ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 346/4280/19
провадження № 61-13389св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів:Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - ОСОБА_3,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:приватний нотаріус Коломийського міського нотаріального округу Маркелова Іванна Михайлівна, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Томин О. О., Бойчука І. В., Пнівчук О. В., від 02 серпня 2023 року.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Коломийського міського нотаріального округу Маркелова І. М., ОСОБА_4, про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
2. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що їй на підставі свідоцтва про право власності, виданого 02 листопада 2001 року виконкомом Коломийської міської ради Івано-Франківської області, на праві власності належали 4/100 частини (загальною площею 8,9 кв. м) нежитлового будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1 .
3. В січні 2017 року під час вирішення питання з орендою земельної ділянки, на якій знаходиться спірне нерухоме майно, їй стало відомо про існування договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, що становить 4/100 частини вказаного нежитлового будинку, площею 8,9 кв. м, укладеного 19 березня
2002 року між нею, як продавцем, та покупцем ОСОБА_2 .
4. Позивачка зазначала, що не мала наміру відчужувати належну їй частку нежитлового будинку відповідачці, не укладала з нею будь-яких договорів купівлі-продажу та не уповноважувала інших осіб на укладення таких правочинів. 19 березня 2002 року вона не зверталася до нотаріуса
Маркелової І. М. для оформлення та державної реєстрації договору купівлі-продажу нерухомого майна, а підпис на договорі їй не належить.
5. Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового будинку, що складає 4/100 частини нежитлового будинку, загальною площею 8,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 19 березня 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; зобов`язати ОСОБА_2 повернути їй частину вказаного нежитлового будинку.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
6. Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області у складі судді П`ятковського В. І. від 18 квітня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
7. Визнанонедійсним договір купівлі-продажу нежитлового будинку, що складає 4/100 частини цілого нежитлового будинку, загальною площею
8,9 кв. м, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1, укладений 19 березня 2002 року між продавцем ОСОБА_1 та покупцем ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Маркеловою І. М. за № Д-239.
8. Зобов`язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 частину нежитлового будинку, що складає 4/100 частини від цілого нежитлового будинку, загальною площею 8,9 кв. м, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 .
9. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
10. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний договір купівлі-продажу був укладений за відсутності волевиявлення ОСОБА_1 і підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України. Судом першої інстанції враховано висновок судово-почеркознавчої експертизи
№ 15469-15471/20-32 від 04 серпня 2020 року, відповідно до якого підпис, який міститься на лицевій стороні договору у графі "Підписи" у рядку "Продавець" та підпис, який міститься на зворотній стороні договору у графі "Проти відчуження нажитого в подружжі домоволодіння не суперечу" у рядку "Підпис" виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів однією особою - ОСОБА_4 .
11. Щодо заявленого стороною відповідачки клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності суд вказав, що позивачці стало відомо про існування спірного договору лише у січні 2017 року, тому строк позовної давності нею не пропущено.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
12. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області
від 18 квітня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
13. Постанова апеляційного суду мотивована тим, щовстановивши, що ОСОБА_1 не підписувала оспорюваний договір купівлі-продажу від 19 березня 2002 року, тобто, що цей договір є неукладеним, районний суд зробив помилковий висновок про наявність підстав для визнання його недійсним.
14. Апеляційний суд дійшов висновку, що за встановлених у цій справі обставин у задоволенні позову необхідно відмовити у зв`язку з обранням позивачкою неефективного способу захисту. Повернення позивачці вказаного нерухомого майна є похідною вимогою від визнання договору купівлі-продажу недійсним, тому у задоволенні такої теж слід відмовити.
Узагальнені доводи касаційної скарги
15. 06 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року та залишити в силі рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 квітня 2023 року.
16. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
17. У касаційній скарзі заявницявказує, що апеляційний суд дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав неналежного способу захисту, що є недопустимим з урахуванням обставин цієї справи. Розгляд справи відбувався кілька років, однак в кінцевому результаті апеляційний суд визнав обраний позивачкою спосіб захисту неефективним.
18. Заявниця стверджує, що апеляційний суд не з`ясував з яких саме правовідносин сторін виник спір; чи передбачено законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивачки; чи є спосіб захисту, обраний позивачкою, ефективним для захисту її порушеного права у спірних правовідносинах.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19. Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 346/4280/19.
20. Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2023 року справу
№ 346/4280/19 призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
21. У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку із неналежним способом захисту порушених прав. Відповідачка також звертає увагу на те, що вона в спірному приміщенні веде підприємницьку діяльність протягом сімнадцяти років, а також на те, що під час укладення спірного правочину позивачкою було отримано від неї кошти. Вказує на недобросовісні дії позивачки.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22. ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нежитловий будинок (будівля квіткового базару) від 02 листопада 2001 року, виданого на підставі рішення Коломийської міської ради від 29 жовтня 2001 року, належав в цілому нежитловий будинок площею 230,3 кв. м, розташований на
АДРЕСА_1 .
23. На підставі договору купівлі-продажу 4/100 частини нежитлового будинку від 19 березня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Маркеловою І. М., зареєстрованого в реєстрі за № Д-239, ОСОБА_1 продала ОСОБА_2 4/100 частки вказаного нежитлового приміщення.
24. Про продаж частки нотаріусом зроблено відповідну відмітку на правовстановлюючому документі, що посвідчує право власності позивачки на нежитлове приміщення.
25. До матеріалів справи долучено копії документів, на підставі яких відбувалося нотаріальне посвідчення спірного договору, а саме: копія договору купівлі-продажу, копія свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення, копія довідки-характеристики Коломийського МБТІ Івано-Франківської області № 1063 від 19 березня 2002 року про реєстрацію вказаного нежитлового приміщення за позивачкою, копія висновку експерта про вартість приміщення, виданого експертом ТОВ "Ека-Захід" 11 березня 2002 року, копія довідки серії АВ № 137748 про перевірку відсутності заборони, сформованої приватним нотаріусом Маркеловою І. М. 19 березня 2002 року № 451283-1247.
26. Висновком експертів за результатами судово-почеркознавчої експертизи № 15469-15471/20-32, складеним судовими експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Куріпко К. П., Красюк І. П. 04 серпня 2020 року на виконання ухвали суду від 21 травня 2020 року, встановлено, що підпис, який міститься на лицевій стороні договору купівлі-продажу 4/100 частини нежитлового будинку від 19 березня 2002 року у графі "Підписи" у рядку "Продавець", та підпис, який міститься на зворотній стороні договору купівлі-продажу 4/100 частини нежитлового будинку від 19 березня 2002 року у графі "Проти відчуження нажитого в подружжі домоволодіння не суперечу" у рядку "Підпис", виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів однією особою - ОСОБА_4 .
27. 23 вересня 2020 року до Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківській області надійшла заява ОСОБА_2 про те, що в договорі купівлі-продажу 4/100 частини нежитлового будинку від 19 березня 2002 року виявлено ознаки підробки підпису, на підставі чого 23 вересня 2020 року відкрито кримінальне провадження № 12020095180000135.
28. 26 листопада 2020 року до Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківській області надійшла заява ОСОБА_1 про те, що 19 березня 2002 року ОСОБА_2 шляхом підроблення договору купівлі-продажу 4/100 частини нежитлового будинку на АДРЕСА_1, заволоділа цим приміщенням, чим спричинила ОСОБА_1 майнову шкоду. На підставі вказаної заяви відкрито кримінальне провадження
№ 12020095180000243.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
29. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
30. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
31. Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
32. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
33. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
34. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
35. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.