ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 368/286/21
провадження № 51-4868км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
захисниці ОСОБА_7, представника потерпілого ОСОБА_8 ( у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисниці засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Обухівського районного суду Київської області від 21 грудня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 10 травня 2023 року щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Обухівського районного суду Київської області від 21 грудня 2021 рокуОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 вирішено рахувати з моменту фактичного його затримання - з 14 лютого 2021 року.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів, процесуальних витрат і цивільного позову.
Згідно з вироком ОСОБА_6 14 лютого 2021 року близько 01:00, перебуваючи у кафе-барі " Гетьманський стан", що розташований на АДРЕСА_2, де біля барної стійки цього кафе в той час перебував ОСОБА_9, усвідомлюючи протиправність своїх дій, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин під час розмови ОСОБА_9 відштовхнув від себе ОСОБА_6, який наблизився в притул до нього. Після чого в ОСОБА_6 виник злочинний умисел на заподіяння ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень. З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_6, перебуваючи в тому ж місці в той же час, усвідомлюючи характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння потерпілому ОСОБА_9 та бажаючи їх настання, не маючи будь-яких підстав для вжиття заходів необхідної оборони, з мотивів раптово виниклих неприязних відносин та з метою нанесення тілесних ушкоджень, ОСОБА_6 із кишені верхнього одягу дістав складний ніж та, тримаючи його в правій руці, умисно наніс ОСОБА_9 одне проникаюче колото - різане поранення в ділянку грудної клітки зліва та три проникаючі колото - різані поранення в черевну порожнину, спричинивши тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя та здоров`я в момент заподіяння.
Київський апеляційний суд ухвалою від 10 травня 2023 року вирок місцевого суду залишив без змін, а апеляційні скарги представника потерпілого ОСОБА_8 та захисниці ОСОБА_7 - без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи, викладені в касаційній скарзі
У касаційній скарзі, яка є аналогічною апеляційній скарзі сторони захисту, адвокат ОСОБА_7, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані судові рішення та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
В обґрунтування своєї позиції вказує, що місцевий суд дійшов передчасного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, оскільки в порушення ст. 94 КПК не надав належної оцінки кожному доказу, а ті докази, на які суд посилається у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема захисниця заперечує подію вчинення злочину ОСОБА_6, оскільки була лише подія побиття потерпілим її підзахисного, що, на її думку, підтверджується показаннями свідка та відеозаписами з камер спостереження з місця вчинення злочину, яким суди не надали належної оцінки.
Також ставить під сумнів отримання ножових поранень потерпілим саме під час бійки з ОСОБА_6 та безпосередньо завдання її підзахисним ножових поранень ОСОБА_9 . Додає, що речі потерпілого ОСОБА_9, виявлені слідчим в хірургічному відділенні, були пошкоджені з правої сторони, при цьому у повідомленні про підозру, в обвинувальному акті, у свідченнях потерпілого, висновку експерта вказано, що всі удари наносились в ліву частину тулуба потерпілого.
Крім іншого зазначає про невідповідність протоколу слідчого експерименту за участі потерпілого, зокрема його описова частина, безпосередньо відеозапису слідчої дії, а відтак, на думку захисниці, він не відповідає вимогам ст. 240 КПК.
Стверджує, що висновок експерта від 26 березня 2021 року № 58, яким встановлено ступінь тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого, є неналежним та недопустимим доказом, оскільки він складений з грубим порушенням вимог закону, зокрема лише на підставі протоколу допиту потерпілого, протоколу слідчого експерименту за участі потерпілого та медичної карти потерпілого, однак без огляду (обстеження) самого потерпілого.
Звертає увагу, що в матеріалах справи наявні дві постанови про відібрання біологічних зразків у потерпілого від 14 лютого 2021 року, однак на вказаних постановах відсутній підпис потерпілого, як того вимагає ст. 241 КПК. При цьому, в протоколах про отримання зразків для експертизи не вказано послідовності дій, зокрема, як саме були отримані зразки, відсутній спосіб вилучення, не зазначено час отримання зразків, а тому сторона захисту вважає, що вказані протоколи оформлені з порушенням вимог КПК і не підтверджують проведення процесуальної дії, у зв`язку з чим висновок експерта від 01 квітня 2021 року № СЕ-19/11-21/8736-БД є недопустимим доказом, адже зразок букального епітелію ОСОБА_9, який був об`єктом дослідження, був отриманий з порушенням порядку та вимог КПК.
Як уважає сторона захисту, показання свідків не відповідають фактичним обставинам справи, є нелогічними, не послідовними та суперечливими між собою, а показання потерпілого взагалі суперечать іншим доказам, при цьому показання ОСОБА_6 відповідають відеоматеріалам справи, однак суд їх оцінив критично.
Акцентує, що захист звертав увагу суду на вищезазначені порушення, однак вони залишилися проігноровані, що призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
Від учасників процесу заперечень на касаційну скаргу не надходило.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_6 підтримали касаційну скаргу та просили задовольнити її, прокурор ОСОБА_5, представник потерпілого ОСОБА_8 заперечили проти задоволення касаційної скарги сторони захисту, просили оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Мотиви Суду
За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту, і під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Оспорювання захисницею в касаційній скарзі установлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії події, що зводиться до тверджень про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, з огляду на вимоги ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, посилається у своїй скарзі касатор, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Під час перегляду судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Таким чином доводи захисниці про те, що суди попередніх інстанцій не перевірили версію сторони захисту щодо факту побиття потерпілим її підзахисного та механізму заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому іншою особою стосуються фактичних обставин і не є предметом перевірки касаційного суду.
Разом із тим під час перегляду оскаржуваних судових рішень судом касаційної інстанції не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено.
Під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо нього. Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Мотивуючи висновок про доведеність винуватості ОСОБА_6, суд першої інстанції послався на показання засудженого про його невинуватість, показання потерпілого, свідків, а також врахував письмові докази, зокрема, дані протоколів огляду місця події, проведення слідчихекспериментів, висновки експертиз тощо, зміст яких докладно відобразив у вироку.