ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 922/3204/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Міщенка І. С.,
за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,
представників учасників справи:
прокуратури - Савицької О. В.,
фізичної особи - підприємця Томка А. І. та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" - Євстаф`євої О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Томка Андрія Івановича
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2023
(судді Слободін М. М., Шутенко І. А., Гребенюк Н. В.)
за позовом керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області
до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Фізичної особи - підприємця Томка А. І., Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія"
про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі, визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки, скасування державної реєстрації прав оренди і суборенди та зобов`язання повернути земельну ділянку.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Прокурор звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру), Фізичної особи - підприємця Томка Андрія Івановича (далі - ФОП Томко А. І.) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (далі - СТОВ "Мрія"), в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 30.04.2015 № 1061-СГ;
- визнати недійсним договір оренди землі сільськогосподарського призначення, укладений 07.05.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та Томком А. І., скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 19.05.2015 № 9735631;
- визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, укладений 01.06.2018 між ФОП Томком А. І. та СТОВ "Мрія", скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 17.07.2018 № 27162651;
- зобов?язати ФОП Томка А. І. повернути, а Головне управління Держгеокадастру у Харківській області прийняти земельну ділянку.
1.2. На обґрунтування позову прокурор послався на порушення вимог законодавства при передачі спірної земельної ділянки в оренду Томку А. І., оскільки у цьому випадку відповідач у пільговому порядку отримав землю для ведення фермерського господарства за відсутності у нього наміру і ресурсу самостійно здійснювати господарську діяльність на спірній земельній ділянці та з метою її передачі в користування іншій особі - СТОВ "Мрія". Стосовно підстав для представництва інтересів держави в суді прокурор у позові послався на те, що порушення інтересів держави полягає в недотриманні ГУ Держземагенства вимог законодавства, що призвело до незаконної передачі земельної ділянки у користування Томку А. І., а у подальшому в суборенду СТОВ "Мрія" без проведення земельних торгів (аукціону). Отже, позов спрямовано на відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання, оскільки прийняття незаконних рішень органами виконавчої влади порушує рівновагу у соціально-економічних відносинах та негативно впливає на зміцнення їх авторитету у суспільстві. При цьому прокурор зауважив на тому, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - ГУ Держгеокадастру є відповідачем у цій справі, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду з цим позовом самостійно та набув статусу позивача. Водночас прокурор просив визнати поважними причини пропуску позовної давності, наголосивши на тому, що про порушення інтересів держави він дізнався у червні 2017 року після надходження інформації і документів від ГУ Держгеокадастру, на підтвердження чого долучив відповідні докази до позовної заяви.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами
2.1. Громадянин Томко А. І. звернувся до ГУ Держземагенства у Харківській області з заявою від 18.11.2013 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 22,0047 га для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення.
2.2. Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області від 22.11.2013 № ХА/6323381000:04:000/00000527 громадянину Томку А. І. надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду, зокрема, земельної ділянки, орієнтовною площею 22,0047 га, розташованої за межами населеного пункту с. Червоне Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області.
2.3. В подальшому, наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області № 1061-СГ від 30.04.2015 затверджено проект землеустрою та надано Томку А. І. в оренду спірну земельну ділянку.
2.4. На виконання зазначених наказів, між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та Томком А. І. 07.05.2015 укладено договір оренди вищевказаної змеленої ділянки, загальною площею 22,0047 га.
2.5. Згідно з пунктом 14 договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.
2.6. В подальшому між Томком А. І. та СТОВ "Мрія" 01.07.2015 було укладено договір суборенди цієї земельної ділянки.
2.7. Згідно з листом ГУ ДФС у Харківській області від 06.04.2017 інформація про перебування Томка А.І. як засновника юридичної особи чи члена фермерського господарства не надходила.
2.8. 11.07.2017 прокуратурою було подано позов до Красноградського районного суду Харківської області про визнання незаконним та скасування вищенаведених наказів, визнання недійсними договору оренди та договору суборенди земельної ділянки, скасування їх державної реєстрації, повернення земельних ділянок. Однак ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 27.11.2018 у справі № 626/1054/17 провадження у справі закрито з підстав непідсудності даного спору судам загальної юрисдикції, та його підвідомчості господарським судам.
2.9. Встановлено також, що 11.12.2017 між Томком А. І. та СТОВ "Мрія" укладена угода про дострокове розірвання договору суборенди землі від 01.07.2015, а 01.06.2018 укладений новий договір суборенди спірної земельної ділянки.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. Господарський суд Харківської області рішенням від 20.04.2023 відмовив у задоволенні позову.
3.2. Зазначив, що прокурор довів факт передачі в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства з порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 № 973-IV (далі - Закон № 973-IV). Водночас, врахувавши заяви відповідачів про застосування позовної давності, відмовив у задоволенні позову на підставі статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
3.3. Східний апеляційний господарський суд постановою від 04.07.2023 скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позов.
