ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 922/401/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О.М. - головуючий, Губенко Н.М., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Шпорт В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Новаагро"
на рішення Господарського суду Харківської області
у складі судді Погорелової О.В.
від 30.05.2023 (повний текст складено 09.06.2023)
та постанову Східного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Шутенко І.А., Гребенюк Н.В., Слободін М.М.
від 29.08.2023 (повний текст складено 08.09.2023)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Новаагро"
про зобов`язання вчинити певні дії
за участю представників:
від позивача: Турутя З.О.,
від відповідача: Кожушний К.С.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрома" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Новаагро", в якому просило суд вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Новаагро" та передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрома" кукурудзу 3 кл. у кількості 68487 кг.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення товару за договором складського зберігання зерна №35/07-ГЕ/21 від 15.07.2021.
Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
15.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Новаагро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрома" було укладено договір складського зберігання зерна 35/07-ГЕ/21 (далі договір).
У відповідності до пункту 1.1 договору в порядку, строки та на умовах, визначених договором, поклажодавець передає, а зерновий склад приймає на знеособлене зберігання продукцію зернових, зернобобових та олійних культур (надалі продукція або зерно), здійснює його доробку (сушіння, очищення та інші роботи, необхідні для запобігання псуванню і втрат якості зерна), зберігання й наступний відпуск зерна, а поклажодавець сплачує вартість наданих зерновим складом послуг.
Згідно з пунктом 9.2 договору строк зберігання зерна за цим договором до подання поклажодавцем вимоги про його повернення, але не пізніше граничного строку зберігання, визначеного згідно додатку №1 до договору.
Судами встановлено, що 23.02.2022 поклажодавцем було передано до зернового складу товар, а саме: кукурудзу 3 кл. в кількості 68487 кг (далі товар), про що було підписано акт приймання-передачі №ГЕ 210001584 від 23.02.2022 та складено складську квитанцію №1584 від 23.02.2022.
04.07.2022 позивач направив відповідачу повідомлення з проханням повернути товар.
У відповіді (№11/07-1 від 11.07.2022), з посиланням на п.п. 12.1-12.3 договору, відповідач повідомив про неможливість відвантаження товару через тимчасову окупацію місця зберігання товару. Також, у повідомленні відповідач зазначив, що за наявною інформацією товар продовжує зберігатись на елеваторі, отже послуги продовжують надаватись, але без можливості відвантаження товару. У разі виникнення можливості відвантаження товару позивача буде негайно повідомлено.
Повідомленням (№150722/1 від 15.07.2022) позивач повідомив відповідача про форс-мажорні обставини, а саме: тимчасову окупацію селища Мартова Печенізького району Харківської області, тобто адресу місцезнаходження виробничих потужностей позивача, та, як наслідок неможливість сплачувати кошти за послуги зберігання згідно договору. У даному листі також було наголошено про готовність позивача забрати товар зі складського зберігання.
Повідомленням (№27/07-1 від 27.07.2022) відповідач повідомив, що складська квитанція на переоформлення №1584 (бланк ББ 918164) від 23.02.2022 була анульована 27.07.2022 та виписано складську квитанцію № 1585 (бланк ББ 918165) з реєстрацією в Реєстрі складських документів.
Листом (№240822 від 24.08.2022) позивач звернувся до відповідача з проханням надати примірник складської квитанції на переоформлення №1584 (бланк ББ 918165) на товар. Зазначений лист лишився проігнорованим з боку відповідача.
Повідомленням (№190922 від 19.09.2022) позивач звернувся до відповідача з проханням повернути товар у зв`язку з деокупацією частини Харківської області, зокрема, місця зберігання Товару.
Листом від 11.10.2022 відповідач повідомив позивача про те, що 21.09.2022 комісія у складі представників зберігача, власника майнового комплексу та ДСНС встановила, що наразі експлуатація елеватора неможлива у зв`язку із зазначеними пошкодженнями та відсутністю електропостачання. Також було повідомлено про перевезення зерна, що зберігається на Граківському елеваторі у більш безпечне зберігання, внаслідок чого у позивача виникнуть додаткові витрати, що необхідно відшкодувати. Також у вказаному листі, відповідач зазначив, що враховуючи той факт, що внаслідок незаконних дій збройних формувань російської федерації частину зерна було втрачено, визначення кількості зерна буде проведено після перевезення та перевантаження.
У відповідь на вказаний лист позивач направив відповідачеві повідомлення №241022 від 24.10.2022, в якому зазначив, що не надає згоду на зміну місця зберігання товару та відмовляється відшкодовувати будь-які витрати відповідача на таку зміну. При цьому, позивачем було наголошено про невідкладне повернення зерна після отримання цього листа.
Позивач звернувся до відповідача з заявою на відвантаження (№01 від 31.10.2022), в якій просив повернути товар, зазначивши необхідні дані для такого відвантаження. Вказана заява залишилась проігнорованою відповідачем.
Позивачем було направлено відповідачеві претензію (№04/11 від 04.11.2022) з вимогою повернути товар.
Повідомленням (№156 від 10.11.2022) відповідач відмовив у задоволенні претензії. Зокрема, відповідач зазначив, що до відома позивача було доведено, що внаслідок незаконних дій збройних формувань російської федерації частину зерна було втрачено, визначення кількості зерна триває. Про результати перевірки позивача буде повідомлено додатково та зерно буде відвантажено за першої можливості.
