ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 908/1979/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2023
у справі № 908/1979/21
за заявою DIVERUS, UAB,
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікк-ойл".
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.08.2021 відкрито провадження у справі № 908/1979/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Нікк-ойл", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; визнані грошові вимоги кредитора - DIVERUS, UAB, 08222, Литва, Вільнюс, вул. П. Лукше, 32 (адреса представника 65065, м. Одеса, вул. Космонавтів, 19/2 кв. 48) до боржника на суму 76 700,00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 1 035 058,97 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Григоренка Ю.С.
04.08.2021 за № 66975 у встановленому законодавством порядку оприлюднено повідомлення про відкриття справи про банкрутство ТОВ "Нікк-ойл".
Постановою Господарського суду Запорізької області від 18.11.2021 ТОВ "Нікк-ойл" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Григоренка Ю. С.
Головне управління ДПС у Запорізькій області Державної податкової служби України (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, Управління) в порядку статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) звернулося до суду із заявою з грошовими вимогами до боржника у сумі 18 970 953,08 грн.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.07.2023 грошові вимоги ГУ ДПС у Запорізькій області до ТОВ "Нікк-ойл" на суму 18 970 953,08 грн відхилено.
Управління звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.07.2023 у справі № 908/1979/21.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2023 апеляційну скаргу ГУ ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.07.2023 у справі № 908/1979/21 залишено без руху, встановлено строк десять днів з дня отримання копії цієї ухвали на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме, надати Центральному апеляційному господарському суду докази сплати судового збору у розмірі 8052,00 грн.
На виконання вищевказаної ухвали апеляційного господарського суду від 07.09.2023 Управління надало заяву, в якій, посилаючись на пункт 27 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", зазначило, що податковий орган звільнено від сплати судового збору.
Стислий виклад ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2023 апеляційну скаргу ГУ ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.07.2023 у справі № 908/1979/21 повернуто скаржнику.
Ухвала господарського суду апеляційної інстанції мотивована тим, що скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги у встановлений апеляційним господарським судом строк, що відповідно до положень статті 174 ГПК України є підставою для повернення апеляційної скарги.
Апеляційний господарський суд виходив з того, що пільги щодо звільнення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів від сплати судового збору, передбачені пунктом 27 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", стосуються розгляду справи в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та не застосовуються до заяв контролюючого органу про визнання грошових вимог таких органів до боржника, поданих у справах про банкрутство.
Апеляційний господарський суд звернув увагу, що ухвала суду про визнання грошових вимог у справі про банкрутство не є рішенням суду по суті спору, адже предметом судового розгляду заяви про визнання грошових вимог є не стягнення грошових коштів, а встановлення наявності або відсутності грошового зобов`язання.
Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
Державна податкова служба України в особі відокремленого підрозділу ГУ ДПС у Запорізькій області (скаржник) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі № 908/1979/21 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Скаржник у касаційній скарзі як підставу для касаційного оскарження судового рішення апеляційної інстанції зазначає обставини, визначені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, неврахування висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах №922/4359/19 (ухвала від 12.01.2023), №922/2654/21 (ухвала від 26.01.2023), №910/15023/21 (ухвала від 06.02.2023), №640/8162/20 (ухвала від 21.02.2023), 9/10 (ухвала від 16.03.2023), №905/515/22 (ухвала від 09.03.2023), №904/5870/19 (ухвала від 18.05.2023) та в ухвалі Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №904/5032/21, щодо поширення пільг по звільненню від сплати судового збору, передбаченому пунктом 27 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", у разі оскарження судового рішення за результатами розгляду його заяви з грошовими вимогами до боржника.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
Відзиви від учасників справи до Верховного Суду не надійшли.
Касаційне провадження
Ухвалою Верховного Суду від 15.10.2023 відкрито касаційне провадження у справі №908/1979/21 за касаційною скаргою Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу ГУ ДПС у Запорізькій області на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2023, призначено розгляд касаційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, витребувано з Господарського суду Запорізької області та Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/1979/21.
15.11.2023 до Верховного Суду з Господарського суду Запорізької області надійшла справа № 908/1979/21.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання дотримання апеляційним господарським судом норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду про повернення апеляційної скарги Управління на ухвалу суду першої інстанції.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої цієї статті).
Згідно зі статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - Господарським процесуальним кодексом України, відповідно до частини першої статті 254 якого учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги закріплені в статті 258 ГПК України, зокрема. відповідно до пункту 2 частини третьої цієї статті до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За приписами частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у розмірах, які залежать від найменування документа і дії, за яку справляється судовий збір, та платника судового збору.
Предметом апеляційного оскарження у цій справі була ухвала суду першої інстанції від 25.07.2023 у справі про банкрутство ТОВ "Нікк-ойл", якою грошові вимоги ГУ ДПС у Запорізькій області до боржника на суму 18 970953,08 грн відхилено.
Підпунктом 10 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання кредиторами заяв з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство підлягає сплаті судовий збір у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Підпунктом 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання апеляційної скарги у справі про банкрутство встановлений у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті за подання заяви.
Законом України № 2719-IX від 03.11.2022 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу" частину першу статті 5 Закону України "Про судовий збір", якою встановлено пільги щодо сплати судового збору, доповнено пунктом 27, відповідно до якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Отже, відповідно до внесених змін, податковий орган як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, звільняється від сплати судового збору за подання позову про стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції про відхилення грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, Управління не надало доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги з посиланням на пункт 27 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", положеннями якого Управління звільнено від сплати судового збору.
Зважаючи на зміст предмета судового розгляду, доводів скаржника та висновків апеляційного господарського суду, під час касаційного перегляду ухвали, що оскаржується, постало питання правильності застосування апеляційним судом приписів пункту 27 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" у процедурі апеляційного оскарження податковим органом ухвали суду першої інстанції, постановленої за результатом розгляду його заяви з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство.
У цьому зв`язку, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що банкрутство є окремою судовою процедурою, яка здійснюється судами господарського судочинства з переважним застосуванням норм матеріального та процесуального права, визначених КУзПБ.
Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
За своєю процесуальною формою провадження у справі про банкрутство складається з двох частин.
Перша - включає в себе основне провадження, спрямоване на вирішення головного завдання - задоволення грошових вимог кредиторів шляхом застосування спеціальних судових процедур: для юридичних осіб - розпорядження майном, санації і ліквідації; для фізичних - реструктуризації боргів боржника та погашення боргів боржника.
Друга частина складається з додаткового або відокремленого від основного процесу провадження. У відокремленому провадженні вирішуються майнові спори, стороною яких є боржник. Завдання такого провадження полягає у збереженні й поповненні активів або конкурсної маси боржника.
Отже, судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на такі групи.
Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.
Такі процедурні (процесуальні) питання вирішуються господарським судом шляхом постановлення ухвал.
Друга група стосується виключно вирішення спорів, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими ГПК України.