ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 361/76/21
провадження № 61-5350св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 07 березня 2023 року в складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Білич І. М., Коцюрби О. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, протягом двох місяців з дати набрання рішенням законної сили.
На обґрунтування позову зазначав, що він є спадкоємцем за заповітом ОСОБА_4, яка 12 травня 2006 року заповіла йому земельну ділянку площею 0,8112 га, розташовану на території Княжицької сільської ради Броварського району Київської області.
Враховуючи те, що він постійно проживає у місті Києві, входить у групу ризику за віком і станом здоров`я, він не міг відвідувати спадкодавця у зв`язку з введенням в Україні карантину на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19".
Одразу після послаблень карантинних обмежень він відвідав місце проживання спадкодавця. ОСОБА_4 він не зустрів, однак в Княжицькій сільській раді Броварського району Київської області довідався про те, що відомостей про її смерть немає, а у зв`язку з хворобою її забрала на проживання донька. В подальшому стало відомо, що ОСОБА_4 померла на території російської федерації ІНФОРМАЦІЯ_1 .
31 липня 2020 року він звернувся до Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, у прийнятті якої було відмовлено через пропуск встановленого чинним законодавством строку. Роз`яснено право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2022 року позов задоволено.
Визначено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, додатковий строк для подання до органів нотаріату заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, тривалістю два місяці з дня набрання цим судовим рішенням законної сили. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач не міг знати про смерть спадкодавця за заповітом, а також про точну дату її смерті на території іноземної держави. З огляду на доведеність поважності причин пропуску строку для звернення до органів нотаріату із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 березня 2023 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що за життя ОСОБА_4 було складено два заповіти. Зокрема, заповітом від 12 травня 2006 року вона заповіла позивачу та третій особі земельну ділянку. В подальшому заповітом від 11 травня 2018 року ОСОБА_4 все своє майно заповіла відповідачу ОСОБА_2, яка є її дочкою.
Таким чином, в силу вимог статті 1254 ЦК України заповітом від 11 травня 2018 року скасовано заповіт від 12 травня 2006 року, складений на імʼя ОСОБА_1 та ОСОБА_3, позивач не входить до кола спадкоємців ОСОБА_4, тому відсутні підстави для задоволення його вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 07 березня 2023 та залишити в силі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2022 року.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року в справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року в справі № 487/2375/18, від 07 грудня 2020 року в справі № 686/31597/19, від 03 червня 2021 року в справі № 636/1160/19, від 20 вересня 2021 року в справі № 206/3473/20, від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18, від 03 травня 2022 року в справі № 522/10385/19, від 25 травня 2022 року в справі № 459/2973/18, від 08 червня 2022 року в справі № 571/731/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також вказував про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Право на подання заяви про прийняття спадщини не залежить від дійсності або недійсності заповіту та права особи на спадщину. У звʼязку з введенням суворого карантину на території України, спричиненого коронавірусною хворобою (COVID-19), приховуванням відповідачем від нього факту смерті спадкодавця, позивач не міг подати заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 у визначений статтею 1270 ЦК України строк.
Апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог та дослідив питання наявності у позивача права на спадщину, дійсності або недійсності заповіту, що є предметом спору в іншій цивільній справі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Броварського міськрайонного суду Київської області.
17 серпня 2023 року справа № 361/76/21 надійшла до Верховного Суду.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.