ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 917/991/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Верхацький І.В. (адвокат),
відповідача - Мосейчук Т.А. (самепредставництво),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України",
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2023
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
до Управління Служби безпеки України в Полтавській області
про стягнення 2 268 165,23 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до господарського суду полтавської області з позовом до управління Служби безпеки України в Полтавській області (далі - УСБУ в Полтавській області, відповідач) у якому просило стягнути з відповідача 1 795 076,58 грн вартості спожитого природного газу. Також, окрім суми основної заборгованості позивачем нараховано до стягнення пеню у розмірі 179 195,81 грн, 3 % річних у розмірі 20 671,66 грн, інфляційні втрати у розмірі 273 221,18 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" за період постачання з 01.11.2021 по 30.01.2022 в об`ємі 42,98775 тис.куб.м. щодо розрахунку за спожитий СБУ природний газ у розмірі 1 795 076,58 грн.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.04.2023 (суддя: Погрібна С.В.) у справі №917/991/22 в позові відмовлено.
2.2. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивачем не доведено обставин на які він посилається у своєму позові щодо постачання відповідачу в період з 01.11.2021 по 30.01.2022 природного газу в об`ємі 42,98775 тис.куб.м. на суму 1 795 076,58 грн.
2.3. За висновком суду, обов`язок своєчасного вчинення дій (початку постачання постачальником споживачу природного газу після укладання між ними договору), які призводять до автоматичного розірвання договору між постачальником "останньої надії" (ТОВ "ГК "Нафтогаз України") та споживачем (УСБУ в Полтавській області) покладається саме на постачальника (ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"), а тому безпідставними є вимоги постачальника "останньої надії" (позивача) щодо оплати обсягів природного газу, начебто поставленого ним у період дії договору постачання природного газу від 06.12.2021 №15-1416/21-БО-Т (укладеного між УСБУ в Полтавській області та ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"), оскільки в силу вимог Кодексу газотранспортної системи та Правил постачання природного газу договір з постачальником "останньої надії" мав бути припинений по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником, яка, в свою чергу, пов`язана з фактом (днем) укладання споживачем (УСБУ в Полтавській області) договору з іншим постачальником.
2.4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 (колегія суддів: Шутенко І.А., Гребенюк Н.В., Слободін М.М.) рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким: позов задоволено частково; стягнуто з УСБУ в Полтавській області на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз України" заборгованість за договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" у розмірі 1 795 076,58 грн, пеню у розмірі 8 959,79 грн, 3 % річних у розмірі 1 033,58 грн, інфляційні втрати у розмірі 13 661,06 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 34 022,48 грн та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 51 033,72 грн; в іншій частині позову відмовлено.
2.5. Суд апеляційної інстанції з посиланням на положення пункту 3 частини третьої статті 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
2.6. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідачу у період з 01.11.2021 по 30.01.2022 був поставлений природний газ об`ємом 42,98775 тис.куб.м. на загальну суму 1 795 076,58 грн, обсяги якого були віднесені до портфеля "постачальника останньої надії", оскільки інший постачальник цього споживача (ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг") не був зареєстрований в реєстрі. Судом встановлено, що постачання відповідачу природного газу за договором від 06.12.2021 №15-1416/21-БО-Т, укладеним з ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" розпочалось лише з 31.01.2022. З огляду на зазначене, установивши неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо розрахунку за спожитий газ з позивачем, як "постачальником останньої надії", суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості.
2.7. У частині вирішення позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем виставлених позивачем рахунків вартості спожитого природного газу, заявлена позивачем до стягнення з відповідача заборгованість є простроченою. З огляду на що відповідач відповідно до положень частин першої, третьої статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункту 4.5 типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - типовий договір), затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501 має сплатити позивачу пеню, інфляційній втрати та 3 % річних.
2.8. За висновком суду апеляційної інстанції проведений позивачем розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних річних є правильним, проте, суд врахував клопотання відповідача про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат і задовольнив ці позовні вимоги частково, зменшивши суму заявлених позивачем до стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат на 95 %.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі ТОВ "ГК "Нафтогаз України", з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції: скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 зі справи №917/991/22 у частині позовних вимог про стягнення 449 434,22 грн, в тому числі: пені - 170 236,02 грн; 3% річних - 19 638,08 грн; інфляційних втрат - 259 560,12 грн, - щодо яких було відмовлено; ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення названих вимог у повному обсязі.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи, що судом апеляційної інстанції застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного:
- у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19 щодо застосування положень статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 551ЦК України;
- у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 №902/417/18, від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц та у постановах Верховного Суду від 20.02.2023 у справі №910/15411/21, від 15.06.2023 у справі №921/94/21, від 31.05.2023 у справі №914/2453/21, від 07.03.2023 у справі №910/17556/21, від 20.02.2023 у справі №910/15411/21, від 03.02.2021 у справі №5023/10655/11 (922/1379/20), від 03.02.2021 у справі №5023/10655/11 (922/474/20), від 07.09.2021 у справі №927/184/13-г (927/1074/20), від 24.06.2021 у справі №904/3177/20, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17, від 05.07.2019 у справі №905/600/18 щодо застосування положень частини другої статті 625 ЦК України, зокрема, неможливості зменшення розміру інфляційних втрат та 3 % річних.