3.4. Мотивував тим, що фактичний пропуск позовної давності не є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки за наявності поважних причин такого пропуску право позивача підлягає захисту. Так, враховуючи активні дії прокурора із захисту інтересів держави у вигляді подання позову (хоча і з недодержанням правил підвідомчості), колегія суддів зазначила про поважність причин пропуску прокурором позовної давності у цій справі та наявність підстав для захисту порушеного права.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування
4.1. ФОП Томко А. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2023, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
4.2. Зазначає, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права та підлягає касаційному оскарженню відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без врахування висновків щодо застосування статей 256, 257, 261, 267 ЦК України, частини першої статті 45 ГПК України, викладених в:
- постанові Верховного Суду України від 19.04.2017 у справі № 405/4999/15-ц, постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 20.11.2018 у справах № 372/2592/15, № 907/50/16, від 06.11.2019 у справі № 914/3224/16, постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012, від 06.02.2020 у справі № 916/2828/18, від 11.08.2022 у справі № 910/16586/18 (щодо застосування статті 261 ЦК України ;
- постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 902/326/16, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 06.06.2023 року по справі № 922/3120/19 (щодо застосування частини п`ятої статті 267 ЦК України).
- постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 року у справі № 922/1830/19 (частина перша статті 45 ГПК України).
4.3. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган. Саме такі висновки сформульовані в численних постановах Верховного Суду.
4.4. Крім того, зважаючи на викладені висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/1830/19 та беручи до уваги те, що у справі, що розглядається прокурор також пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держземагентства та визначив ГУ Держгеокадастру відповідачем, а отже, в частині цієї позовної вимоги прокурор обрав неефективний спосіб захисту, тому суд апеляційної інстанції необґрунтовано задовольнив позов в частині скасування наказу.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу прокуратура проти задоволення касаційної скарги заперечує, просить постанову залишити без змін.
5.2. Разом із цим зазначає, що зважаючи на підстави та зміст позову, встановлені судами обставини, за подібних правовідносин Верховний Суд у постанові від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19 дійшов висновку, що обраний прокурором спосіб захисту не відповідає належному способу захисту, не призводить до відновлення порушених прав держави, оскільки є неефективним; спосіб захисту порушеного права у такому випадку, який відповідає вимогам закону і одночасно є ефективним, передбачає звернення з негаторним позовом. А тому зазначає, що враховуючи принцип jura novit curia, позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
Щодо способу захисту порушеного права
6.2. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10.09.2014 у справі № 6-32цс14).
6.3. Предметом позову у цій справі є вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави, до ГУ Держгеокадастру, ФОП Томко А. І., СТОВ "Мрія" про визнання незаконними і скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди спірної земельної ділянки, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки.
(1) Щодо позовної вимоги визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області
6.4. Як свідчать матеріали справи, прокурор, звертаючись з позовом у цій справі, посилався на те, що дії ГУ Держземагенства щодо надання Томку А. І. земельної ділянки в оренду є незаконними, оскільки ГУ Держземагенства, розглядаючи відповідну заяву Томка А. І., не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці. Колегія суддів погоджується з таким висновком.
6.5. Водночас колегія суддів враховує, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 7.9). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони" (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 50), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (пункт 84), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)).
6.6. Крім того, оскаржений наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області вичерпав свою дію, оскільки на його підставі укладений договір, який і опосередковує відносини користування спірною земельною ділянкою. Відповідно задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування оскарженого наказу не може призвести до захисту будь-чиїх прав чи інтересів.
6.7. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76).
6.8. Крім того, як правильно зазначає скаржник, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (пункти 4.19, 4.20), від 05.102022 у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20, пункт 7.1).
6.9. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу. Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20, пункти 7.2, 7.3).
6.10. Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави. Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі. Якщо прокурор пред`явив вимогу про визнання незаконним та скасування наказ (рішення) органу державної влади, то в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі органу державної влади). Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору. Такі висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, на неврахування висновків якої зокрема посилається скаржник.
6.11. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову в частині позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 30.04.2015 № 1061-СГ, а суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові в цій частині, але з інших підстав.
(2) Щодо позовної вимоги визнати недійсним спірний договір оренди землі та застосування наслідків недійсності
6.12. Прокурор просить визнати недійсним договір оренди землі сільськогосподарського призначення, укладений 07.05.2015, оскільки Томко А. І., в порушення права, передбаченого частиною другою статті 134 ЗК України, отримав 5 земельних ділянок на території Красноградського району Харківської області, у тому числі і спірну земельну ділянку, без обґрунтування перспектив діяльності фермерського господарства, штучно застосувавши пільговий порядок отримання землі для ведення фермерського господарства, не маючи наміру самостійно господарювати на цих ділянках, та у подальшому передавши такі ділянки, у тому числі і спірну, в суборенду СТОВ "Мрія".
6.13. За змістом статті 22 ЗК України (тут і далі - у редакції на час виникнення спірних правовідносин) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
6.14. Статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
6.15. Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
6.16. За змістом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
6.17. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
6.18. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
6.19. Згідно із частиною другою статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.
6.20. Відповідно до частин другої, третьої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
6.21. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.