ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 761/40281/20
провадження № 61-19346св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача),
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Київський державний фаховий хореографічний коледж,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Київського державного фахового хореографічного коледжу, в інтересах якого діє адвокат Коцюба Олексій Вікторович, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 червня 2021 року, ухвалене у складі судді Саадулаєва А. І., та постанову Київського апеляційного суду від 2 листопада 2021 року, прийняту колегією у складі суддів: Головачова Я. В., Вербової І. М., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
9 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Київського державного фахового хореографічного коледжу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позову вказувала, що з 4 жовтня 2008 року вона працювала на посаді помічника вихователя в Київському державному хореографічному училищі.
Наказом виконуючої обов`язки директора Київського державного хореографічного училища, який в подальшому перейменовано на Київський державний фаховий хореографічний коледж, ОСОБА_2 № 85-к від 11 листопада 2020 року позивача звільнено з посади на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, а саме за прогул без поважних причин у період з 4 листопада до 7 листопада
2020 року.
Позивач вважала наказ про звільнення незаконним, оскільки 4 та 6 листопада
2020 року вона хворіла, про що повідомила роботодавця, а 5 та 7 листопада
2020 року у неї були вихідними днями.
За таких обставин просила суд визнати наказ про її звільнення недійсним та незаконним, поновити її на посаді помічника вихователя у Київському державному фаховому хореографічному училищі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 листопада 2020 року до дня поновлення на роботі.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15 червня 2021 року, з урахування ухвали цього ж суду про виправлення описки від 15 червня 2021 року, позов задоволено частково.
Визнано незаконним наказ № 85-к про звільнення ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 на посаді помічника вихователя Київського державного хореографічного училища з 12 листопада 2021 року.
Стягнено з Київського державного хореографічного училища на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 листопада 2020 року до 15 червня 2021 року у розмірі 32 666,34 грн.
Відмовлено у задоволенні позову в частині вирішення позовних вимог про визнання наказу про звільнення недійсним.
Стягнено з Київського державного хореографічного училища на користь ОСОБА_1 840,80 грн у відшкодування судового збору.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з порушенням трудового законодавства, оскільки ОСОБА_1 не допускала прогулу без поважних причин, а відсутність її на роботі 4 та 6 листопада 2020 року зумовлена поважними причинами, що підтверджується випискою з медичної картки амбулаторного хворого. Суд першої інстанції врахував, що хвороба працівника може підтверджуватися не тільки листком непрацездатності. Також місцевий суд зазначив, що 5 та 7 листопада 2020 року у позивача були вихідними днями, що узгоджується з тимчасовим графіком роботи помічників вихователів, тому прогул в ці дні позивач не вчиняла. Встановивши незаконне звільнення позивача з роботи, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення на її користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним наказу роботодавця про звільнення, суд першої інстанції зазначив про відсутність у суду таких повноважень.
Постановою Київського апеляційного суду від 2 листопада 2021 рокуапеляційну скаргу Київського державного фахового хореографічного коледжу залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 червня 2021 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про існування правових підстав для часткового задоволення позову, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції врахував, що позивач повідомляла відповідача про причини її відсутності на роботі 4 та 6 листопада, на підтвердження чого надала копію відповідної довідки з медичної установи. При цьому відповідач помилково вважав, що єдиним належним доказом, який може підтверджувати поважність причини відсутності на роботі за станом здоров`я, є листок непрацездатності, оскільки така обставина може бути підтверджена і довідкою медичної установи, випискою з медичної карти амбулаторного хворого тощо.
Крім того, апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку та графіком роботи у Київському державному хореографічному училищі 5 та 7 листопада 2020 року у позивача були робочими днями, оскільки відповідно до тимчасового графіку роботи помічників вихователів позивачу встановлений встановлено інший графік роботи (понеділок, середа, п`ятниця), який підписаний як ОСОБА_1, так і виконуючою обов`язки директора ОСОБА_2. Надавши оцінку вказаним доказам, суд апеляційної інстанції зазначив, що 5 листопада 2020 року (четвер) та 7 листопада 2020 року (субота) у позивача були неробочими днями.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У листопаді 2021 року представник Київського державного фахового хореографічного коледжу - адвокат Коцюба О. В.звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 червня
2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 2 листопада 2021 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 4 частини першої статті 40 та статті 57 КЗпП України у справах, пов`язаних зі звільненням працівників з підстав їх відсутності на роботі
більше 3 годин протягом робочого дня з урахуванням того, що справа має виняткове значення для відповідача з огляду на необхідність неухильного додержання трудової дисципліни працівниками Київського державного фахового хореографічного коледжу, які навчають і виховують малолітніх та неповнолітніх учнів.
На думку заявника, суди попередніх інстанцій помилково послались на тимчасовий графік роботи помічників вихователя, який не має ознак розпорядчого акта (наказу або розпорядження), не засвідчений у належному порядку, не містить номера та дати. Вважає, що обставини загального для усіх працівників коледжу режиму роботи підтверджується табелем відпрацьованого часу, відповідно до якого позивач постійно працювала з понеділка до п`ятниці по 7 годин і в суботу - 5 годин, а всього 40 годин на тиждень з одним вихідним днем.
Зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про поважність причин відсутності позивача на роботі протягом перебування на прийомі у лікаря
(15 хв та додатковий час, необхідний для прибуття на робоче місце), однак не врахували, що робочий час позивача 4 та 6 листопада 2020 року тривав 7 годин, тому відсутні підстави вважати поважними причини відсутності її на роботі весь робочий день.
