ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 140/6678/21
адміністративне провадження № К/990/12643/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Гімона М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року (суддя Лозовський О.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2022 року (головуючий суддя Глушко І.В., судді: Довга О.І., Запотічний І.І.) у справі №140/6678/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Груп Схід" про визнання протиправним та скасування податкових-повідомлення рішень,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень-рішень форми "Ф" від 6 травня 2021 року №0025670702 та форми "Р" від 6 травня 2021 №0025690702.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що фахівцями податкового органу було проведено позапланову невиїзну перевірку ТзОВ "Центуріон-Дістрібюшин" з метою дослідження питань відображення у податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях з податку на додану вартість результатів фінансово-господарських операцій з ТзОВ "Агротрейд Груп Схід". Позивач також зазначає, що він був призначений директором ТзОВ "Центуріон-Дістрібюшин" та був відповідальний за фінансово-господарську діяльність підприємства за період діяльності з 1 вересня 2019 року по 31 січня 2020 року, підписував від імені ТзОВ "Центуріон-Дістрібюшин" усі первинні документи, які підтверджують фінансово-господарські взаємовідносини щодо придбання ТзОВ "Центуріон-Дістрібюшин" згідно договору купівлі-продажу №1609/19-П від 16 вересня 2019 року, укладеного з ТзОВ "Агротрейд Груп Схід" кукурудзи 3 класу. Додатково наголосив, що ОСОБА_1 від імені ТзОВ "Центуріон-Дістрібюшин" підписував первинні документи (договір, трьохсторонні акти переоформлення продукції), що підтверджують фінансово-господарські взаємовідносини за умовами договору складського обліку №А-0909/19-1 від 9 вересня 2019 року, де Поклажодавець (ТзОВ "Агротрейд Груп Схід") передав сільськогосподарську продукцію (кукурудзу 3 класу) на користь нового поклажодавця (ТзОВ "Центуріон-Дістрібюшин) для подальшого складського зберігання на зерновому складі (ТзОВ "Аграрна елеваторна компанія"), який розташований за адресою: Полтавська область, місто Миргород, вулиця Шляхова, 4 А.
Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 20 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2022 року позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 6 травня 2021 року форми "В4" №0025670702 та форми "Р" №0025690702.
Рішення вмотивоване тим, що податкові повідомлення-рішення сформовані та винесені відносно особи, яка є припиненою на момент їх винесення не мають юридичної сили, а тому підлягають визнанню їх протиправними та скасуванню.
Також суди зауважили, що акт перевірки, яким встановлено заниження ТзОВ "Центуріон-Дістрібюшин" податку на додану вартість, що підлягає сплаті на суму 29 771 662 грн, та винесені на його підставі оскаржувані податкові повідомлення-рішення є фактичними даними у кримінальному провадженні за №22020000000000032 від 26 лютого 2020 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 258-5, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст.212, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 205-1, ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 362 КК України.
Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, суди дійшли висновку про їх протиправність з тих підстав, що ТзОВ "Центуріон-Дістрібюшин" припинено на підставі судового рішення про припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом та внесення відповідних відомостей до ЄДРПОУ, у зв`язку з чим податкові повідомлення-рішення від 6 травня 2021 року не мають юридичних наслідків для ТзОВ "Центуріон-Дістрібюшин", однак мають юридичні наслідки для ОСОБА_1, як керівника ТзОВ "Центуріон-Дістрібюшин" за період його діяльності з 1 вересня 2019 року по 31 грудня 2019 року, а відповідно оскарженні саме ОСОБА_1, оскільки порушують його законні права та інтереси у кримінальному провадженні №22020000000000032 від 26 лютого 2020 року.
Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, Головне управління ДПС у Волинській області подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі №826/3508/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №1340/3510/18. Податковий орган зазначає, що судами неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, п.87.7 ст. 87 Податкового кодексу України - персоніфікований характер податкового обов`язку, який виникає в силу визначення податкового зобов`язання, тим самим суди безпідставно визначили порушення прав позивача.
Порушення норм процесуального права, контролюючий орган вбачає в тому, що судами не взято до уваги ту обставину, що пунктами 1, 5 частини 1 статті 238 КАС України визначено підстави закриття провадження у справі, зокрема у зв`язку з припинення юридичної особи - ТОВ "Центуріон-Дістрібюшин" щодо якого і прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення; неналежності до розгляду за правилами адміністративного судочинства даного провадження із підстав відсутності публічно-правового спору між сторонами - ОСОБА_1 та ГУ ДПС у Волинській області, а саме: відсутні правові наслідки за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, без створення відповідних прав та обов`язків для позивача.
Ухвалою від 19 липня 2022 року Верховний Суд відкрив провадження у справі на підставі пунктів 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Спірним питанням, яке є предметом перевірки в касаційному порядку, є наявність порушення прав, свобод чи інтересів директора ТОВ "Центуріон-Дістрібюшин" - ОСОБА_1 внаслідок прийняття Головним управлінням ДПС у Волинській області спірних податкових повідомлень-рішень відносно ТОВ "Центуріон-Дістрібюшин".
Предметом позову у цій справі є податкові повідомлення-рішення від 6 травня 2021 року №0025670702 та №0025690702 про визначення суми грошового зобов`язання ТОВ "Центуріон-Дістрібюшин".
У постанові від 23 листопада 2020 року у справі №826/3508/17 Верховний Суд у складі судової палати висловив правову позицію, що податкове повідомлення - рішення є актом індивідуальної дії. За визначенням, наданим у пункті 19 частини першої статті 4 КАС України, індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Податкове повідомлення-рішення - суть визначення зобов`язання платника податку сплатити встановлений законом податок. Податковий обов`язок виникає в силу норми закону, має персоніфікований характер, щодо нього заборонена будь-яка уступка третім особам, крім випадку, коли гарантами повного та своєчасного погашення суми податкового зобов`язання є інші особи відповідно до норм Податкового кодексу України (пункт 87.7 статті 87 зазначеного Кодексу).
Одним із прав платника податків, закріплених в статті 17 ПК України, є право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, зокрема рішення контролюючих органів (їх посадових осіб). Із наведеної норми презюмується, що платник податків у разі незгоди з рішенням контролюючого органу про обов`язок сплатити суму грошового зобов`язання має право оскаржити це рішення, в тому числі і в судовому порядку.
У широкому розумінні будь-яке рішення, яке прийняте щодо юридичної особи, стосується інтересу засновника юридичної особи, а також може мати безпосередній вплив на права засновника. Зокрема, в разі визначення платнику податків - юридичній особі суми податкового зобов`язання згідно з податковим повідомленням-рішенням це вплине на розмір прибутку, який може бути джерелом доходу засновника. Разом з тим, не кожний інтерес засновника має вагу охоронюваного інтересу.
Даючи відповідь на питання щодо співвідношення охоронюваних законом інтересів акціонера та акціонерного товариства, Конституційний Суд України в рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) вказав, що легітимний інтерес акціонерного товариства не є простою сукупністю законних інтересів його акціонерів. Акціонер може захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі й третіми особами, прав та охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.
Це може стосуватися й учасників інших, крім акціонерного, господарських товариств, враховуючи їх спільну правову природу, як юридичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які створюються іншою особою (особами) (засновниками).
Охоронюваний законом інтерес (відповідно до того, як це поняття розкрито в рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004) - зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.