ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року
місто Київ
справа № 185/5224/21
провадження № 61-10249св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі Халаджи О. В., Канурної О. Д., Космачевської Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у червні 2021 року звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ"
(далі - ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ"), у якому просив:
- визнати дії, бездіяльність генерального директора ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" ОСОБА_3 такими, що порушують статтю 59 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 в частині недопущення позивача разом із представником до роботи постійно діючої комісії з працевлаштування для ознайомлення з вакансіями, наявними на підприємстві ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ";
-визнати незаконним та скасувати наказ від 20 травня 2019 року № 1413 "Про обов`язкову явку працівника на засідання комісії";
-визнати незаконним та скасувати наказ від 24 травня 2019 року № 1445 "Про обов`язкову явку працівника на засідання комісії";
-визнати незаконним та скасувати наказ від 27 травня 2019 року № 1472 "Про зупинення нарахування середньої заробітної плати";
-стягнути з ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з недопущенням до роботи та недопущенням разом із представником до участі в роботі комісії з працевлаштування для ознайомлення із запропонованими вакансіями, починаючи з 24 квітня 2019 року до 30 серпня 2021 року включно, у розмірі 537 583, 10 грн;
-стягнути з ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на користь ОСОБА_1 250 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Позивач обґрунтовував пред`явлений ним позов тим, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2019 року у справі № 185/8173/17 його поновлено на роботі у ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ". Він виявив бажання брати участь у постійно діючій комісії з працевлаштування та ознайомитися із запропонованими вакансіями разом зі своїм представником.
Відповідач зазначене рішення суду про поновлення його на роботі протягом тривалого періоду умисно не виконував, оскільки не допускав позивача до ознайомлення з наказом про поновлення та до подальшої процедури поновлення на роботі у присутності його представника ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 звертав увагу на те, що внаслідок незавершення процедури поновлення на роботі з вини відповідача він не мав можливості приступити до роботи, виконувати трудові обов`язки та отримувати заробітну плату.
Стислий виклад позиції інших учасників справи
Відповідач заперечував проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними і допустимими доказами.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 01 березня 2022 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області частково задовольнив позов ОСОБА_1 .
Суд стягнув з ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 250 000, 00 грн.
В іншій частині вимог позову відмовив. Здійснив розподіл судових витрат.
В частині задоволення позову суд першої інстанції виснував про доведеність факту заподіяння позивачу моральної шкоди неправомірними діями відповідача у виді порушення права позивача на отримання правової допомоги в результаті недопущення його до участі у процедурі поновлення на роботі разом із представником у період з 08 травня 2019 року до 30 серпня 2021 року.
В частині відмови у задоволенні позову суд першої інстанції врахував, що позивач не пройшов процедуру поновлення на роботі та не приступив до виконання трудових обов`язків виключно з тієї причини, що відповідач не допускав його до участі у цій процедурі разом із представником, хоча позивач мав реальну можливість пройти процедуру поновлення на роботі одноособово, без участі представника, втім не скористався цією можливістю. Тож період, за який ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача середній заробіток, не можна вважати вимушеним прогулом. Видання роботодавцем оскаржуваних наказів також є наслідком свідомо обраної позивачем поведінки, саме відмови від участі в засіданні постійно діючої комісії з працевлаштування, тому немає підстав для визнання цих наказів незаконними.
Постановою від 03 листопада 2022 року Дніпровський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", змінив рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2022 року в частині суми відшкодування моральної шкоди та стягнення судових витрат.
Суд стягнув з ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 100 000, 00 грн з утриманням усіх обов`язкових податків та зборів.
Здійснив розподіл судових витрат.
Постановою від 01 березня 2023 року Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1, частково задовольнив касаційну скаргу ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", змінив постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року в частині відшкодування моральної шкоди, зменшивши її розмір до 40 000, 00 грн.
В іншій частині постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року залишив без змін.
Поновив виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року (з урахуванням внесених змін).
Постановою від 21 червня 2023 року Дніпровський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасував рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2022 року в частині відмови у задоволенні позову.
Суд частково задовольнив позов ОСОБА_1 в частині визнання незаконними дій та бездіяльності керівництва ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" щодо недопущення позивача до процедури поновлення на роботі, участі в постійно діючій комісії з працевлаштування для ознайомлення із запропонованими вакансіями на підприємстві разом із представником, скасування наказів, стягнення середньої заробітної плати за час вимушених прогулів.
Стягнув з ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 квітня 2019 року до 30 серпня 2021 року у розмірі 537 583, 10 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін. Здійснив розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанцій врахував, що відповідач порушив права позивача на отримання правової допомоги під час ознайомлення з переліком вакантних посад й такими діями чинив перешкоди у виконанні судового рішення про поновлення позивача на роботі, що призвело до вимушеного прогулу та втрати заробітку з вини роботодавця.