Суди не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 758/10562/19 (провадження № 61-18014св20), про те, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4
частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі ОСОБА_1, суди попередніх інстанцій не врахували тривалість прийому позивача лікарем (15 хв), тому неправильно застосували пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Крім того, матеріали справи не містять доказів повідомлення роботодавця позивачем до її звільнення про поважність причин відсутності на роботі з 4 до 7 листопада 2020 року.
Вказує про те, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення на підставі недопустимого доказу - довідки Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Медичного центру "Рось" від 10 листопада 2020 року. Вказана довідка не прийнята судом першої інстанції та не досліжувалася цим судом у зв`язку з порушення порядку подання доказів.
На думку заявника, суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 4 жовтня
2021 року у справі № 336/1368/20 (провадження № 61-10147св21), оскільки у вказаній справі у сторін виникли правовідносини, які не є подібними правовідносинам сторін у справі, що переглядається.
Також зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягають: у прийнятті доповнень позивача від 13 січня 2021 року, якими одночасно змінено предмет і підстави позову, та доказів (нібито графіку роботи)
з порушенням частини другої статті 83 ЦПК України; у вживанні в рішенні суду назви відповідача без урахування перейменування юридичної особи; у виготовленні повного рішення суду з порушення строку, визначеного частиною шостою
статті 259 ЦПК України, та незазначенні в рішенні суду дати складення повного судового рішення (пункт 6 частини сьомої статті 265 ЦПК України)
Позиція інших учасників справи
У травні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказувала про безпідставність її доводів та правильність висновків судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову. Крім того, просила врахувати, що касаційна скарга підписана особою, яка не має повноважень на представництво Київського державного фахового хореографічного коледжу, оскільки діє на підставі довіреності, підписаної Гапоненком М. М., який не є виконуючим обов`язки директора цього коледжу. Вказані обставини, на думку позивача, є підставою для повернення касаційної скарги.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про:
- неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 758/10562/19 (провадження № 61-18014св20) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- відсутність у подібних правовідносинах висновку Верховного Суду щодо
застосування пункту 4 частини першої статті 40 та статті 57 КЗпП України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України);
- встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 3 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що наказом директора Київського державного хореографічного училища Таякіної Т. О. від 4 жовтня
2008 року № 86-к ОСОБА_1 прийнято на посаду помічника вихователя.
9 листопада 2020 року працівниками Київського державного хореографічного училища складено акт про те, що ОСОБА_1 без попередження і пояснення була відсутня на роботі з 4 листопада 2020 року до 7 листопада 2020 року, свою відсутність 9 листопада 2020 року пояснила хворобою, листок непрацездатності не надала, від надання письмових пояснень відмовилася.
Зі змісту письмових пояснень ОСОБА_1 від 9 листопада 2020 року суди встановили, що вона була відсутня на роботі 4 та 6 листопада 2020 року у зв`язку з хворобою та проходженням лікування, про що повідомила 4 листопада 2020 року працівника Київського державного хореографічного училища, а підтверджуючий документ зобов`язалася надати 11 листопада 2020 року. Інформації про закриття
лікарняного 7 листопада 2020 року нікому не повідомляла.
З копії виписки № 47 з медичної картки амбулаторного хворого суди встановили, що 4 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулася до сімейного лікаря ОСОБА_3
зі скаргою на біль у м`язах і пирхоту в горлі. Лікар надав рекомендації та призначив повторний огляд на 6 листопада 2020 року.
11 листопада 2020 року заступник директора з навчально-виховної роботи Київського державного хореографічного училища Бондаренко О. С. склала доповідну записку про те, що ОСОБА_1 не надала лікарняного листка, який виправдовував би її відсутність на роботі з 4 до 7 листопада 2020 року. ОСОБА_1 надано лише довідку, в якій було вказано про її огляд лікарем 4 листопада 2020 року; при цьому лікар повідомив, що позивач не мала потреби у лікарняному.
Наказом виконуючої обов`язки директора Київського державного хореографічного училища ОСОБА_2. № 85-к від 11 листопада 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади помічника вихователя на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з її відсутністю на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.
Суди встановили, що 4 листопада 2020 року ОСОБА_1 зі скаргами на стан здоров`я зверталася до сімейного лікаря, який надав рекомендації щодо лікування та призначив повторний огляд на 6 листопада 2020 року.
6 листопада 2020 року ОСОБА_1 пройшла повторний огляд у лікаря, що підтверджується копією листа Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 № 1
від 15 лютого 2021 року.
Зі змісту довідки ТОВ "Медичний центр "Рось" від 10 листопада 2020 року суди встановили, що ОСОБА_4 проходила амбулаторне лікування у період з 4 листопада 2020 року до 8 листопада 2020 року.
Розділом V Правил внутрішнього розпорядку Київського державного хореографічного училища для працівників встановлено шестиденний робочий тиждень (40 годин) з одним вихідним днем: час початку роботи о 9:00 год; час закінчення роботи
о 17:00 год; тривалість перерви в роботі з 13:00 до 14:00 год. Тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів скорочується і становить 5 годин.
Суди встановили, що згідно з тимчасовим графіком роботи помічників вихователів ОСОБА_1 встановлено наступний графік роботи: понеділок, середа, п`ятниця
з 7:45 год до 19:00 год; перерва з 13:00 год до 13:30 год (на території учбового закладу). ОСОБА_5 встановлено робочі дні: вівторок, четвер, субота з 7:45 год до 19:00 год.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений
статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.