ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2023року
м. Київ
справа № 191/2789/20
провадження № 61-3303св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: приватний нотаріус Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монич Михайло Юрійович, ОСОБА_2,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2022 року в складі судді Твердохліб А. В. та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монича М. Ю., ОСОБА_2 та просив визнати недійсним заповіт, складений 15 липня 2016 року ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Моничем М. Ю.
На обґрунтування позову зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба ОСОБА_3 . Його батько ОСОБА_4 у встановлений строк звернувся до Другої Синельниківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак 23 лютого 2018 року винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки 15 липня 2016 року приватний нотаріус Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монич М. Ю. посвідчив заповіт ОСОБА_3, яким усе належне їй майно вона на випадок своєї смерті заповіла ОСОБА_2 .
Вказаний заповіт є недійсним, оскільки ОСОБА_3 на момент його складення не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, оскільки перебувала на "Д" обліку з діагнозом: ішемічна хвороба серця, кардіосклероз, пневмосклероз, органічне ураження центральної нервової системи. З грудня 2015 року стан її здоров`я погіршився та вона потребувала стороннього догляду. У травні 2016 року ОСОБА_3 після побиття знаходилась на стаціонарному лікуванні в КЗ "Синельниківська ЦРЛ" Дніпропетровської обласної ради, яке не було закінченим, оскільки її забрала дочка ОСОБА_5, яка підписала відмову від госпіталізації.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_4, після чого він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини (земельної ділянки, яку його батько успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_3 ), однак 29 травня 2020 року отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки після померлої ОСОБА_3 є інший спадкоємець за заповітом.
З огляду на наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності заявлених позовних вимог. Позивач не надав належні та достатні докази на підтвердження порушення нотаріусом вимог закону під час посвідчення оспорюваного заповіту, а також тієї обставини, що на момент складення заповіту ОСОБА_3 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 травня 2019 року в справі № 741/1852/17, від 04 червня 2019 року в справі № 916/3156/17, від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14-ц, від 10 липня 2019 року в справі № 686/23256/16-ц, від 06 листопада 2019 року в справі № 336/5225/18, від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17, від 05 лютого 2020 року в справі № 461/3675/17, від 26 лютого 2020 року в справі № 759/15303/16, від 28 жовтня 2020 року в справі № 523/18181/18, від 15 квітня 2021 року в справі № 759/15556/18, від 28 жовтня 2021 року в справі № 917/103/20, від 04 листопада 2021 року в справі № 904/7181/20, від 14 грудня 2021 року в справі № 921/591/20, від 14 липня 2022 року в справі № 127/4430/18, від 08 вересня 2022 року в справі № 125/1501/20-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
Також оскаржила судове рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Апеляційний суд розглянув справу за відсутності представника позивача та не надав належну оцінку клопотанню про відкладення розгляду справи, внаслідок чого порушив принципи змагальності та права на справедливий суд.
Суди не надали належну оцінку висновку судово-психіатричної експертизи, проведеної в рамках кримінального провадження, та не мотивували відхилення цього доказу.
Відповідачі не довели, що ОСОБА_3 в силу свого похилого віку була позбавлена можливості власноручно підписати оспорюваний заповіт.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
26 квітня 2023 року справа № 191/2789/20 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно матеріалів спадкової справи № 369/2017 до майна померлої ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_2 .
Постановою державного нотаріуса Другої Синельниківської державної нотаріальної контори від 23 лютого 2018 року відмовлено ОСОБА_4 (онуку спадкодавиці) та ОСОБА_7 (дочці спадкодавиці) у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 у зв`язку із наявністю заповіту, складеного на іншого спадкоємця.
15 липня 2016 року приватний нотаріус Синельниківського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Монич М. Ю. посвідчив заповіт ОСОБА_3, згідно якого вона заповіла ОСОБА_2 усе належне їй майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов`язки, які належали їй на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов`язки, які належатимуть їй на день смерті.
Вказаний заповіт записано зі слів ОСОБА_3 та посвідчено нотаріусом в присутності двох свідків: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . У зв`язку з похилим віком заповідача ОСОБА_3 за її дорученням текст заповіту підписано ОСОБА_10 .
Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 16 від 12 жовтня 2021 року ОСОБА_3 на момент складення заповіту 15 липня 2016 року на будь-який психічний розлад не страждала. За своїм психічним станом на той час могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 долучено до матеріалів справи висновок судово-психіатричної експертизи № 2, проведеної 08 липня 2022 року в рамках кримінального провадження №12022041390000119 від 16 лютого 2022 року, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 КК України, за заявою ОСОБА_7, відповідно до якого ОСОБА_3 під час підписання заповіту від 15 липня 2016 року за своїм психічним станом не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Згідно показань допитаних в суді першої інстанції свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, в присутності яких було складено та посвідчено оскаржуваний заповіт, ОСОБА_3 незважаючи на похилий вік на момент посвідчення оспорюваного заповіту усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11, яка є працівником медичного закладу, пояснила, що у 2015 році ОСОБА_3 перенесла інсульт та через деякий час зазнала фізичних ушкоджень внаслідок побиття. Незважаючи на ці обставини під час проведення медичних оглядів ОСОБА_3 перебувала у свідомості, підтримувала розмову. На обліку у лікаря-психіатра після перенесеного інсульту та побиття не перебувала.