ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2023 року
м. Київ
справа №440/5202/22
адміністративне провадження № К/990/35596/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції справу №440/5202/22
за позовом ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2023 (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Подобайло З.Г., суддів: Присяжнюк О.В., Бартош Н.С.),-
у с т а н о в и в:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2022 року ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі відповідач-1, ГУ ПФУ в Полтавській області), Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області ( далі відповідач-2), в якому позивач просив:
визнати протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 як особі з інвалідністю внаслідок війни 2-ї групи, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2022 році у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком; зобов`язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як особі з інвалідністю внаслідок війни 2-ї групи, недоплачену разову щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2023 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2023, в якій заявник просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2023 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та залишити рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 без змін.
В обґрунтування заяви про перегляд за виключними обставинами постанови суду позивач посилається на те, що встановлена Конституційним Судом України від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) неконституційність окремого положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12-16 Закону України №3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, не була покладена визначально в основу правильного вирішення наявного спору у справі, а висновки постанови у подібній справі №580/2869/22 є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні та від яких відступив Верховний Суду у справі №560/8064/22. Вказує, що на момент виникнення спірних правовідносин у справі одночасно були чинні норми Порядку №540 та положення статті 13 Закону №3551-ХІІ у редакції Закону №367-ХІV, які по-різному визначають розміри щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2022 році, та за ієрархією нормативно-правових актів, застосуванню підлягають саме положення вказаного спеціального Закону №3551-ХІІ, який має вищу юридичну силу. Крім цього зазначив, що зміни, внесені до положень частини сьомої статті 20 та абзацу 3 підпункту 2 пункту 22 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України вкотре були внесені у порушення Конституції України (хоч на даний час з дня їх прийняття й не визнані неконституційними, проте вони підпадають під висновки Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18).
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2023 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, суд апеляційної інстанції виходив з того, що обставини, зазначені заявником як виключні, фактично зводяться до незгоди з правовими висновками апеляційного суду, викладеними в постанові суду від 20.02.2023 у цій справі, який на момент винесення постанови враховував останню правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 01.12.2022 у справі №580/2869/22 (адміністративне провадження №К/990/30013/22). Понад це, суд апеляційної інстанції зазначив, що положення пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України може бути застосована, якщо рішення суду ще не виконане. Однак, як зазначив суд, у цій справі судовим рішенням, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову, через що воно не підлягає виконанню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та процесуальні дії у справі
Позивач, не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанцій, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2023, задовольнити заяву від 03.07.2023 про перегляд судового рішення за виключними обставинами шляхом скасування постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2023 та ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні апеляційної скарги ГУ ПФУ в Полтавській області, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 залишити в силі.
У касаційній скарзі заявник покликається на стислий термін між відкриттям провадження у справі за його заявою та датою розгляду справи судом апеляційної інстанції, що позбавило позивача, на його переконання, можливості надати відповідь на відзив, поданий відповідачем. Крім того, заявник аргументує касаційну скаргу тим. Що суд апеляційної інстанції послався на судову практику, сформовану Верховним Судом у справах, що не є подібними. Наполягає на тому, що після прийняття постанови Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі №560/8064/22 від 13.06.202, у якій відступлено від практики, сформованої у цій категорії спорів, відмова у перегляді рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 не відповідає принципу справедливості.
Ухвалою Верховного Суду від 08.11.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
20.11.2023 відповідач-2 надіслав до Суду відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого заперечує проти її задоволення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
Так, питання про перегляд за виключними обставинами судових рішень, які набрали законної сили, у зв`язку з встановленою Конституційним Судом України неконституційністю (конституційністю) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, було предметом розгляду Верховного Суду. Зокрема об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду розглядала це питання в аспекті того, які судові рішення можуть переглядатися за виключними обставинами з вказаної нормативної підстави.
У постанові від 19.02.2021 у справі № 808/1628/18 об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вказала, що положення пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане.