ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 592/6563/16-к
провадження № 51-709 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 і його захисника ОСОБА_6 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016200440001071, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Зестафоні Грузії, зареєстрованого в АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3 і 4 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Зарічного районного суду міста Суми від 18 листопада 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ст. 198 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та звільнено від призначеного покарання на підставі ст. 49 КК України, оскільки закінчилися строки давності.
Суд у вироку відмовив у задоволенні цивільних позовів, які подали потерпілі у зв`язку з обвинуваченням ОСОБА_7 за частинами 3 і 4 ст. 185 КК України.
Крім того, суд вирішив долю речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 було пред`явлено обвинувачення в тому, що він у період з 06 листопада 2015 року до 08 березня 2016 року, перебуваючи в м. Сумах, діючи за попередньою змовою групою з невстановленою особою (матеріали щодо якої виділено в окреме провадження), проник до житла і таємно викрав майно ОСОБА_8 на загальну суму 158 085 грн; ОСОБА_9 на загальну суму 104 681, 21 грн; ОСОБА_10 на загальну суму 177 024,94 грн, що є великим розміром; ОСОБА_11 на загальну суму 27 408,49 грн; ОСОБА_12 на загальну суму 48 391,99 грн.
Суд першої інстанції, проаналізувавши надані прокурором докази, дійшов висновку про недоведеність причетності ОСОБА_7 до безпосереднього вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3 і 4 ст. 185 КК України.
Водночас цей суд визнав ОСОБА_7 винуватим у тому, що він 08 березня 2016 року у квартирі АДРЕСА_3, якою користувався, та в багажнику автомобіля марки "Ауді А4" (н.з. НОМЕР_1 ), яким він керував, здійснював заздалегідь не обіцяне зберігання майна, частина якого належить потерпілим, що завідомо для нього було здобуто злочинним шляхом.
Сумський апеляційний суд ухвалою від 14 листопада 2022 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах, однакових за змістом, засуджений ОСОБА_7 і його захисник ОСОБА_6 просять скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначають, що суд першої інстанції, кваліфікувавши дії ОСОБА_7 за ст. 198 КК України, не встановив фактів отримання ним майна, яке здобуте злочинним шляхом, а також його зберігання у квартирі й автомобілі саме засудженим. Не погоджуються з відмовою апеляційного суду повторно дослідити обставини кримінального правопорушення, які вони оспорювали в апеляційному порядку. Стверджують, що цей суд не перевірив доводів, наведених в апеляційній скарзі сторони захисту, не спростував версії засудженого про те, що він не вчиняв жодного злочинного діяння, та постановив рішення, яке не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_7 і його захисник ОСОБА_6 не заперечували щодо задоволення касаційних скарг на викладених у них підставах.
Прокурор ОСОБА_5 вважав, що ухвала апеляційного суду є законною, а касаційні скарги сторони захисту - необґрунтованими.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, згідно зі ст. 438 КПК України, є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й умотивованості судового рішення, вбачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Апеляційний суд, виконуючи свої повноваження, із дотриманням визначеної гл. 31 КПК України процедури повинен перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості (це передбачає оцінку оскарженого судового рішення на відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам провадження та дослідженим у судовому засіданні доказам), а також ухвалити рішення, яке повною мірою відповідатиме вимогам ст. 370 КПК України, а також статтям 419 або 420 цього Кодексу.
Така перевірка має бути зроблена з додержанням усіх вимог чинного законодавства, об`єктивно, неупереджено, а її результатом має бути законне й справедливе вирішення поданих апеляційних скарг для реалізації прав кожного на справедливий суд і перевірку законності й обґрунтованості оскаржених рішень суду першої інстанції.
За приписами ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Тобто у своєму рішенні апеляційний суд повинен проаналізувати доводи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на них вичерпну відповідь, переконливо аргументувавши свою позицію. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 КПК України завданнями та загальними засадами кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що мета викладення мотивів рішення полягає в тому, щоб показати сторонам, що їх почули. Це зобов`язує суд обґрунтовувати свої міркування об`єктивними аргументами і дотримуватися прав сторін. Хоча суд не мусить надавати відповідь на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в цій справі, було вивчено.
Однак апеляційний суд, переглянувши вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7, наведених законодавчих приписів не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 пред`явлено обвинувачення за частинами 3 і 4 ст. 185 КК України, а саме в тому, що він, діючи за попередньою змовою групою осіб, проникнувши у житло, повторно, таємно викрав майно, належне потерпілим: ОСОБА_10 (у великих розмірах), ОСОБА_8, ОСОБА_9 (завдавши їм значної шкоди), ОСОБА_11 і ОСОБА_12 .
Для доведення того, що ОСОБА_7 вчинив ці кримінальні правопорушення, сторона обвинувачення посилалася на показання потерпілих, свідків, а також фактичні дані, що містяться, зокрема, у протоколах огляду житла потерпілих, висновках судових експертиз щодо вартості викраденого майна, а також у протоколах огляду житла й автомобіля, де були вилучені належні потерпілим речі, та пред`явлення їх потерпілим для впізнання, тощо.