ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року
м. Київ
справа №640/32072/20
адміністративне провадження № К/9901/43829/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів - Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Яроша Д.В.,
позивачки - ОСОБА_1,
представника відповідача - Євтушенко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №640/32072/20 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Національного агентства з питань запобігання корупції на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2021 року (головуючий суддя (суддя-доповідач) Гарник К.Ю.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року (колегія суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Собківа Я.М., суддів - Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.),
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК), у якій просила:
- визнати протиправними дії щодо прийняття заступником Голови Національного агентства з питань запобігання корупції Романом Сухоставцем рішення у формі листа від 28 жовтня 2020 року №42-01/58921/20;
- скасувати рішення у формі листа Національного агентства з питань запобігання корупції від 28 жовтня 2020 року №42-01/58921/20;
- визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції зі складання та підписання уповноваженою особою Національного агентства з питань запобігання корупції - головним спеціалістом другого відділу Управління проведення обов`язкових повних перевірок ОСОБА_2, за погодженням керівника цього відділу Євгеном Касьяном довідки від 27 жовтня 2020 року №438/20 про результати проведення повної перевірки щорічної декларації за 2019 рік, поданої позивачем як суддею Конституційного Суду України;
- скасувати довідку від 27 жовтня 2020 року №438/20 про результати проведення повної перевірки щорічної декларації за 2019 рік, поданої позивачем як суддею Конституційного Суду України, складену та підписану уповноваженою особою Національного агентства з питань запобігання корупції - головним спеціалістом другого відділу Управління проведення обов`язкових повних перевірок ОСОБА_2, за погодженням керівника цього відділу Євгеном Касьяном;
- визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції у вигляді листа №42-01/55836/20 від 15 жовтня 2020 року;
- визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції зі складання та підписання уповноваженою особою Національного агентства з питань запобігання корупції - головним спеціалістом другого відділу Управління проведення обов`язкових повних перевірок ОСОБА_2, за погодженням керівника цього відділу Євгеном Касьяном довідки від 07 жовтня 2020 року №322/20 про результати проведення повної перевірки щорічної декларації за 2018 рік, поданої позивачем як суддею Конституційного Суду України;
- скасувати довідку від 07 жовтня 2020 року №322/20 про результати проведення повної перевірки щорічної декларації за 2018 рік, поданої позивачем як суддею Конституційного Суду України, складену та підписану уповноваженою особою Національного агентства з питань запобігання корупції - головним спеціалістом другого відділу Управління проведення обов`язкових повних перевірок ОСОБА_2, за погодженням керівника цього відділу Євгеном Касьяном;
- визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції зі складання листа №42-01/55836/20 від 15 жовтня 2020 року, та визначення строку на подання декларації з достовірними відомостями у період з 08 жовтня 2020 року по 08 січня 2021 року.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги указувала, що оскаржувані дії та рішення відповідача вчинені з порушенням Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 15 квітня 2020 року №144/20 (далі - Порядок №144/20), яким з 28 квітня 2020 року визначено процедуру проведення контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статей 48 та 50 Закону України "Про запобігання корупції".
3. Переконувала, що відповідач порушив процедуру проведення повної перевірки декларацій за 2018 та 2019 роки, передбачену Порядком №144/20 (абзац 2,3 пункту 17 Розділу III), а тому дії відповідача зі складання та підписання довідок і оприлюднення їх того ж дня на офіційному веб-сайті є передчасними та упередженими, необ`єктивними й такими, що ґрунтуються на недостовірній та неповній інформації без всебічного аналізу, з позбавленням її права надати пояснення і копії підтвердних документів в установлений Порядком №144/20 строк.
