ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 518/1249/14-ц
провадження № 61-2627св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Коноплянська сільська рада Іванівського району Одеської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 09 вересня 2022 року у складі судді Чернецької Н. С. та постанову Одеського апеляційного суду від 18 січня 2023 року у складі колегії суддів: Ігнатенко П. Я., Воронцової Л. П., Полікарпової О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Катерино-Платонівська сільська рада Ширяївського району Одеської області, про визнання заповіту від 25 лютого 2009 року недійсним.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після його смерті відкрилась спадщина у вигляді двох земельних ділянок, площею 5,20 га, право власності на яку підтверджується державним актом на право приватної власності на землю, серії РІ № 470882 від 14 травня 2001 року, та площею 13,38 га, - державним актом на право власності на землю, серії ЯА № 260923 від 04 січня 2005 року. Нотаріус повідомив про складення спадкодавцем ще одного заповіту від 25 лютого 2009 року на ім`я відповідача ОСОБА_2
ОСОБА_1 просила визнати останній заповіт недійсним, посилаючись на те, що ОСОБА_3 як людина похилого віку в зимовий період за межі садиби нікуди не виходив, заповіт від 25 лютого 2009 року є підробленим, підпис не вчинений особисто ОСОБА_3 . При вчиненні нотаріальної дії має бути встановлена особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, у порядку, визначеному статтею 43 Закону України "Про нотаріат". Підпис у паспорті очевидно зовсім інший, ніж зроблений нібито від його імені.
Отже, на думку позивачки, не було внутрішньої волі спадкодавця на складання заповіту від 25 лютого 2009 року на користь ОСОБА_2, в зв`язку з чим просила визнати зазначений заповіт, посвідчений секретарем Катерино-Платонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області, нікчемним.
27 листопада 2020 року ОСОБА_1 подала заяву про уточнення позовних вимог, посилаючись на те, що у вказаному заповіті міститься посилання на дублікати державних актів на земельні ділянки ОСОБА_3 серії ЯЖ № 700956 та ЯЖ № 700957, хоча вказані дублікати є недійсними, отримувалися з метою підробки цього заповіту. Необхідності отримувати дублікати не було, на теперішній час оригінали документів знаходяться у позивачки ОСОБА_1 і вони не втрачені. Акти встановлення (відновлення) меж в натурі від 03 жовтня 2007 року нібито підписали ОСОБА_4 та ОСОБА_5, хоча вони на той момент вже померли. Вважала, що висновки Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 20-822 судово-почеркознавчої експертизи у своїй сукупності підтверджують, що ОСОБА_3 не підписував заповіт від 25 лютого 2009 року. Таким чином, у заяві про уточнення позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що наявними у справі доказами підтверджується відсутність волевиявлення заповідача під час складання заповіту від 25 лютого 2009 року, в зв`язку з чим просила визнати цей заповіт недійсним.
24 травня 2021 року адвокат Бурлака С. А., який діяв в інтересах ОСОБА_2, подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 та просив визнати недійсним заповіт, складений 04 березня 2003 року ОСОБА_3, згідно з яким спадкодавець заповідає все своє майно на користь ОСОБА_1, посвідчений секретарем виконавчого комітету Катерино-Платонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області Євдокімовою О. В. 04 березня 2003 року та зареєстрований в реєстрі за № 10. В обґрунтування доводів зустрічної позовної заяви зазначено, що до заповітів, посвідчених посадовими, службовими особами, застосовуються положення статті 1247 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Такі заповіти прирівнюються до заповітів, посвідчених нотаріусами, та порядок їх засвідчення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року № 419. Згідно з пунктом 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів, сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної ради покладено вчинення цих дій. Посвідчення заповіту неуповноваженою особою, тобто посадовою особою, яка відповідно до норм статей 1251-1252 ЦК України не уповноважена посвідчувати заповіти, має наслідком нікчемність заповіту (частина перша статті 1257 ЦК України). Нікчемність заповіту має наслідком позбавлення права на спадкування спадкоємців за цим заповітом. Окрім того, враховуючи, що заповіт від 25 лютого 2009 року складений пізніше, він скасовує попередній заповіт від 04 березня 2003 року.
Ухвалою суду Великомихайлівського районного суду Одеської області від 16 січня 2020 року за клопотанням позивача та представника позивача за первісним позовом призначено судово-почеркознавчу експертизу.
Ухвалою суду Великомихайлівського районного суду Одеської області від 22 липня 2021 року замінено у справі третю особу з Катерино-Платонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області на Конопляплянську сільську раду Іванівського району Одеської області; прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 та об`єднано в одне провадження з первісним позовом.
Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 09 вересня 2022 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Суд першої інстанції, зважаючи на висновок експерта № 20-822 судової почеркознавчої експертизи, яким не підтверджується, що в заповіті від 25 лютого 2009 року підпис ОСОБА_3 виконано іншою особою, вказав, що волевиявлення сторони спадкодавця було встановлено під час складання відповідного заповіту та відповідало його волі. Щодо висновку експерта № 20-822 в частині виконання підпису від імені ОСОБА_3 у книзі реєстрації заповітів Катерино-Платонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області, розміщеного на аркуші 31, реєстровий запис № 2 про реєстрацію заповіту від 25 лютого 2009 року, не самим ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням його підписам та доводів представника позивача за первісним позовом, що і заповіт і книга реєстрації заповітів є одним цілим, то місцевий суд вважав, що в цій частині необхідно відмовити, оскільки в позові оспорюється справжність підпису тільки в заповіті.
Місцевий суд також зазначив, що нікчемний заповіт є недійсним в силу закону, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, а тому відмовив у задоволенні позову, оскільки визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, так як не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що секретарі виконавчого комітету Катерино-Платонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області Євдокімова О. В. та Смолякова В. І. не мали повноважень на вчинення нотаріальних дій із посвідчення заповітів ОСОБА_3 від 04 березня 2003 року та 25 лютого 2009 року. Заповіт від 04 березня 2003 року, посвідчений секретарем Катерино-Платонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області Євдокімовою О. В., та заповіт від 25 лютого 2009 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Катерино-Платонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області Смоляковою В. І., є нікчемними в силу закону (частини першої статті 1257 ЦК України), оскільки складені з порушенням вимог щодо їх посвідчення.
Постановою Одеського апеляційного суду від 18 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 09 вересня 2022 року змінено шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови.
Апеляційний суд зазначив, що із змісту оспорюваного заповіту від 25 лютого 2009 року виходить, що заповіт підписаний особисто ОСОБА_3, що не спростовано належними та допустимими доказами, невиконання вимог статті 43 Закону України "Про нотаріат" не доведено, а судом не встановлено. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність в цій частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо вчинення підпису від імені ОСОБА_3 іншою особою та відсутності вільного волевиявлення спадкодавця при складанні цього заповіту. Підпис у книзі реєстрації заповітів, вчинений від імені ОСОБА_3 іншою особою, на думку апеляційного суду, не впливає на дійсність заповіту та не є підставою для визнання заповіту недійсним.
Апеляційний суд дійшов висновку, що оспорювані заповіти відповідають вимогам чинного на момент їх складення законодавства, а тому підстави для задоволення первісного та зустрічного позовів із підстав неналежного порядку їх посвідчення відсутні, а отже відсутні підстави вважати, що оспорені заповіти є нікчемними. Позивачами за первісним та зустрічним позовами не доведено існування таких обставин, які б свідчили про нікчемність заповітів на противагу дійсного волевиявлення спадкодавця щодо розпорядження своїм майном.
Відповідно суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні первісного та зустрічного позовів, вважав за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції, викладеній у його постанові.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
21 лютого 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 09 вересня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 січня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити, а також відмовити у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання заповіту від 04 березня 2003 року недійсним до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту від 25 лютого 2009 року у справі та повернути її заявнику.
Як підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме неврахування правових висновків, висловлених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15; у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 683/3061/18-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 323/3359/17-ц, від 28 вересня 2022 року у справі № 147/1062/21-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України); не дослідження письмових доказів (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
У своїй касаційній скарзі заявниця, посилаючись на обставини справи, наполягає, що заповіт від 25 лютого 2009 року є недійсним (нікчемним) та є таким, що порушує права позивачки. Підпис на заповіті від 25 лютого 2009 року є підробленим та не вчинений ОСОБА_3 особисто. В оскаржуваному заповіті зазначені серії дублікатів державних актів на земельні ділянки, які отримані з метою укладання та підробки оскаржуваного заповіту, оскільки потреби в їх отриманні у спадкодавця не було, оригінали цих актів зберігаються у позивачки, які вітчим надав їй для зберігання. В акті сільської ради Ширяївського району Одеської області від 03 жовтня 2007 року "Про встановлення (відновлення) в натурі меж земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва гр. ОСОБА_3" стоять підписи суміжних землекористувачів та землевласників, які на дату підписання та складання акта померли та підписати їх не могли. Висновок експерта № 20-822 судової почеркознавчої експертизи за матеріалами цієї справи підтверджує той факт, що ОСОБА_3 заповіт 25 лютого 2009 року не складав та особисто не підписував. Оскільки підпис від імені ОСОБА_3 у книзі реєстрації заповітів Катерино-Платонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області виконаний не самим ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням його підпису, то заповіт від 25 лютого 2009 року спадкодавець не підписував, так як ці документи взаємопов`язані між собою і є компонентами однієї нотаріальної дії. Керуючись положеннями частини четвертої статті 207, частини другої статті 1257 ЦК України, зібраними у справи доказами, заявник вказує, що під час складання заповіту було відсутнє волевиявлення заповідача, що підтверджується висновком проведеної у справі судово-почеркознавчої експертизи. Заповіт від 25 лютого 2009 року є нікчемним, оскільки в матеріалах справи взагалі відсутні рішення щодо призначення секретарем виконавчого комітету Катерино-Платонівської сільської ради Смолякової В. І., відповідно вона не мала повноважень посвідчувати спірний заповіт. Крім того, з моменту прийняття ухвали судом першої інстанції про відновлення провадження у справі, у відповідача було достатньо часу для подання зустрічного позову, проте відповідач подав зустрічну позовну заяву 23 травня 2021 року, тобто з порушенням процесуальних строків для його подачі.