4.1.2. За твердженням позивача, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою сталу та послідовну позицію Верховного Суду та безпідставно з власної ініціативи зменшив пеню, 3% річних та інфляційні нарахування на 95,00%.
4.1.3. Позивач вважає, що:
- суд апеляційної інстанції взагалі не взяв до уваги доводи позивача стосовного того, що відповідач будучи ознайомленим з умовами договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" усвідомлював наслідки неналежного виконання його умов та покладення на нього відповідальності у вигляді пені, передбаченої пунктом 4.5 та розділом 8 типового договору;
- суд апеляційної інстанції на порушення норм процесуального права не дослідив зібраних у справі доказів на підтвердження факту того, що заявлений позивачем до стягнення розмір 3 % річних та інфляційних втрат не є надмірним, а встановлений на рівні, що відповідає принципу справедливості, тобто розрахований за встановленою у статті 625 ЦК України ставкою, без порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності при її нарахуванні.
4.1.4. Також скаржник зазначає про те, що судом апеляційної інстанції помилково застосовано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, оскільки правовідносини у наведені справі та у справі, що розглядається не є подібними.
4.2. Доводи інших учасників справи
4.2.1. Від УСБУ в Полтавській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить суд касаційної інстанції залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на її необґрунтованість. У відзиві на касаційну скаргу відповідач також просить продовжити строк для подання відзиву на касаційну скаргу як такий, що пропущений з поважних причин.
4.2.2. Суд не бере до уваги доводи наведені у відзиві на касаційну скаргу з огляду на подання відзиву - 06.11.2023, тобто з пропуском як встановленого судом в ухвалі від 16.10.2023, так і встановленого законом (частина восьма статті 165 ГПК України) строку для подання відзиву на касаційну скаргу. Суд враховує обставини щодо отримання 17.10.2023 УСБУ в Полтавській області в системі "Електронний суд" ухвали про відкриття касаційного провадження та щодо вручення 24.10.2023 відповідачу поштового відправлення з копією ухвали від 16.10.2023 (про відкриття касаційного провадження у цій справі).
5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5.1. ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (постачальник) відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України. За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
5.2. 26.10.2021 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 за №809 і від 9 грудня 2020 №1236", відповідно до пункту 2 якої визначено зобов`язання акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем, забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
5.3. УСБУ в Полтавській області є бюджетною установою (у значенні Бюджетного кодексу України).
5.4. У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ), об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 по 30.11.2021 та з 01.12.2021 по 30.01.2021, автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України".
5.5. ТОВ "ГК "Нафтогаз України" на виконання умов договору про постачання природного газу постачальником "останньої надії" поставлено відповідачу в період з 01.11.2021 по 30.01.2022 природного газу в об`ємі 42,98775 тис.куб.м. на суму 1 795 076,58 грн.
5.6. Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується: типовим договором, який підписаний між позивачем та відповідачем в якому визначено ЕІС код останнього: 56ХS0000К01I300V; листом оператора ГТС від 09.06.2022 №ТОВВИХ-22-5993 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56ХS0000К01I300V; довідкою про об`єми поставленого ТОВ "ГК "Нафтогаз України".
5.7. У встановлений договором строк відповідач виставлені рахунки за природний газ не оплатив, у зв`язку з чим ТОВ "ГК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з цим позовом.
5.8. Заперечуючи проти заявлених вимог УСБУ в полтавській області зазначає про те, що 06.12.2021 між ним та ТОВ "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз Трейдинг" укладено договір постачання природного газу №5-1416/21-БО-Т з листопада 2021 року по 31 грудня 2022 року на загальну суму 1 879 309,40 грн, який підписаний та скріплений печатками кожної із сторін та відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі" також був розміщений в електронній системі "ПРОЗОРО".
5.9. За твердженням відповідача, згідно з умовами договору постачання природного газу від 06.12.2021 №15-1416/21-БО-Т ТОВ "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз Трейдинг" передала, а УСБУ в Полтавській області прийняло імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00), ввезений на митну територію України, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2022, 28.02.2022, від 31.03.2022.
5.10. За вказаними актами УСБУ в Полтавській області також проведено оплату згідно з отриманими рахунками за фактично поставлений природний газ.
5.11. Згідно з умовами укладеного між відповідачем та ТОВ "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз Трейдинг" договору від 06.12.2021 та Правил постачання природного газу, останнє повинно було вжити всіх дій, необхідних для початку постачання газу УСБУ в Полтавській області, зокрема, здійснити своєчасну реєстрацію у власному Реєстрі споживачів з 07.12.2021. Однак, судячи з листа ТОВ "Оператора ГТС України" від 09.06.2022 №ТОВВИХ-22-5993, відповідач залишався включений до Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" у періоди з 29.10.2021 по 30.11.2021 та з 02.12.2021 по 30.01.2022, що у свою чергу і призвело до виникнення спірної заборгованості перед позивачем.
5.12. Ураховуючи наведене, на думку відповідача, відсутні підстави для стягнення з нього на користь позивача будь-яких грошових коштів.
5.13. Суд апеляційної інстанції встановив, що після укладання договору постачання природного газу від 06.12.2021 №5-1416/21-БО-Т при реєстрації споживача (відповідача) 06.12.2021 на інформаційній платформі Оператора ГТС, ТОВ "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз Трейдинг" отримало повідомлення, що ЕІС код споживача зареєстровано в розрізі окремих вузлів обліку, а тому реєстрація таких споживачів можлива виключно по кожному окремому об`єкту із зазначенням ЕІС-кодів споживача та ЕІС-кодів кожного вузла обліку.
5.14. Інформацію від споживача щодо переліку об`єктів та їх ЕІС-кодів вузлів обліку газу, по яких буде здійснюватися постачання природного газу в рамках укладеного договору, ТОВ "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз Трейдинг" отримано листом на електронну пошту лише 24.01.2022.
5.15. ТОВ "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз Трейдинг" 25.01.2022 подало запити на інформаційній платформі Оператора ГТС щодо зміни постачальника, вказані запити було підтверджено 25.01.2022 та зареєстровано споживача (УСБУ в Полтавській області) в реєстрі споживачів постачальника з датою початку постачання з 31.01.2022.
5.16. Отже, постачання відповідачу природного газу за договором від 06.12.2021 №15-1416/21-БО-Т розпочалось лише з 31.01.2022.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.3. Як вбачається з касаційної скарги позивач оскаржує постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у цій справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 449 434,22 грн, у тому числі: пені - 170 236,02 грн; 3% річних - 19 638,08 грн; інфляційних втрат - 259 560,12 грн. У частині задоволених позовних вимог про стягнення 1 795 076,58 грн основного боргу, пені у розмірі 8 959,79 грн, 3 % річних у розмірі 1 033,58 грн, інфляційних втрат у розмірі 13 661,06 грн постанова суду апеляційної інстанції жодною зі сторін не оскаржується, з огляду на що відповідно до частини першої статті 300 ГПК України в цій частині у касаційному порядку не переглядається
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
7.1. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності у суду права зменшити загальний розмір пені, відсотків річних та інфляційних втрат, нарахованих у розмірі, передбаченому договором та законом.
7.2. Згідно з частинами першою, другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
7.3. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
7.4. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
7.5. Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач - УСБУ в полтавській області не виконав свої зобов`язання за укладеним з позивачем типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", що стало підставою для звернення позивача з позовом у цій справі про стягнення 1 795 076,58 грн простроченої заборгованості за поставлений по зазначеному договору природний газ, а також про стягнення нарахованих на зазначену суму заборгованості пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
7.6. Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
7.7. За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
7.8. Відповідно до статті 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
7.9. Як свідчить зміст оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, зазначив, що в силу положень статей 525, 526, 530, 628, 629 ЦК України та пунктів 4.3, 4.4 типового договору у відповідача є обов`язок оплатити рахунок, наданий постачальником, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу. Проте, у порушення умов типового договору, відповідач у встановлений цим договором строк виставлені позивачем рахунки не оплатив, а тому в силу положень пункту 4.5 типового договору та частини другої статті 625 ЦК України має обов`язок сплатити на користь позивача пеню, 3%% річних та втрати від інфляції.
7.10. Як свідчить зміст оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції перевіривши розрахунки позивача встановив, що розрахунки є арифметично вірними, а суми пені, інфляційних втрат та 3% річних заявлених до стягнення є обґрунтованими.
7.11. Водночас, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд на підставі частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України, беручи до уваги ступінь вини відповідача у простроченні виконання зобов`язань за договором та причини неналежного виконання зобов`язань, а також неподання позивачем доказів понесення ним збитків внаслідок порушення відповідачем зобов`язань, зменшив розмір пені на 95%.
7.12. Згідно з доводами касаційної скарги, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України, оскільки не перевірив та не дослідив стан виконання основного зобов`язання відповідачем. Крім того дійшовши висновків про обґрунтованість зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача пені на 95%, суд фактично не зменшив розмір штрафних санкцій, а взагалі звільнив відповідача від їх сплати, що не відповідає наведеним вище правовим нормам, судовій практиці та умовам укладеного між сторонами договору.
7.13. Що ж до доводів касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування положень статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України у подібних правовідносинах, викладених у наведених скаржником постановах, колегія суддів зазначає таке.
7.14. Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
7.15. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
7.16. Схоже правило міститься в частині третій статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
7.17. Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
7.18. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки судом поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.
7.19. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.
7.20. Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 24.05.2021 у справі №910/10675/21 та в інших постановах, на які посилається скаржник в касаційній скарзі).
7.21. Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №910/8698/19 (на яку посилається скаржник), від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 05.03.2019 у справі №923/536/18; від 10.04.2019 у справі №905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18; від 30.09.2019 у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 та в інших постановах).
7.22. Крім того, Верховний Суд також зауважує, що застосоване у частині третій статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи. Такі ж правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19 та від 04.10.2021 у справі №922/3436/20.