ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 910/10489/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Крапивної А.М.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Букшеф": Ширинос Є.В.,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Якабу Трейд": Брижан А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Якабу Трейд"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023
(головуючий - Гончаров С.А., судді Станік С.Р., Яковлєв М.Л.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023
(суддя - Ковтун С.А.)
у справі №910/10489/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Букшеф"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Якабу Трейд"
про стягнення 1 944 342, 48 грн,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Букшеф" (далі - ТОВ "Видавництво "Букшеф", позивач) звернулося з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Якабу Трейд" (далі - ТОВ "Якабу Трейд", відповідач) заборгованості в розмірі 1 943 342,53 грн, в тому числі: 1 307 982,28 грн боргу, 286 197,84 грн пені, 145 550,52 грн штрафу, 204 611,84 грн інфляційних втрат.
2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань в частині оплати за отриманий за договором поставки №12/04-2 від 12.04.2021 товар.
3. Позивач наголошує на тому, що ним на виконання договору поставлено відповідачеві друковану продукцію на суму 6 435 734,84 грн, яку відповідач оплатив частково на суму 5 125 520,46 грн та повернув продукції на суму 2 232,1 грн, борг у розмірі 1 307 982,28 грн не сплачено. Не оплаченою або частково оплаченою є продукція, щодо якої сформовані відповідачем звіти від 22.02.2022 на суму 1 116 028,77 грн, від 26.04.2022 на суму 247 443,26 грн, від 07.03.2022 на суму 17 197,64 грн та від 19.09.2022 на суму 74 835,99 грн.
Короткий зміст оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій
4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі № 910/10489/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023, частково задоволено позов ТОВ "Букшеф", стягнуто з ТОВ "Якабу Трейд" на користь ТОВ "Видавництво "Букшеф" 1 307 982,28 грн боргу, 238 536,04 грн пені, 145 550,52 грн штрафу, 204 611,84 грн інфляційних втрат, 28 450,21 грн судового збору. Відмовлено в іншій частині позову.
5. Судові рішення мотивовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
6. Товариство з обмеженою відповідальністю "Якабу Трейд" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/10489/22, в якій просить Суд скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.
7. Скаржник в уточненій касаційній скарзі, в якості підстави для касаційного оскарження вищезазначених судових рішень, посилається на п. п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
8. Відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновку, викладеного в постановах Верховного Суду від 29.08.2018 у справі №910/23428/17, від 21.01.2018 у справі № 5-249кс15 (щодо стандарту доказування).
9. Скаржник наголошує на тому, що позивачем не доведено факт настання обов`язку з оплати за поставлений товар за договором поставки № 12/04-2 від 12.04.2021. Строк оплати договором не встановлений, позивачем не було направлено вимогу про оплату заборгованості, останнім не доведений факт порушення відповідачем строку на виконання грошового зобов`язання, а отже відсутні підстави для стягнення з відповідача як суми грошового зобов`язання, так і пені, штрафу та інфляційних втрат.
10. Відповідач зазначає, що звіти з реалізації товару є неналежними та недопустимими доказами у справі, тому суди не мали підстав для їх прийняття до уваги.
11. Крім того, скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання про призначення експертизи.
Відповідач зазначає, що призначення експертизи було необхідним, оскільки з доказів наданих позивачем неможливо встановити чи дійсно звіти про реалізований товар стосуються договору поставки №12/04-2 від 12.04.2021, чи дійсно товар було реалізовано відповідачем і саме в зазначеній сумі (оскільки саме у разі того, якщо товар було реалізовано, випливає обов`язок оплати), чи правильно відображено в бухгалтерському обліку сторін підтвердження факту поставки та виникнення заборгованості саме в сумі позовних вимог.
12. Також відповідач вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм ст. 7 Цивільного кодексу України. Скаржник зазначає, що договором не передбачено обов`язок покупця (відповідача) складати та надсилати постачальнику (позивачеві) звіти з продажів, а також не вказано, що обов`язок відповідача по оплаті товару настає після надсилання звітів позивачеві. Суд взяв до уваги дані звітів про реалізовану продукцію, та дату їх надсилання відповідачем позивачу як дату, з якої розпочинається перебіг строку оплати.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
13. Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
14. 12 квітня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Букшеф" (продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Якабу Трейд" (покупець) уклали договір поставки № 12/04-2 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого продавець зобов`язався передавати у власність покупця друковану продукцію, а покупець приймати та оплачувати таку продукцію.
15. Відповідно до п. 1.2 Договору продукція поставляється покупцеві окремими партіями відповідно до замовлень покупця, які визначають строк, місце поставки, асортимент (назву, автора, серію), кількість продукції. Замовлення надається електронною поштою або по факсу. Прийняття замовлення підтверджується продавцем.
16. За приписами п. 3.1 Договору передбачено, що при передачі продукції сторонами оформляються видаткові накладні.
17. Перехід права власності на продукцію та ризик випадкової загибелі продукції відбувається в момент фактичної передачі продукції покупцю та підписання сторонами видаткових накладних (п. 4.1 Договору).
18. Пунктом 5.1 Договору передбачено, що відпускна ціна одиниці продукції та загальна вартість продукції зазначається сторонами у відповідній видатковій накладній, що є невід`ємною частиною цього договору. Ціна договору складається з суми вартості окремих партій продукції, що поставляються відповідно до умов договору.
19. Відповідно до п. 5.2 Договору оплата здійснюється раз на тиждень, сумарно за всі реалізовані покупцем товари протягом звітного (попереднього) тижня.
20. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Днем здійснення платежу, а також днем виконання платіжного зобов`язання покупцем вважається день, в який сума, що підлягає оплаті, надійде на поточний рахунок продавця (п. 5.3 Договору).
21. Згідно з п. 5.4 Договору щоквартально не пізніше 20-го числа першого місяця наступного кварталу продавець готує акт звірки взаєморозрахунків та направляє його покупцю. Покупець повинен протягом одного тижня з моменту отримання акта звірки підписати його та надіслати продавцю чи заявити письмові мотивовані зауваження. У випадку, якщо протягом одного тижня з моменту отримання акта покупець не передасть продавцю підписаний примірник акта звірки, чи не заявить письмові зауваження, акт буде вважатися визнаним і узгодженим з боку покупця.
22. Відповідно до п. 7.2.2 Договору покупець зобов`язаний оплатити продукцію в порядку та на умовах, встановлених даним Договором.
23. Пунктами 8.2, 8.3 Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати партії продукції покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення. У випадку, якщо покупець прострочив строк оплати партії продукції більше ніж на 10 днів, продавець має право вимагати від покупця сплати на свою користь штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
24. Згідно з п. 15.1 Договору всі повідомлення надсилаються сторонами за вказаними в договорі реквізитами. Повідомлення вважаються надісланими належним чином, якщо вони відправлені рекомендованим листом або телеграфом, вручені кур`єром під розписку, або надіслані електронною поштою, факсимільним зв`язком з обов`язковим зворотнім повідомленням про одержання.
25. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2022 році відповідач надіслав позивачеві 30 звітів, які стосувались періоду постачання продукції з 27.12.2021 по 18.09.2022. Відповідач здійснив 26 платежів, кожен з яких (платежів) відповідав наведеним у звітах даним про вартість проданого товару за звітній період. Не оплаченою є вартість продукції, щодо якої сформовані відповідачем звіти та надіслані позивачеві:
- 22.02.2022 на суму 1 116 028,77 грн, стосується періоду реалізації з 14.02.2022 по 20.02.2022;
- 26.04.2022 на суму 247 443,26 грн, стосується періоду реалізації з 21.02.2022 по 27.02.2022;
- 07.03.2022 на суму 17 197,64 грн, стосується періоду реалізації з 28.02.2022 по 06.03.2022;
- 19.09.2022 на суму 74 835,99 грн, стосується періоду реалізації з 12.09.2022 по 18.09.2022.
Відповідач частину коштів за продукцію, яка була реалізована відповідно до звіту від 22.02.2022 (реалізовано на суму 1 116 028,77 грн), сплатив 10.05.2022 (платіжне доручення № 48149) у розмірі 145 291,28 грн. Також у період з 02.05.2022 по 08.05.2022 відповідач повернув позивачу продукцію на суму 2 232,10 грн (відповідний звіт надіслано 09.05.2022). На суму поверненої продукції позивач зменшив заборгованість відповідача за реалізовану продукції відповідно до звіту від 22.02.2022.
Позиція Верховного Суду
26. Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
27. Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) відкрито провадження у справі, належним позивачем.
28. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, предмет та підстави позову, докази, які, на її думку, підтверджують заявлені вимоги. Обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи покладений на господарський суд.
29. Предметом позову у справі, що розглядається, є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений та реалізований товар відповідно до договору поставки № 12/04-2 від 12.04.2021.
30. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
31. За змістом ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
32. Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
33. Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
34. Позивач здійснював поставку продукції відповідачеві, що підтверджується видатковими накладними наявними в матеріалах справи.
35. Відповідно до п. 5.2 Договору оплата здійснюється раз на тиждень, сумарно за всі реалізовані споживачам товари протягом звітного (попереднього) тижня.
36. Як встановлено судами попередніх інстанцій у 2022 році відповідач надіслав позивачеві 30 звітів, які стосувались періоду постачання з 27.12.2021 по 18.09.2022. Відповідач здійснив 26 платежів, кожен з яких (платежів) відповідав наведеним у звітах даним про вартість проданого товару за звітній період. Не оплаченою є вартість продукції, щодо якої сформовані відповідачем звіти та надіслані позивачеві:
- 22.02.2022 на суму 1 116 028,77 грн, стосується періоду реалізації з 14.02.2022 по 20.02.2022;
- 26.04.2022 на суму 247 443,26 грн, стосується періоду реалізації з 21.02.2022 по 27.02.2022;
- 07.03.2022 на суму 17 197,64 грн, стосується періоду реалізації з 28.02.2022 по 06.03.2022;
- 19.09.2022 на суму 74 835,99 грн, стосується періоду реалізації з 12.09.2022 по 18.09.2022.
Відповідач частину коштів за продукцію, яка була реалізована відповідно до звіту від 22.02.2022 (реалізовано на суму 1 116 028,77 грн), сплатив 10.05.2022 (платіжне доручення № 48149) у розмірі 145 291,28 грн.
Також у період з 02.05.2022 по 08.05.2022 відповідач повернув позивачу продукції на суму 2 232,10 грн (відповідний звіт надіслано 09.05.2022). На суму поверненої продукції позивач зменшив заборгованість відповідача за реалізовану продукції відповідно до звіту від 22.02.2022.
Станом на день розгляду справи в суді заборгованість відповідача становить 1 307 982,28 грн.
37. Положеннями ч.ч. 1 - 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
38. Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
39. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
40. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
41. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
42. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
43. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
44. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
45. Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.