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
4. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року відкрито провадження у справі №640/32072/20 та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
5. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2021 року адміністративна справа №640/32072/20 об`єднана в одне провадження з адміністративними справами №640/32071/20 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування рішення, адміністративною справою №640/32074/20 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання дій протиправними, з адміністративною справою №640/32271/20 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та з адміністративною справою №640/32285/20 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання дій протиправними та скасування рішення. Присвоєно адміністративній справі єдиний унікальний номер №640/32072/20. Продовжено розгляд адміністративної справи №640/32072/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
6. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року, позовні вимоги задоволено частково:
- визнано протиправною та скасовано довідку Національного агентства з питань запобігання корупції про результати проведення повної перевірки щорічної декларації за 2018 рік, поданої ОСОБА_1, суддею Конституційного Суду України №322/20 від 07 жовтня 2020 року;
- визнано протиправною та скасовано довідку Національного агентства з питань запобігання корупції про результати проведення повної перевірки щорічної декларації за 2019 рік, поданої ОСОБА_1, суддею Конституційного Суду України №438/20 від 27 жовтня 2020 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
7. Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності складення оскаржуваних довідок, з урахуванням вимог, установлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України.
8. Суди з`ясували, що Національним агентством з питань запобігання корупції 30 вересня 2020 року направлено ОСОБА_1 запит "Про надання пояснень та документів".
9. Зі змісту запиту судами установлено, що з метою з`ясування достовірності відомостей, зазначених у декларації, точності оцінки задекларованих активів, Національне агентство з питань запобігання корупції просило надати додаткові пояснення та підтвердні документи з окремих питань.
10. Зокрема, НАЗК просило повідомити позивача та члена сім`ї (чоловіка) місце фактичного проживання або адресу, на яку Національне агентство може надсилати кореспонденцію, а також пояснити причину видачі членом сім`ї (чоловіком) довіреностей від 18 серпня 2017 року та від 04 липня 2019 року, на користування та розпорядження транспортним засобом Land Rover, 2012 року випуску, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, яким 26 вересня 2014 року незаконно заволоділа невідома особа, у строк не пізніше ніж на десятий робочий день з дня отримання відповідного запиту.
11. Також зі змісту даного запиту судами установлено, що строки повної перевірки декларацій за 2018, 2019 роки з 24 вересня 2020 року продовжено на 60 календарних днів.
12. Суди зауважили, що запит Національного агентства з питань запобігання корупції від 30 вересня 2020 року ОСОБА_1 отримала 06 жовтня 2020 року, тобто установлений відповідачем строк (10 робочих днів) на надання пояснень та підтвердних документів спливав 20 жовтня 2020 року.
13. Водночас суди констатували, що довідку про результати проведення повної перевірки щорічної декларації ОСОБА_1 за 2018 рік було складено 07 жовтня 2020 року.
14. З урахуванням викладеного суди дійшли висновку про те, що зазначену довідку було складено передчасно та з обмеженням прав ОСОБА_1 на надання відповідних пояснень та підтвердних документів, а тому перевірка декларації проведена із порушенням абзацу першого пункту 9 та абзацу третього пункту 17 розділу III Порядку №144/20.
15. Суди урахували, що постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 25 березня 2021 року у справі №752/5194/21 установлено недоведеність органом, що склав протокол про адміністративне правопорушення, наміру у ОСОБА_1 приховати чи свідомо внести неправдиві відомості до декларації щодо належного її чоловіку майна (транспортного засобу), що свідчить про відсутність у її діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення за частиною четвертою статті 172-6 КУпАП, а також вирішено, що доказами, наявними у справі №751/5194/21 спростовується твердження, зазначене у протоколі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 172-7 КУпАП, щодо вчинення ОСОБА_1 дій та прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, у зв`язку з чим провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 172-6 КУпАП, а також адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-7 КУпАП, закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративних правопорушень.
16. Суди констатували, що постанова Голосіївського районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року у справі №752/5194/21 носить преюдиційний характер, а тому оскільки такою постановою установлено відсутність у діях ОСОБА_1 ознак подання завідомо недостовірних відомостей у декларації, то оскаржувані у даній справі довідки дійсно не мають під собою фактичних підстав та обґрунтування.
