ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 620/7538/22
адміністративне провадження № К/990/20814/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративного штрафу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.01.2023 (суддя - Ткаченко О. Є.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2023 (колегія суддів у складі: Грибан І. О., Ключковича В. Ю., Парінова А. Б.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У жовтні 2022 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпека), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Уктрансбезпеки від 07.09.2022 № 329812 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 гривень.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що послуги з перевезення вантажів не надавав, транспортний засіб НОМЕР_1 передано в орендне користування ФОП ОСОБА_2, згідно з укладеним договором, а тому, на його думку, відсутні підстави для застосування до нього адміністративно-господарського штрафу.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки VOLVO, модель FH13.440, спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, червоного кольору, 2008 року випуску, номер шасі НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1 та власником причіпу/напівпричіпу марки SCHWARZMULLER, модель SPA-3E, номерний знак НОМЕР_3 .
12.07.2022 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок у період з 11.07.2022 по 17.07.2022 та у строк, визначений направленням на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) № 018/в від 11.07.2022, проведена рейдова перевірка на відрізку а/д М-05 Київ -Одеса, км 452+811(праворуч).
Під час перевірки державними інспекторами транспортного засобу марки VOLVO, д/н НОМЕР_1, водієм надані наступні документи: посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу реєстраційний номер НОМЕР_1, товарно-транспортна накладна від 11.07.2022 № Б/Н, в якій автомобільний перевізник не зазначений.
Інших документів, необхідних для здійснення перевезень вантажу, згідно вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема, протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, водій не надавав. За результатами перевірки, державними інспекторами складено акт додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.07.2022 № 329869, з яким водія ОСОБА_3 ознайомлено під підпис та в графі акту "Пояснення про причини порушень" зазначено пояснення водія: "Можливо у шефа у офісі".
Водій ОСОБА_3 з актом ознайомився, про що ним особисто зроблено запис в графі акту "Пояснення про причини порушень", де водій зазначив наступне: "Можливо у шефа у офісі".
08.08.2022 позивачу направлено повідомлення про розгляд справ про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт із зазначенням часу - з 10 год 00 хв до 12 год 00 хв 07.09.2022 і місця розгляду справи. Додатком до повідомлення була надіслана копія акту від 12.09.2022 № 329869.
Згідно з даними, зазначеними на зворотному повідомленні про вручення поштового відправлення, повідомлення про розгляд справи позивач отримав 11.08.2022.
07.09.2022 до приміщення територіального органу Укртрансбезпеки з`явився позивач, жодних клопотань, документів, що спростовували б факт вчинення порушення 12.07.2022 не надав.
Проаналізувавши зазначені в акті від 12.09.2022 № 329869 порушення, керуючись положеннями абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" на позивача винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.09.2022 № 329812.
Копія постанови вручена позивачу 07.09.2022, про що свідчить його підпис на постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.09.2022.
Позивач, вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, звернувся до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.01.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2023, відмовлено у задоволенні позову.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у цьому випадку, автомобіль марки VOLVO, модель FH13.440, НОМЕР_1, є вантажним автомобілем з повною масою понад 3,5 тон, а тому має бути обладнаний діючим та повіреним тахографом. Проте суду не надано жодних доказів того, що у водія цього транспортного засобу на час перевірки 12.07.2022 був відсутній протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу. За вказаних обставин, суд погодився з висновком відповідача про наявне порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Надаючи оцінку головному аргументу позивача про те, що він не є автоперевізником, а лише власником транспортного засобу, суд виходив із того, що під час перевірки контролюючому органу не були надані документи, щодо передачі позивачем транспортного засобу іншій особі, а також документи, на підставі яких можна було б встановити автоперевізника.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Підставами звернення з касаційною скаргою позивач зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував абзац 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 806/1450/16, відповідно до якого не може бути суб`єктом відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" суб`єкт господарювання, який передав належний йому транспортний засіб в орендне користування іншій особі та не мав статусу перевізника у спірних правовідносинах.
Окрім цього, зі змісту касаційної скарги встановлено, що позивач оскаржує судові рішення з підстав порушення норм процесуального права, а саме: статей 2, 6, 8, 9, 72-77, 242, 315, 317 КАС України. Так, скаржник зазначає, що до матеріалів справи відповідачем долучено засвідчену копію акту № 329869 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт (а. с. 47), в якому чітко встановлено під час заходу контролю ту обставину, що перевезення проводилось згідно з ТТН № 119883 від 11.07.2022 автомобільним перевізником ФОП " ОСОБА_2". Таким чином, скаржник наголошує, що відповідачем не надано доказів порушення саме позивачем вимог, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", за яке накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн, що судами залишено поза увагою. Посилаючись на статті 315, 317 КАС України скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції в порушення цих норм залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Позиція інших учасників справи
Відповідно до частини 4 статті 328 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
Рух касаційної скарги
09.06.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ФОП ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.01.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2023.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 620/7538/22.
Ухвалою Верховного Суду від 20.06.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою ФОП ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.01.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2023.
Ухвалою Верховного Суду від 21.11.2023 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права та акти їхнього застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржені судові рішення відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково прийнятними, з огляду на таке.
Колегія суддів звертає увагу, що у рамках касаційного перегляду спірні правовідносини обмежені питаннями правильності визначення саме власника транспортного засобу автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт" та накладення на нього адміністративно-господарських санкцій.
Так, судами попередніх інстанцій у цій справі установлено, що 12.07.2022 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок у період з 11.07.2022 по 17.07.2022 та у строк, визначений направленням на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) № 018/в від 11.07.2022, проведена рейдова перевірка на відрізку а/д М-05 Київ -Одеса, км 452+811(праворуч).
Рейдова перевірка відбулася, зокрема, щодо транспортного засобу, який належить позивачу.
Ураховуючи підстави позову та доводи учасників справи в цій справі суди попередніх інстанцій мали з`ясувати чи був позивач в момент указаної перевірки дійсним автомобільним перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт".
Перевіряючи в межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, в цій справі Верховний Суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05.04.2001 № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344-III).