УХВАЛА
20 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 1-81/2000
провадження № 13-83зво23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 , ОСОБА_20
перевірила заяву засудженого ОСОБА_21 про перегляд за виключними обставинами ухвали Верховного Суду України від 15 лютого 2001 року і
ВСТАНОВИЛА:
Як убачається з матеріалів провадження за заявою та наявних у Верховному Суді даних, вироком Київського міського суду від 18 серпня 2000 року ОСОБА_21 засуджено за пунктами "а", "ж", "з", "і" ст. 93, ч. 2 ст. 143, ч. 3 ст. 193, ч. 3 ст. 194 Кримінального кодексу України 1960 року із застосуванням ст. 42 цього Кодексу до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
Ухвалою Верховного Суду України від 15 лютого 2001 року вказаний вирок щодо ОСОБА_21 залишено без змін.
Засуджений ОСОБА_21 звернувся до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний кримінальний суд) із заявою про перегляд за виключними обставинами ухвали Верховного Суду України від 15 лютого 2001 року, посилаючись на положення ст. 400-4 Кримінального процесуального Кодексу України (далі - КПК України 1960 року), ст. 5 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) та статей 55 і 124 Конституції України.
Касаційний кримінальний суд, керуючись ч. 10 ст. 31, ч. 5 ст. 33 КПК України, ухвалою від 13 листопада 2023 року заяву засудженого ОСОБА_21 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата).
Як убачається зі змісту заяви, ОСОБА_21 просить скасувати ухвалу Верховного Суду України від 15 лютого 2001 року в порядку виключного провадження на підставі ст. 400-4 КПК України 1960 року і призначити новий розгляд у касаційній інстанції. На переконання засудженого, Верховний Суд Українипорушив його право на захист щодо обов`язкової участі захисника, коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув`язнення.
На підтвердження своїх доводів ОСОБА_21 посилається на рішення ЄСПЛ "Радченко проти України" від 01 лютого 2018 року (заява № 39555/07), "Коробов проти України" від 21 липня 2011 року (заява № 39598/03), "Собко проти України" від 17 грудня 2015 року (заява № 15102/10), "Жук проти України" від 21 жовтня 2010 року (заява № 45783/05), у яких, як зазначив засуджений, цей суд констатував порушення процесуальної справедливості та недотримання принципу рівності сторін, оскільки засідання суду касаційної інстанції відбулося за відсутності заявника та його захисника.
Крім того, як на підставу перегляду ухвали Верховного Суду України від 15 лютого 2001 року засуджений посилається на постанову Верховного Суду України від 23 листопада 2017 року у справі № 359/6489/13-к, постановлену у зв`язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень, у якій цей суд констатував, що касаційний розгляд у провадженнях щодо осіб, засуджених за особливо тяжкі злочини, здійснюється за участю захисника.
Перевіривши зміст заяви, Велика Палата вважає, що у відкритті провадження за цим зверненням слід відмовити з огляду на таке.
Підстави для здійснення провадження за виключними обставинами врегульовано у ст. 459 КПК України і за їхньої відсутності суд не вправі переглядати оспорювані рішення.