У подальшому, листом за №231 від 22.12.2022, відповідач повідомив, що відповідно до договору складського зберігання №35/07-ГЕ/21 від 15.07.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Новаагро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрома" на зберіганні знаходиться продукція позивача, кінцевий строк зберігання якої закінчився 01.07.2022 та з метою договірного врегулювання подальшої співпраці, запропонував продовжити строк зберігання продукції до 01.03.2023 шляхом укладання відповідної додаткової угоди.
Листом (вих. №26/12/22 від 26.12.2022) адвокат Турутя З.О., діючи в інтересах позивача, надав відповідь відповідачу на повідомленням (№231 від 22.12.2022), в якій повідомив про відсутність наміру у позивача продовжувати строк зберігання товару та вкотре просив повернути товар позивачеві. До згаданого листа також було додано заявку на відвантаження.
Листом (№7 від 09.01.2023) відповідач відмовив в поверненні товару та повідомив, що на даний час на Граківському елеваторі проводиться інвентаризація зерна, однак через значні пошкодження обладнання, відсутність електропостачання та значний обсяг продукції, інвентаризація не завершена. Після підрахунку кількості зерна, що вдалося зберегти, та визначення розміру збитків, завданих російською агресією, вціліле зерно буде якнайшвидше повернуто поклажодавцям.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і мотиви їх ухвалення
Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.05.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2023, позов задоволено; ухвалено вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Новаагро" та передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрома" кукурудзу 3 кл. у кількості 68487 кг; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Новаагро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома" 2 684, 00 грн судового збору.
Судові рішення мотивовані тим, що позовні вимоги є обґрунтовані та відповідач повинен повернути позивачу товар.
Суди дійшли висновку, що відповідачем не доведено вплив форс-мажорних обставин на неможливість виконання зобов`язання за договором складського зберігання зерна №35/07-ГЕ/21 від 15.07.2021.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Новаагро", не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями у даній справі, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач у касаційній скарзі вказує, що судами попередніх інстанцій не застосовано норму права щодо припинення зобов`язань, зокрема ст. 607 Цивільного кодексу України та ст. 205 Господарського кодексу України, не враховано висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений в постанові Верховного Суду від 11.10.2019 у справі №910/3319/18, та належним чином не досліджено матеріали справи, зокрема технічний звіт, акти на очистку, сушку зерна, зернобобових і масляничних культур та сертифікат про форс-мажорні обставини.
В доповненнях до касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції невірно проаналізував наявні в справі докази, оскільки суд посилається на складську квитанцію №1584 від 23.02.2022 як на доказ того, що ТОВ "Агрома" 23.02.2022 передало до зернового складу кукурудзу 3 кл. в кількості 68487 кг. Проте, за доводами скаржника, за цією складською квитанцією зерновий склад - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Новаагро" прийняв на зберігання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" зерно кукурудзи в кількості 68487 кг. В примітках зазначено, що зерно переоформлено від ТОВ "Агрома", а тому суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що позивач передав спірне зерно на зберігання 23.02.2022 за складською квитанцією №1584. Спірна кукурудза була завезена ТОВ "Агрома" на елеватор не у 2022 році, як помилково вважав суд апеляційної інстанції, а ще у 2021 році, що підтверджується актами на сушку зерна, зернобобових і маслянистих культур № ГЕ 210000138 від 31.10.2021 та № ГЕ 210000139 від 31.10.2021 із відповідними картками лабораторного дослідження зерна.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрома" у відзиві на касаційну скаргу вважає її необґрунтованою та безпідставною, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Також позивач у поданому відзиві зазначає, що попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрома" очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи, складають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50000 грн і просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 100 000 грн.
До відзиву надано договір про надання правової допомоги №2509/23 від 25.09.2023, акт приймання-передачі наданих послуг від 23.10.2023, рахунок №23/10 від 23.10.2023.
У відзиві, поданому позивачем в системі Електронний Суд 17.11.2023 останній зазначає, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 100 000 грн.
Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрома" подало до Верховного Суду два аналогічних клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу по справі №922/401/23, в яких просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Новаагро" понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 100 000 грн.
У відповіді на відзив відповідач не погоджується з аргументами відзиву та вважає їх такими, що не спростовують доводи касаційної скарги.
Відповідач подав до Верховного Суду клопотання про зменшення розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, оскільки вважає, що заявлена сума витрат є завищеною та не відповідає обсягу роботи представника позивача в межах даної справи в суді касаційної інстанції.
На переконання відповідача, заявлена сума витрат не є співмірною обставинам справи, не є пропорційною часу, витраченому адвокатом на надання послуг, не відповідає складності справи та не є пропорційною предмету спору.
Також відповідач звертає увагу, що представник позивача просить суд стягнути з відповідача вартість послуг, які фактично не були надані на час підписання відповідного акту наданих послуг, зокрема, відповідно до акту представник позивача станом на 23.10.2023 нібито вже надав клієнту послуги щодо участі у судовому засіданні, проте на цю дату жодного засідання ще не відбулося.
Відповідач просить зменшити розмір витрат до 3000 грн.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження в частині підстав касаційної скарги, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
За змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо наявності випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, для касаційного оскарження судових рішень, необхідно зазначити, що обов?язковою умовою у цьому разі є неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі №910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства.
Для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України; пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України (пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; пункту 5 частини першої статті 339 КАС України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовний критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних положень процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.