ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2023 року
м. Київ
справа №814/1865/17
адміністративне провадження № К/9901/56541/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Гімона М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у складі судді Гордієнко Т.О. від 13 березня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Кравця О.О., суддів Домусчі С.Д., Коваля М.П. від 12 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, заступника начальника Головного управління ДФС у Миколаївській області Ангелова Олега Леонідовича про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Миколаївській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України; далі - відповідач 1, Управління), заступника начальника Головного управління ДФС у Миколаївській області Ангелова Олега Леонідовича (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 травня 2017 року №5615-00.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначала, що відповідачем безпідставно застосовано ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік у розмірі, визначеному рішенням Врадіївської селищної ради Миколаївської області від 14 липня 2015 року №2, оскільки у відповідності до положень підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (далі - ПК України) таке рішення не було офіційно оприлюднено органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (2016 рік); крім того стверджувала, що належна їй житлова нерухомість непридатна для проживання й визнана такою згідно з рішенням селищної ради, а тому згідно підпункту "ґ" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України входить до переліку об`єктів, які не підлягають оподаткуванню. Відтак, вважає, що збільшення їй оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням грошових зобов`язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік є протиправним.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17 травня 2017 року №5615-00.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні податкового зобов`язання відповідач безпідставно застосував ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлену рішенням Врадіївської селищної ради Миколаївської області від 14 липня 2015 року №2, адже всупереч вимогам статті 57 Конституції України, частини 5 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", статті 12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", статті 22 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" таке рішення селищної ради не було оприлюднено у офіційних друкованих засобах масової інформації, тому воно не є чинним й не може використовуватись для нарахування податку.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 12 червня 2018 року змінив рішення суду першої інстанції, виключивши з його мотивувальної частини посилання на порушення вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", як на підставу для задоволення позову; в іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року залишив без змін.
Апеляційний суд, застосувавши норми пункту 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 року №909-VIII, вказав, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, установлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", а тому визнав безпідставним посилання суду першої інстанції на вказані положення законодавства. Водночас виходив з того, що доказів на підтвердження офіційного оприлюднення як проекту рішення Врадіївської селищної ради Миколаївської області від 14 липня 2015 року №2, так і його самого в офіційних друкованих засобах масової інформації в судовому процесі надано не було, а розміщення рішення на веб-сайті селищної ради не є його офіційним оприлюдненням. Такий висновок зроблений із посиланням на норму статті 57 Конституції України, частини 5 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", статті 22 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації".
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління подало касаційну скаргу, в якій просило їх скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Управління посилалося на помилковість позиції судів попередніх інстанцій та неправильне застосування ними пункту 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 року №909-VIII, адже згідно останнього в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовувалися вимоги, установлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"; стверджує, що позивач є власником житлового будинку згідно відомостей, наявних у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому у відповідності до вимог статті 266 ПК України контролюючим органом цілком законно сформовано та направлено ОСОБА_1 оскаржуване податкове повідомлення-рішення про збільшення суми податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік.
Позивач подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить останню залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку загальною площею 1752,9 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
17 травня 2017 року Управлінням прийнято податкове повідомлення-рішення №5615-00, яким позивачу визначено податкове зобов`язання за 2016 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 49154,96 грн.
Не погоджуючись із вказаними податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини Верховний Суд вказує на таке.
Статтею 57 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право знати свої права і обов`язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
У розвиток цих конституційних положень частиною п`ятою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) (в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин, далі - так само) визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки (абзац перший частини одинадцятої зазначеної статті).
Відповідно до положень пунктів 24, 28 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР встановлення місцевих податків і зборів відповідно до ПК України, прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах, а також земельному податку є компетенцією сільської, селищної, міської ради з вирішенням цих питань виключно на пленерному засіданні ради.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює відносини у сфері оподаткування, є ПК України.
Відповідно до підпунктів 12.3.1, 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Згідно з підпунктами 12.3.4, 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.