17. Визнаючи протиправною та скасовуючи довідку НАЗК №438/20 від 27 жовтня 2020 року про результати проведення повної перевірки щорічної декларації за 2019 рік, поданої позивачкою як суддею Конституційного Суду України суди попередніх інстанцій констатували, що частина третя статті 48 Закону України "Про запобігання корупції", відповідно до якої Порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається НАЗК, а також абзац другий частини першої статті 50 указаного Закону, що став підставою для проведення повної перевірки декларації (щорічної) за 2019 рік, втратили чинність 27 жовтня 2020 року на підставі рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року №13-р/2020, у зв`язку з чим у НАЗК були відсутні правові підстави для складання 27 жовтня 2020 року довідки та розміщення її на офіційному вебсайті, що свідчить про протиправність цієї довідки та відповідно, про наявність правових підстав для її скасування.
18. Відхиляючи твердження відповідача про те, що спосіб захисту є неналежним, оскільки в указаному випадку не були порушені права позивача, суди зазначили, що висновки в оскаржуваних довідках безпосередньо породжують правові наслідки для позивачки. Зокрема, вони є підставою для притягнення суб`єкта декларування до відповідальності, а тому можуть бути оскаржені у судовому порядку.
19. Відмовляючи у задоволенні інших позовних вимог суди зазначили про їх необґрунтованість, адже оскаржувані позивачем дії відповідача не породжували для неї будь-яких негативних наслідків, а листи, які оскаржувала позивачка, носили виключно інформаційний характер та не були актами індивідуальної дії.
Короткий зміст касаційної скарги
20. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями Національне агентство з питань запобігання корупції звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
21. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості оскарження довідки про результати проведення повної перевірки щорічної декларації.
22. Переконує, що оскаржувані у межах цієї справи довідки №322/20 та №438/20 не є актами індивідуальної дії, а тому не можуть бути предметом позовних вимог та не підлягають оскарженню у судовому порядку. Вважає, що зазначені довідки не відповідають критеріям (ознакам) індивідуального акта, які регламентовані КАС України, оскільки не стосуються прав або інтересів суб`єкта декларування, не установлюють для нього жадних обов`язків і строків виконання та відповідно, не спричиняють виникнення негативних наслідків. Указує, що у НАЗК відсутня владна управлінська функція по відношенню до особи на стадії формування довідки про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
23. Звертає увагу на те, що постанова Голосіївського районного суду міста Києва від 25 березня 2021 року у справі №752/5194/21 не містить жодного висновку щодо протиправності довідки №322/20 від 07 жовтня 2020 року, а тому не повинна ураховуватись при вирішенні цього спору. Зазначає, що у справі №752/5194/21 провадження закрито за відсутності складу адміністративного порушення, тобто відсутності умислу. Водночас, Голосіївський районний суд міста Києва не спростував факт недекларування ОСОБА_1 майна, що належить члену сім`ї (чоловіку), а також не заперечив необхідності декларування таких відомостей.
24. Щодо відсутності правових підстав для скасування довідки №438/20 від 27 жовтня 2020 року указує, що рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати його ухвалення, якщо інше не встановлено самим рішенням.
25. Зазначає, що повна перевірка декларації, поданої ОСОБА_1 суддею Конституційного Суду України за 2019 рік була розпочата 27 травня 2020 року та проведена у період з 27 травня 2020 року по 27 жовтня 2020 року. У цей період НАЗК мало повноваження на здійснення відповідного заходу фінансового контролю, тобто, на його думку, відповідач діяв у межах і у спосіб, передбачений Законом та Конституцією України. Вважає, що положення Закону на момент початку перевірки, а також на момент затвердження довідки №438/20 не були визнані неконституційними, а тому ухвалення Конституційним Судом України рішення №13-р/2020 від 27 жовтня 2020 року не має жодного правового значення для розгляду цієї справи та не впливає на зміст заявлених позовних вимог.
Позиція інших учасників справи
26. До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивачка, посилаючись на об`єктивність та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити в повному обсязі.
