ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 369/14427/19
провадження № 61-9370св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
ОСОБА_4, акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Дзюба Максим Юрійович, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у складі судді Кошеля Б. І. від 13 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів:
Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І., від 15 травня 2023 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договорів дарування недійсними та скасування державної реєстрації права власності.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що 18 жовтня 2017 року між нею та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір позики, за умовами якого остання отримала від неї грошові кошти у розмірі 360 000,00 дол. США зі строком повернення до 01 липня 2018 року, про що власноручно написала розписку.
3. Вказувала, що напередодні настання строку повернення позики
ОСОБА_2 уклала договори дарування від 23 червня 2018 року зі своєю донькою ОСОБА_3 щодо наступних об`єктів нерухомого майна: земельної ділянки кадастровий номер 3220488300:01:002:0955; земельної ділянки кадастровий номер 3220487400:02:008:0065; земельної ділянки кадастровий номер 3220485100:05:008:0050; квартири АДРЕСА_1, а також договір дарування частки у праві власності на квартиру від 12 грудня 2017 року щодо 9/10 квартири АДРЕСА_2 .
4. Окрім того, ОСОБА_2 уклала ряд договорів відчуження рухомого майна: автомобіля PEUGEOT 3008, 2013 року випуску, який був перереєстрований на нового власника 23 червня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу №3242/2018/997441, укладеного 23 червня 2018 року в ТСЦ №3242 РСЦ МВС у Київській області; автомобіля MERCEDES-BENZ C 180, 2014 року випуску, який був перереєстрований на нового власника 02 січня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу №3242/2019/1250999, укладеного 02 січня 2019 року в ТСЦ №3242 РСЦ МВС в Київській області; автомобіля HONDA ACCORD, 2008 року випуску, який був перереєстрований за новим власником 08 грудня 2017 року в ТСЦ №7442 РСЦ МВС в Чернігівській області на підставі договору купівлі-продажу №6153/17/929, укладеного Прилуцькою філією ТОВ "Торговий Альянс".
5. Вважає, що договори дарування нерухомого майна та договори
купівлі-продажу рухомого майна є недійсними з моменту їхнього підписання, оскільки не спрямовані на настання дійсних правових наслідків, тобто є фіктивними. ОСОБА_2 відчужила майно, що належало їй на праві власності, не маючи дійсних намірів на передачу права власності іншій особі. Такі дії відповідачки були спрямовані на приховування майна від звернення стягнення у рахунок виконання зобов`язання з повернення грошових коштів за договором позики в майбутньому.
6. Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила суд:
1) визнати недійсними договори дарування № 1331 від 12 грудня 2017 року, № 629 від 23 червня 2018 року, № 631 від 23 червня 2018 року, № 627
від 23 червня 2018 року, № 633 від 23 червня 2018 року, посвідчені приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Величко О. Л., укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
2) скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на об`єкти нерухомого майна: 9/10 квартири АДРЕСА_2, дата реєстрації 12 грудня 2017 року; земельну ділянку кадастровий номер 3220488300:01:002:0955, за адресою: АДРЕСА_3, дата реєстрації 23 червня 2018 року; земельну ділянку кадастровий номер 3220487400:02:008:0065, за адресою: с/рада Трушківська, Білоцерківський район, Київська область, дата реєстрації 23 червня 2018 року; земельну ділянку кадастровий номер 3220485100:05:008:0050, за адресою: с/р Пилипчанська, Білоцерківський район, Київська область, дата реєстрації 23 червня 2018 року; квартиру АДРЕСА_1, дата реєстрації 23 червня 2018 року;
3) визнати договори купівлі-продажу рухомого майна: № 3242/2018/997441 автомобіля PEUGEOT 3008, 2013 року випуску, укладений 23 червня 2018 року в ТСЦ №3242 РСЦ МВС в Київській області; № 3242/2019/1250999 автомобіля MERCEDES-BENZ C 180, 2014 року випуску, укладений 02 січня 2019 року ТСЦ №3242 РСЦ МВС в Київській області; № 6153/17/929 автомобіля HONDA ACCORD, 2008 року випуску, укладений Прилуцькою філією ТОВ "Торговий Альянс" в ТСЦ №7442 РСЦ МВС в Чернігівській області, та скасувати в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів державну реєстрацію права власності на вказане рухоме майно.
7. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 21 січня 2022 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 та АТ "Банк інвестицій та заощаджень".
8. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 13 жовтня 2022 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання договорів купівлі-продажу рухомого майна: договору
купівлі-продажу №3242/2018/997441 автомобіля PEUGEOT 3008, 2013 року випуску, укладеного 23 червня 2018 року в ТСЦ №3242 РСЦ МВС в Київській області; договору купівлі-продажу №3242/2019/1250999 автомобіля
MERCEDES-BENZ C 180, 2014 року випуску, укладеного 02 січня 2019 року
в ТСЦ №3242 РСЦ МВС в Київській області; договору купівлі-продажу №6153/17/929 автомобіля HONDA ACCORD, 2008 року випуску, укладеного Прилуцькою філією ТОВ "Торговий Альянс" в ТСЦ №7442 РСЦ МВС в Чернігівській області, та скасування в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів державну реєстрацію права власності на вказане рухоме майно, у зв`язку з відмовою позивачки від заявлених вимог.
