути, відніс їх до неналежних, недопустимих та ненаданих, що не відповідає дійсності. Заявник вказує про надмірний формалізм і необ?єктивність розгляду підстав для звільнення від сплати судового збору, що призвело до позбавлення можливості на апеляційне оскарження.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Ратнівського районного суду Волинської області.
19 вересня 2023 року матеріали справи в електронному вигляді з накладенням кваліфікованого електронного підпису надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.