ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 160/18098/22
адміністративне провадження № К/990/25813/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року (суддя Єфанова О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року (судді: Божко Л. А., Дурасова Ю.В., Лукманова О. М.) у справі № 160/18098/22,
УСТАНОВИВ
І. Суть спору
1. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" від 06.06.2015 року № 428-17, яким нараховано грошове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2012 рік у сумі 22 690,45 грн;
- податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" від 06.06.2015 року № 429-17, яким нараховано грошове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2013 рік у сумі 22 690,45 грн;
- податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" від 06.06.2015 року № 430-17, яким нараховано грошове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2014 рік у сумі 22 690,45 грн;
- податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" від 13.12.2017 року № 340-1301/16, яким нараховано грошове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 125 383,64 грн;
- податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" від 24.04.2017 року № 340-1301, яким нараховано грошове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 132 906,98 грн;
- податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" від 13.02.2018 року № 214178-1310-0463, яким нараховано грошове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2018 рік у сумі 132 906,98 грн;
- податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" від 13.03.2019 року № 476832-5250-0463, яким нараховано грошове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2019 рік у сумі 132 906,98 грн;
- податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" від 27.04.2020 року № 27480-5140-0463, яким нараховано грошове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік у сумі 132 906,98 грн;
- податкову вимогу за формою "Ф" від 16.02.2016 року № 220-23.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2023 позов залишено без розгляду.
3. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.06.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2023 без змін.
4. Залишаючи позовну заяву у справі без розгляду, суди попередніх інстанцій, посилаючись на висновки Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, вказали на те, що пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною. Зазначений у п. 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні. Оскільки норма п. 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду, такий строк визначено в частиною 2 статті 122 КАС України та становить шість місяців.
5. Суд указав, що оскаржувані рішення контролюючим органом були надіслані рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника.
III. Провадження в суді касаційної інстанції
6. Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись, зокрема, на порушення судами норм матеріального і процесуального права й залишення поза увагою наведених ним в заяві про поновлення строку звернення до суду доводів, просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.06.2023 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
7. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, позивач наполягає на тому, що суди попередніх інстанцій не з`ясували дату, з якої він дізнався (повинен був дізнатися) про порушення своїх прав, момент початку перебігу строку звернення до суду, що призвело до постановлення необґрунтованих в частині пропуску строку звернення до суду. Також позивач стверджує, що нерухоме майно, на підставі даних про яке виносились спірні у справі індивідуальні акти, не належить йому на праві власності, а відчужене на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення у 2009 році.
8. Ухвалою Верховного Суду від 09.08.2023 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
9. Ухвалою Верховного Суду зазначену справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
10. 21.08.2023 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд зазначає про таке.
12. Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
13. Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист встановленим законом шляхом.
14. Відповідно до частини першої статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
15. За правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
16. Частина перша статті 122 КАС України передбачає, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
17. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
18. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов реалізації права на позов, метою якої є дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
19. Поряд з цим суд повинен гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
20. Частиною другою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
21. День, коли особа дізналася про порушення свого права (свобод чи інтересів), - це підтверджений відповідними доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії, чи день, коли особа дізналася про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
22. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). Вжите у частині другій статті 122 КАС твердження "особа повинна була дізнатися" слід розуміти як презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
23. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про дійсний стан свого права (інтересу) не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
24. Аналогічний підхід до тлумачення поняття "повинен був дізнатися", що вжите у статті 122 КАС України, неодноразово висловлювався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10.06.2021 (справа № 805/4179/18-а), від 26.05.2021 (справа № 320/1778/20), від 28.05.2021 (справа № 521/21455/16-а), від 31.03.2021 (справа № 240/12017/19), від 21.02.2020 (справа № 340/1019/19).
25. Отже, при вирішенні питання дотримання позивачем строку звернення до суду із позовом першочергово слід визначитись із строком, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, та моментом початку його перебігу. Лише після встановлення зазначених обставин суд переходить до оцінки поважності причин пропуску такого строку, якщо він дійсно був пропущений.
26. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 06.07.2023 (справа № 380/7418/22).
27. Суди попередніх інстанцій у цій справі правильно визначились, що до спірних правовідносин щодо оскарження податкових повідомлень-рішень застосовується шестимісячний строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України. Водночас під час встановлення моменту початку перебігу зазначеного строку суди попередніх інстанцій залишили поза увагою та правовою оцінкою наступне.
28. Вимоги до позовної заяви та документи, що додаються до неї, викладено в статтях 160 та 161 КАС України й згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.