27. У судовому засіданні сторона відповідача підтримала позицію, викладену у касаційній скарзі і просила її задовольнити у повному обсязі. Позивачка, заперечуючи проти касаційної скарги, просила залишити її без задоволення.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
28. Касаційна скарга Національного агентства з питань запобігання корупції надійшла до Верховного Суду 01 грудня 2021 року.
29. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 грудня 2021 року для розгляду справи №640/32072/20 визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Жука А.В., суддів Мартинюк Н.М, Мельник-Томенко Ж.М.
30. Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року поновлено строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження за скаргою Національного агентства з питань запобігання корупції на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у справі №640/32072/20 на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
31. Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2023 року справу №640/32072/20 призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 31 жовтня 2023 року.
32. Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2023 року задоволено заяву судді Мартинюк Н.М. про самовідвід. Відведено суддю Мартинюк Н.М. від участі у розгляді справи №640/32072/20, передано матеріали справи №640/32072/20 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для визначення складу суду в установленому законом порядку.
33. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 жовтня 2023 року для розгляду справи №640/32072/20 визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Жука А.В., суддів Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.
34. Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2023 року справу №640/32072/20 призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21 листопада 2023 року на 15 год. 00 хв.
35. Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження у справі №640/32072/20.
36. Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Національного агентства з питань запобігання корупції про передачу справи №640/32072/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
37. Постановою Верховної Ради України від 20 вересня 2018 №2574-VIII "Про призначення на посади суддів Конституційного Суду України" ОСОБА_1 призначено на посаду судді Конституційного Суду України.
38. Згідно з підпунктом "ґ" пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції" до суб`єктів корупційних та пов`язаних із корупцією правопорушень, належать судді Конституційного Суду України.
39. Таким чином, ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції".
40. Відповідно до частини першої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
41. Так, судами установлено, що ОСОБА_1 13 березня 2019 року подала до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функції держави або місцевого самоврядування, щорічну декларацію за 2018 рік.
42. На підставі доручення заступника Голови Національного агентства з питань запобігання корупції від 26 травня 2020 року №100/366/20 головним спеціалістом другого відділу Управління проведення обов`язкових перевірок ОСОБА_2 проведено повну перевірку декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2018 рік, унікальний ідентифікатор документа - ІНФОРМАЦІЯ_1, поданої ОСОБА_1, суддею Конституційного Суду України до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, 13 березня 2019 року.
43. За результатом проведеної перевірки Національне агентство з питань запобігання корупції дійшло висновку, що у розділі 6 "Цінне рухоме майно - транспортні засоби" декларації суб`єкт декларування не зазначив відомості про транспортний засіб Land Rover, 2012 року випуску, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, який належить на праві власності члену сім`ї (чоловіку) з 02 червня 2012 року (свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 ), що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС України.
44. Національне агентство склало довідку від 07 жовтня 2020 року №322/20 (том 5, а.с.17-22) про результати проведення повної перевірки декларації судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 за 2018 рік та висновок від 07 жовтня 2020 року щодо виявлення ознак корупційного правопорушення, затверджений заступником Голови Національного агентства з питань запобігання корупції, який направлено до Національного антикорупційного бюро України.
45. Крім того, судами установлено, що ОСОБА_1 19 березня 2020 року подала до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функції держави або місцевого самоврядування, щорічну декларацію за 2019 рік.
46. На підставі доручення заступника Голови Національного агентства з питань запобігання корупції від 26 травня 2020 року №100/366/20 головним спеціалістом другого відділу Управління проведення обов`язкових перевірок ОСОБА_2 проведено повну перевірку декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2019 рік, унікальний ідентифікатор документа - ІНФОРМАЦІЯ_2, поданої ОСОБА_1, суддею Конституційного Суду України, до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, 19 березня 2020 року.
47. На підставі доповідної записки керівника другого відділу Управління проведення обов`язкових повних перевірок від 23 вересня 2020 року №42-03/15066/20 строк проведення перевірки продовжено з 24 вересня 2020 року на 60 календарних днів.