Апеляційний суд не встановив підстав для скасування оскаржуваних наказів відповідача, оскільки вважав, що вимоги цих наказів не є незаконними. Також не встановив підстав для визнання дій та бездіяльності генерального директора ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" ОСОБА_3 такими, що порушують Конституцію України та Рішення Конституційного Суду України, оскільки визнання неконституційними дій чи бездіяльності посадових осіб підприємств не входить у компетенцію загальних судів та не може бути правомірним способом захисту.
Ухвалою від 13 вересня 2023 року Дніпровський апеляційний суд задовольнив заяву ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" про роз`яснення постанови Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року. Суд роз`яснив, що потрібно стягнути
з ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 квітня 2019 року до 30 серпня 2021 року
у розмірі 537 583, 10 грн, без урахування податків та інших обов`язкових платежів.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" 06 липня 2023 року із використанням засобів поштового зв`язку направило до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року, рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2022 року залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначив те, що:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18),
у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18 (провадження № 61-9664сво19), за змістом яких середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, тому строк на пред`явлення до суду такої вимоги обмежується трьома місяцями;
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 569/10189/16-ц (провадження № 61-14433св18), від 24 січня 2019 року у справі № 760/9521/15 (провадження № 61-24060св18), у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15, щодо застосуванням статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України);
- заявник не отримав копії процесуальних документів, оскільки такі направлялися на електронну пошту, яка не є офіційною;
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі № 120/4298/21-а (адміністративне провадження № К/990/281/22), щодо належного вручення процесуальних документів учаснику справи, який не має офіційної електронної пошти;
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 279/5407/20 (провадження № 61-8744св21), від 10 лютого 2022 року у справі № 359/5063/21 (провадження № 61-21505св21), за змістом яких електронна адреса - це адреса електронної пошти, що складається з ідентифікатора, позначки "@" та доменного імені.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_1 у липні 2023 року із застосуванням системи "Електронний суд" надіслав до Верховного Суду відзив, а у серпні 2023 року - додаткові пояснення, у яких просив відмовити у відкритті касаційного провадження.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 17 серпня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження
у справі; задовольнив клопотання ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" та зупинив виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року в частині стягнення з ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ"на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 537 583, 10 грн, до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України), відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Верховний Суд, вирішуючи питання про межі касаційного перегляду врахував, що ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в повному обсязі, проте фактично не погоджується з цим судовим рішенням лише в частині задоволення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У касаційній скарзі немає доводів щодо незгоди заявника із оскаржуваною постановою в частині відмовлених позовних вимог. Відтак Верховний Суд переглядає постанову апеляційного суду в частині задоволеної позовної вимоги про стягнення середнього заробітку.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що постановою від 15 січня 2019 року у справі № 185/8173/17 Дніпровський апеляційний суд задовольнив позов ОСОБА_1 до ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", третя особа: директор виробничого структурного підрозділу (далі - ВСП) "Шахтоуправління імені Героїв Космосу" ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" ОСОБА_4, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Суд визнав незаконним наказ ВСП "Шахтоуправління імені Героїв Космосу" ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" від 11 жовтня 2017 року № 184/4к про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України. Поновив ОСОБА_1 на посаді гірника очисного забою 5 розряду дільниці з видобутку вугілля № 5 ВСП "Шахтоуправління імені Героїв Космосу" ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ". Стягнув з ВСП "Шахтоуправління імені Героїв Космосу" ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу
у розмірі 155 336, 00 грн з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.
Наказом ВСП "Шахтоуправління імені Героїв Космосу" ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" від 24 квітня 2019 року № 1137 скасовано наказ
від 11 жовтня 2017 року № 184/4к про звільнення ОСОБА_1, поновлено ОСОБА_1 на посаді гірника очисного забою 5 розряду дільниці з видобутку вугілля № 5 ВСП "Шахтоуправління імені Героїв Космосу" ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" з окладом згідно зі штатним розкладом з 11 жовтня 2017 року.
Наказом ВСП "Шахтоуправління імені Героїв Космосу" ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" від 08 травня 2019 року № 1341 "Щодо результатів медичного огляду" ОСОБА_1 не допущено до роботи за професією "гірник очисного забою" у зв`язку з протипоказаннями за професією, наказано постійно діючій комісії підприємства розглянути питання щодо можливості подальшого працевлаштування позивача, наказано зберегти середній заробіток позивачу до моменту вирішення питання щодо подальшого працевлаштування.
Наказом ВСП "Шахтоуправління імені Героїв Космосу" ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" від 20 травня 2019 року№ 1413 "Про обов`язкову явку працівника на засідання комісії" ОСОБА_1 запрошено з`явитися та взяти участь у засіданні постійно діючої комісії з працевлаштування 24 травня 2019 року для ознайомлення з вакансіями ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", наказано при неявці ОСОБА_1 на засідання комісії з працевлаштування, без поважних причин, притягнути до дисциплінарної відповідальності і зупинити нарахування середнього заробітку з 25 травня 2019 року.