Стислий виклад позиції інших учасників справи
9. ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позовних вимог
ОСОБА_1, посилаючись на те, що всі оспорювані договори рухомого та нерухомого майна спрямовувалися на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цими правочинами та договори реально виконані. Зазначала, що позивачка не є стороною оспорюваних договорів, а її права не порушені у зв`язку з їх укладенням. Крім того, звертала увагу на те, що спірні квартири передані в іпотеку в рахунок забезпечення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит № РР/41/175 від 28 квітня 2020 року, укладеним між нею та АТ "Банк інвестицій та заощаджень", а також договором позики 14 березня 2018 року, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
10. АТ "Банк інвестицій та заощаджень" заперечувало проти задоволення позову, посилаючись на те, що спірне майно було відчужене на підставі договорів, укладених до настання строку повернення позики (до 01 липня
2018 року). До настання строку повернення позики за розпискою від 18 жовтня 2017 року між позивачкою та ОСОБА_2 не існувало зобов`язань з повернення боргу оскільки не настав строк повернення позики, а тому відповідачка не мала заборони у розпорядженні своєю приватною власністю на власний розсуд.
11. ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що визнання спірного договору дарування частки квартири від 12 грудня 2017 року та застосування реституції у вигляді повернення об`єкту дарування відповідачці ОСОБА_2 порушить його права, як іпотекодержателя такого майна. Вказував, що на момент розгляду цієї справи позичальником ОСОБА_3 основного зобов`язання за договором позики від 14 березня 2018 року, виконання за яким забезпечено іпотекою квартири, АДРЕСА_2, не виконано, отримані у позику кошти в сумі 32 125,00 дол. США йому не повернуто. Зосереджував увагу на тому, що спірне майно не було передано в заставу ОСОБА_1, а рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2021 року у справі №357/13488/18 передбачено стягнення з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивачки грошових коштів, а не задоволено її вимоги за рахунок майна відповідачки, зокрема, відчуженого майна за спірними договорами дарування.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
12. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від
13 жовтня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
13. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою не доведено належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваних правочинів недійсними, факту порушення її прав чи інтересів у зв`язку з укладенням спірних договорів, порушенням відповідачкою ОСОБА_2 основних принципів цивільного законодавства - справедливості, добросовісності та розумності, а також того, що в момент вчинення правочинів стороною (сторонами) не додержано встановлених статтею 203 Цивільного кодексу України вимог.
Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду
14. Постановою Київського апеляційного суду від 15 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2022 року залишено без змін.
15. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на необґрунтованість та недоведеність його вимог. Зазначено, що оскільки передбачені спірними договорами дарування правові наслідки дійсно настали, відсутні правові підстави для визнання таких договорів недійсними з підстав фіктивності, укладення без мети настання реальних наслідків. Встановлена законом презумпція правомірності правочинів позивачкою не спростована.
Узагальнені доводи касаційної скарги
16. 21 червня 2023 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Дзюба М. Ю., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
17. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц та у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17,
від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18, від 19 травня 2021 року у справі № 693/624/19, від 07 грудня 2022 року у справі № 242/2767/16-ц,
від 08 березня 2023 року у справі № 127/13995/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
18. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що оспорювані правочини вчинені відповідачкою саме з метою унеможливлення настання для неї цивільно-правової відповідальності за договором позики, укладеним з нею. Зосереджу увагу на тому, що дії
ОСОБА_2 є явно недобросовісними, оскільки за тиждень до настання кінцевої дати повернення позики позичальницею було відчужено належне їй майно на користь своєї доньки та в подальшому передано його в наступну іпотеку, а позичальниця ОСОБА_2 стала неплатоспроможною, у неї відсутнє будь-яке майно та/або кошти на рахунках.
19. На підтвердження ознак фраудаторності оспорюваних договорів заявниця посилається на наступні обставини: момент їх укладення, контрагента, яка є дочкою позичальниці, негативні наслідки для інших осіб, безоплатний характер, свідому зміну відповідачкою черговості при виконанні зобов`язань.
20. Вважає помилковим висновки судів попередніх інстанцій, що на дату укладення оспорюваних договорів у ОСОБА_2 не виникло зобов`язань за договором позики від 18 жовтня 2017 року, оскільки такий обов`язок наявний у позичальника з моменту отримання позики, а у спірному договорі було визначено строк його виконання - до 01 липня 2018 року.