48. Повна перевірка проведена у період з 27 травня 2020 року по 27 жовтня 2020 року (пункт 2.1. Розділу II "Загальні положення" довідки №438/20, том 3, а.с. 17).
49. За результатом проведеної перевірки Національне агентство з питань запобігання корупції прийшло до висновку, що у декларації суб`єкт декларування не зазначив відомості про транспортний засіб Land Rover, 2012 року випуску, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, який належить на праві власності члену сім`ї (чоловіку) з 02 червня 2012 (свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 ), що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС України.
50. На підставі цього Національне агентство склало довідку від 27 жовтня 2020 №438/20 (том 3, а.с.17-24) про результати проведення повної перевірки декларації судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 за 2019 рік та обґрунтований висновок щодо виявлення ознак корупційного правопорушення, який направлено до Національного антикорупційного бюро України.
51. Вважаючи, що довідки про результати проведення повних перевірок було складено без отримання пояснень та підтвердних документів у повному обсязі, а також з порушенням абзацу 1 пункту 9 та абзацу 3 пункту 17 розділу III Порядку №144/20, позивачка звернулась до адміністративного суду із цією позовною заявою.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
52. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
53. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
54. Спір у цій справі виник у зв`язку із винесенням відповідачем довідок про результати проведення повних перевірок щорічних декларацій за 2018 та 2019 роки, поданої ОСОБА_1, суддею Конституційного Суду України, які позивачка уважає протиправними.
55. Питання, поставлене відповідачем перед судом касаційної інстанції у цьому касаційному провадженні, стосується доводів скаржника про те, що довідки НАЗК, складені за результатами здійснення повних перевірок щорічних декларацій, є документами, що фіксують факт проведення повних перевірок декларацій, містять виклад систематизованої інформації, зібраної з різних достовірних джерел під час їх проведення і є виключно носіями даних про можливе відображення у деклараціях недостовірних відомостей, а тому не є актами індивідуальної дії та не можуть бути предметом судового розгляду.
56. Перевіривши доводи касаційної скарги колегія суддів зазначає таке.
57. Частиною третьою статті 124 Конституції України установлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
58. Верховний Суд наголошує, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
59. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
60. Тож, у контексті визначених частиною першою статті 2 КАС України завдань адміністративного судочинства, звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів позивача. Права, свободи та інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.
61. Водночас за правилами частини першої та другої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.
62. Отже, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
63. Основна мета позовного провадження є вирішення спору про право, який має свою структуру, що складається із предмету, підстави та змісту. Предметом завжди виступають суб`єктивні права, свободи чи інтереси, визнані в національному законодавстві, що знаходяться в стані правової невизначеності, подолання якої є визначальним для розуміння їхнього змісту, поновлення та реалізації. Підставами є обставини, що потягли за собою виникнення спору.
64. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен установити чи має місце порушення прав та інтересів особи, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо особа не довела факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, це не має самостійного правового значення.
65. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі №316/2721/15-а (2-а/316/90/15), від 11 листопада 2020 року у справі №640/19903/19, від 26 липня 2021 року у справі № 420/2068/19.
66. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
67. Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.
68. Згідно з абзацом десятим пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
69. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" установлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
70. Статтею 6 Конвенції установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
71. При цьому, ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
72. Також у рішенні від 08 квітня 2010 року у справі "Меньшакова проти України" ЄСПЛ викладено конвенційні стандарти стосовно доступу до суду: "Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі "право на суд", яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на "розгляд" спору судом (див., наприклад, рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, пункт 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)".
73. У рішенні Веllеі V. Franсе (Белле проти Франції) ЄСПЛ визнав порушення права на доступ до суду у ситуації, де заявнику було відмовлено у судовому захисті, попри те, що закон сформував у нього очікування щодо можливості такого захисту. ЄСПЛ обґрунтував порушення статті 6 Конвенції тим, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним", а для цього особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права".
74. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, де суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
75. Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
76. Окрім того, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
77. За приписами пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
78. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що за владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.