Наказом ВСП "Шахтоуправління імені Героїв Космосу" ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" від 24 травня 2019 року № 1445 "Про обов`язкову явку працівника на засідання комісії" наказано ОСОБА_1 з`явитися та взяти участь у засіданні постійно діючої комісії з працевлаштування, яке відбудеться 31 травня 2019 року для ознайомлення з вакансіями на підприємстві. У разі неявки з неповажних причин або відмови
ОСОБА_1 брати участь у засіданні комісії з працевлаштування наказано розглянути питання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Наказом ВСП "Шахтоуправління імені Героїв Космосу" ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" від 27 травня 2019 року № 1472 "Про зупинення нарахування середньої заробітної плати" ОСОБА_1 зупинено нарахування середньої заробітної плати з 25 травня 2019 року до вирішення питання про працевлаштування.
На виконання наказу від 08 травня 2019 року № 1341 відповідач неодноразово запрошував позивача до комісії з працевлаштування для ознайомлення зі списком вакантних посад на підприємстві, в тому числі 14, 20, 24 травня 2019 року та на інші дати. Позивач разом зі своїм представником також неодноразово з`являвся до приміщення відповідача з метою ознайомлення зі списком вакантних посад на підприємстві. Проте, представника позивача не допускали в приміщення відповідача для одночасного ознайомлення і позивача, і його представника зі списком вакантних посад на підприємстві, хоча заборон або перешкод для пропуску позивача до приміщення комісії з працевлаштування не було.
30 серпня 2021 року позивач допущений до участі у комісії з працевлаштування для ознайомлення з вакансіями на підприємстві разом зі своїм представником.
Зазначені обставини визнані обома сторонами та згідно зі статтею 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Право, застосоване судом
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина друга статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Водночас позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
У статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з частинами першою, третьою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Статтею 235 КЗпП України визначено, що уразі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
У разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки (стаття 236 КЗпП України).
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі, щодо неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального права
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року
у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Верховний Суд наголошує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 обґрунтовував пред`явлений ним позов тим, що внаслідок незавершення процедури поновлення на роботі з вини відповідача та неотримання допуску до роботи, він не мав можливості виконувати трудові обов`язки, тому з ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 квітня 2019 року до 30 серпня 2021 року в розмірі 537 583, 10 грн.
Суд апеляційної інстанції врахував, що позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням допустити його до участі у процедурі поновлення на роботі разом з представником, а також те, що право позивача на правову допомогу не може бути обмежене з тієї підстави, що трудовим законодавством не передбачено обов`язкової участі представника у процедурі поновлення на роботі. У зв`язку з викладеним апеляційний суд задовольнив позов про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі повністю.
Верховний Суд погоджується з наведеними висновками апеляційного суду з таких підстав.
У статті 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом статті 64 Конституції України конституційне право кожного на правову допомогу не може бути обмежено.
У Рішенні Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000
у справі № 1-17/2000 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України зауважено, що право на правову допомогу є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги. Закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (частина перша статті 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин, а не тільки з кримінальних.
Конституційне право особи на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина.
З наведених підстав Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що дії та бездіяльність ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" у період з 08 травня 2019 року до 30 серпня 2021 року призвели до обмеження права ОСОБА_1, передбаченого частиною першою статті 59 Конституції України, та в остаточному підсумку до порушення права незаконно звільненого працівника на негайне виконання рішення суду про поновлення його на роботі.
Подібні висновки щодо порушення права позивача на працевлаштування зробив Верховний Суд у постанові від 01 березня 2023 року у цій справі під час вирішення позову за вимогою про відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди.
За змістом статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. За невиконання цього обов`язку настає відповідальність для роботодавця, передбачена у статті 236
КЗпП України, у виді середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Потрібно враховувати, що КЗпП України передбачає такі види середнього заробітку, на які має працівник під час звільнення в разі порушення його прав: середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні; середній заробіток за час вимушеного прогулу, який присуджується незаконно звільненому працівнику, або у випадку якщо неправильне формулювання причини звільнення перешкоджало працевлаштуванню працівника, або у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення.
З огляду на те, що внаслідок несвоєчасного виконання рішення суду про поновлення на роботі через винні дії (бездіяльність) роботодавця працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці, тому потрібно виходити з того, що у статті 236 КЗпП України йдеться саме про середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Отже, у разі затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі порушені права працівника захищаються середнім заробітком саме за час вимушеного прогулу, оскільки протиправні дії чи бездіяльність роботодавця позбавляють працівника можливості виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату.
За змістом приписів статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі потрібно вважати невидання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин.
Тобто належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі є видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.
Виконання рішення про поновлення на роботі вважається завершеним з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. Водночас працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливість виконання своїх обов`язків.