21. Зазначає, що суди попередніх інстанцій формально підійшли до вирішення спору, не надали належної оцінки її аргументам та встановили для неї заздалегідь недосяжний стандарт доказування.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
22. Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарженнярішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 15 травня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі
№ 369/14427/19, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
23. 02 серпня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
24. Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Відмовлено ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Корнієнко Л. В.,у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін. Відмовлено ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Горшкова А. О., у задоволенні заяви про зупинення дії рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 15 травня 2023 року.
Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу
25. 17 липня 2023 року ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Корнієнко Л. В., через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги та нерелевантність наведеної заявницею практики Верховного Суду, просить суд закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України або відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржені судові рішення без змін.
26. Відзив ОСОБА_2 обґрунтований посиланням на те, що суди попередніх інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи, врахували те, що на момент укладення спірних правочинів зобов`язання за договором позики
від 18 жовтня 2017 року не було простроченим, судового провадження чи судового рішення, яке б набрало законної сили, про стягнення заборгованості на користь позивачки не було, правочини спрямовані на реальне настання цивільно-правових наслідків та укладені відповідно до вимог законодавства, заборон щодо вільного розпорядження її власністю не існувало, а тому відсутні правові підстави для висновку про недобросовісність її дій та визнання таких правочинів фраудаторними.
27. Вважає доводи заявниці про укладення спірних правочинів без наміру відчужити майно, без його оплати, а з метою уникнення звернення стягнення на нього такими, що ґрунтуються на припущеннях. Зосереджує увагу на тому, що на момент укладення договорів між нею та позивачкою не існувало спору щодо повернення простроченого боргу, а також інших спорів щодо порушених, оспорюваних чи невизнаних прав.
28. 17 липня 2023 року АТ "Банк інвестицій та заощаджень" через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу
ОСОБА_1, у якому просить суд закрити касаційне провадження з огляду на те, що правовідносин у справі, яка переглядається в касаційному порядку, та наведених постановах Верховного Суду, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не є подібними. Зазначає, що усі оспорювані договори були укладенні до настання строку повернення позики. Крім того, були відсутні судові провадження щодо стягнення заборгованості, не існувало жодних направлених позивачкою вимог або претензій, зобов`язання за розпискою не були забезпечені, будь-які заборони на відчуження майна були відсутні. ОСОБА_2 не перебувала у статусі боржника та не мала заборон на вільне розпорядження своєю власністю.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
29. 18 жовтня 2017 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 суму в гривнях, що еквівалентно 360 000,00 дол. США, які зобов`язується повернути до 01 липня 2018 року, про що склала відповідну розписку від 18 жовтня 2017 року.
30. 12 грудня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір дарування частки в праві власності на квартиру, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Величко О. Л., зареєстрований в реєстрі за № 1331, за умовами якого ОСОБА_3 прийняла у дар 9/10 часток в праві власності на квартиру
АДРЕСА_2 .
31. 23 червня 2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Величко О. Л., зареєстрований в реєстрі за № 633.
32. 23 червня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер 3220488300:01:002:0955, з цільовим призначенням: для індивідуального садівництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Величко О. Л., зареєстрований в реєстрі за № 629.
33. 23 червня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер 3220485100:05:008:0050, з цільовим призначенням: для індивідуального дачного будівництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_4, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Величко О. Л., зареєстрований в реєстрі за № 627.
34. 23 червня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування земельної ділянки, площею 0,0895 га, кадастровий номер 3220487400:02:008:0065, з цільовим призначенням: для індивідуального садівництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_5, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Величко О. Л., зареєстрований в реєстрі за № 631.
35. 14 березня 2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір позики грошових коштів, за умовами якого остання отримала у позику грошові кошти у розмірі 189 475,00 грн, еквівалентом якої в іноземній валюті є сума 7 150,00 дол. США на строк до 14 вересня 2018 року.
36. Цього ж дня, з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором позики, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, було укладено договір іпотеки, посвідчений державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А. П., зареєстрований в реєстрі за № 3-729, відповідно до умов якого ОСОБА_3 та ОСОБА_2 передали в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 .
37. 28 квітня 2020 року між АТ "Банк інвестицій та заощаджень" та ОСОБА_2 було укладено договір про споживчий кредит № РР/41/175, за умовами якого остання отримала грошові кошти у розмірі 500 000,00 грн на строк до 26 квітня 2030 року.
38. Цього ж дня, з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за вказаним договором кредиту, між АТ "Банк інвестицій та заощаджень" та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Федоряка О. С., зареєстрованого в реєстрі за № 3-7291417, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передала в іпотеку нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
39. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 06 липня 2021 року у справі № 357/13488/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою від 18 жовтня 2017 року у розмірі 10 062 000,00 грн. Постановою Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року залишено без змін.
Позиція Верховного Суду
40. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
41. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
42. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
43. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
44. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
45. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
46. Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
47. Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
48. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
49. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України).
50. За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.