У квітні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Бурлака С. А., надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якій відповідач, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони є законними.
Оскільки відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 надісланий відповідачем засобами електронної пошти та засобами поштового зв`язку 31 березня 2023 року, тобто у десятиденний строк, установлений ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2023 року, клопотання в частині продовження строку на подання відзиву не підлягає задоволенню, оскільки такий строк не пропущено.
З огляду на те, що суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, Верховний Суд не бере до уваги документи, додані відповідачем до відзиву, на підтвердження його доводів, що не були предметом розгляду судами попередніх інстанцій, та здійснює розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від третьої особи станом на час розгляду справи Верховним Судом не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга ОСОБА_1 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2023 року відкрито касаційне оскарження у справі (з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 та пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 518/1249/14-ц із Великомихайлівського районного суду Одеської області та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У квітні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 518/1249/14-ц.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції (з урахуванням змін за результатами апеляційного перегляду справи) та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанційвстановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Після його смерті залишилася спадщина у виді належних йому на праві приватної власності земельних ділянок: площею 5,20 га та площею 13,38 га, розташованих на території Катерино-Платонівської сільської ради, що підтверджується державними актами на право приватної власності на землю серії Р1 № 470882, виданим 14 травня 2001 року, та ЯА № 260923, виданим 04 січня 2005 року.
Згідно з копією заповіту, посвідченого секретарем Катерино-Платонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області та зареєстрованого в реєстрі за № 10 04 березня 2003 року, ОСОБА_3 заповідав усе належне йому майно ОСОБА_1 .
Розпорядженням голови Ширяївської районної державної адміністрації від 13 червня 2007 року № 276 вирішено: вважати недійсними бланки державного акта на право приватної власності на землю серія Р1 № 470882 та бланк серія ЯА № 260923, видані ОСОБА_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; видати ОСОБА_3 дублікати державних актів на право власності на земельні ділянки замість втрачених бланків. На цій підставі ОСОБА_3 видано дублікати державних актів серії ЯЖ № 700956 та серії ЯЖ № 700957.
Згідно з копією заповіту від 25 лютого 2009 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким земельні ділянки, розміром 13,38 га, серії ЯЖ № 700957, та розміром 5,20 га, серії ЯЖ № 700956, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Катерино-Платонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області, та усе належне йому майно заповів ОСОБА_2 . Заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету Катерино-Платонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області та зареєстровано в реєстрі за № 2.
ОСОБА_2 є онуком померлого ОСОБА_3 .
Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 оспорює дійсність підпису заповідача ОСОБА_3 та вільне волевиявлення у заповіті від 25 лютого 2009 року, а також у зв`язку з порушенням форми та порядку посвідчення заповіту просить визнати його недійсним. Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 оспорює дійсність заповіту, складеного ОСОБА_3 04 березня 2003 року на користь ОСОБА_1, у зв`язку з посвідченням його не уповноваженою особою - секретарем Катерино-Платонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області Євдокимовою О. В .
Згідно з висновком експерта від 30 липня 2020 року № 20-822 за результатами судової почеркознавчої експертизи вирішити питання про те, чи виконані підписи від імені ОСОБА_3 у двох примірниках заповіту, складеного від імені ОСОБА_3 25 лютого 2009 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Катерино-Платонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області Смоляковою В. І., зареєстрованого в реєстрі за № 2, розташовані в середній частині документів, в графі "Підпис", самим ОСОБА_3 чи іншою особою, не виявилось можливим.
Підпис від імені ОСОБА_3 у книзі реєстрації заповітів Катерино-Платонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області, розміщений на аркуші 31, реєстровий запис № 2 про реєстрацію заповіту від 25 лютого 2009 року, складеного від імені ОСОБА_3, виконаний не самим ОСОБА_3, а іншою особою, з наслідуванням його підписам.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд застосовує системний аналіз норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
У заяві про зміну (уточнення) позовних вимог (а. с. 86-92 т. 3) позивачка просила визнати заповіт, складений її вітчимом ОСОБА_3 25 лютого 2009 року на користь відповідача, недійсним, посилаючись на положення частини четвертої статті 207, частини другої статті 1257 ЦК України, зібрані у справі докази у їх сукупності, які, на думку ОСОБА_1, свідчать про те, що під час складання заповіту було відсутнє волевиявлення заповідача, що підтверджується висновком проведеної у справі судово-почеркознавчої експертизи.