ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 380/3931/21
адміністративне провадження № К/990/21091/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів: Білак М.В., Радишевської О.Р.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року (головуючий суддя - Крутько О.В.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2022 року (головуючий-суддя: Гуляк В.В., судді: Ільчишин Н.В., Коваль Р.Й.)
у справі № 380/3931/21
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання до вчинення дій,
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1. Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач, скаржник) звернувся з позовною заявою до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові (далі - ТУ ДБР у м. Полтаві, відповідач), в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, від 19 лютого 2021 року №54 - о/с, яким відповідно до пунктів 2, 5 частини третьої статті 13 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", пункту 1 частини першої та частини четвертої статті 87, статті 89 Закону України "Про Державну службу", наказу Державного бюро розслідувань від 20 жовтня 2020 року №198 ДСК "Про затвердження змін до штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, на 2020 рік" припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади слідчого Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, 01 березня 2021 року у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців;
- зобов`язати вчинити певні дії, а саме: поновити ОСОБА_1 в Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, на посаді, з якої було незаконно звільнено, або на рівнозначній слідчій посаді в Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, з 02 березня 2021 року;
- зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 02 березня 2021 року по день прийняття судового рішення відповідно до вимог частини другої статті 235 КЗпП України, ст. 27 Закону України "Про оплату праці", п.п. 2, 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100;
- зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021 рік, виходячи з заробітнї плати станом на день звільнення з посади.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 22 жовтня 2020 року наказом директора ТУ ДБР у м. Львові № 188-о/с "Про попередження працівників" вирішено попередити персонально працівників ТУ ДБР у м. Львові про вивільнення, посади яких скорочуються. 26 жовтня 2020 року ОСОБА_1 вручено повідомлення директора ТУ ДБР у м. Львові № 12-12-26822вих20 про наступне вивільнення по закінченню 30 днів з моменту вручення цього попередження. Проте упродовж 2020 року та січня 2021року ОСОБА_1 звільнено не було, про наявність нового штатного розпису в управлінні на 2021рік позивача повідомлено не було, позивач продовжував виконувати свої службові обов`язки та вважав, що попередження від 22 жовтня 2020 року про наступне вивільнення втратило чинність. Наказом від 28 січня 2021 року № 19-о/с внесено зміни в наказ щодо наступного вивільнення працівників, а саме словосполучення "з 31 січня 2021 року замінено на словосполучення "з 28 лютого 2021 року". Проте звільнений позивач був з 01 березня 2021року, а не 28 лютого 2021 року, тобто поза межами терміну звільнення, який був визначений в наказі від 28 січня 2021 року. Позивач зазначає, що як учасник бойових дій має переважне право на залишення на роботі при скорочення чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації.
Позивач уважає, що рішення про його звільнення прийнято з порушенням норм Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань", яким передбачено продовження здійснення повноважень слідчими органів ДБР при визнанні цих посад посадами рядового і начальницького складу, неуповноваженою особою та за відсутності фактичного скорочення посади, а також відсутності доказів непроходження ним відповідного конкурсу.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2022 року, закрито провадження у справі в частині п. 7 позовних вимог про зобов`язання Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021 рік, виходячи з заробітної плати станом на день звільнення з посади.
Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, нарахування та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Закриваючи провадження, суд першої інстанції керувався пунктом 2 частини першої статті 238 КАС України та прийняв відмову ОСОБА_1 від позову в частині п.7 позовних вимог, а саме про зобов`язання Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021 року, виходячи з заробітної плати станом на день звільнення з посади.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що директор ТУ ДБР у м. Львові є тією особою, яка законом наділена імперативними повноваженнями призначати та звільняти працівників відповідного Територіального управління.
Отже, оскаржуваний наказ ТУ ДБР, розташованого у місті Львові, від 19 лютого 2021 року за №54о/с підписано уповноваженою особою - директором ТУ ДБР у м. Львові, полковником ДБР ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що у чинному штатному розписі ТУ ДБР у м. Львові відсутні посади державної служби, обсяг та перелік функціональних завдань та обов`язків за якими є рівнозначними з посадою слідчого Третього слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР у м. Львові, яку займав ОСОБА_1 .
Чинним законодавством України, яке регулює спірні правовідносини, не передбачено права на переведення (без проходження відповідних конкурсів на зайняття посад) державних службовців центрального органу виконавчої влади на посади рядового та начальницького складу державного правоохоронного органу.
Судом встановлено, що позивач брав участь у конкурсі на службу до Державного бюро розслідувань, однак не був визначений Конкурсною комісією, як переможець конкурсу.
У зв`язку з цим твердження позивача, що законодавець передбачив гарантії продовження здійснення повноважень, зокрема і слідчими, у тому числі у разі визнання цих посад посадами рядового і начальницького складу ДБР є помилковими.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ є таким, що прийнятий у межах повноважень, у спосіб та у порядку, що визначені чинним законодавством, а тому підстави для його скасування відсутні.
Тому також відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такі позовні вимоги є похідними від попередніх.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів (заперечень)
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року (окрім пункту 7 позовних вимог) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2022 року та прийняти нову, якою задовльнити позовні вимоги.
Так, позивач зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо затосування пунктів 2, 5 частини третьої статті 13 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", пункту 1 частини першої та частини четвертої статті 87, статті 89 Закону України "Про державну службу", наказу Державного бюро розслідувань від 20 жовтня 2020 року №198 ДСК "Про затвердження змін до штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, на 2020 рік" щодо підстав припинення державної служби та звільнення з посади у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців.
Позивач указує, що, приймаючи спірний наказ про звільнення позивача із займаної посади у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненням державної служби, відповідач не пропонував переведення на іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, тим більше, що він є учасником бойових дій. Уважає апелянт законодавче скасування гарантій для державних службовців при їх звільненні у випадку реорганізації або ліквідації органу дискримінаційним у порівнянні з правовим положенням працівників у приватному секторі, оскільки не є обґрунтованими об`єктивними підставами.
Проте положення Закону України "Про державну службу" (у редакції, чинній станом на дату звільнення позивача з посади) не містили жодних застережень щодо застосування законодавства про працю у сфері звільнення державних службовців у випадку ліквідації чи реорганізації органу. Водночас обов`язок щодо пропозиції відповідної рівнозначної посади, як це визначено нормами Кодексу законів про працю України, визначені, зокрема статтею 49-2, скасований не був.
Загалом позивач наводить доводи, аналогічні доводам позовної заяви, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитує норми матеріального права, а також висловлює свою незгоду з оскаржуваними судовими рішеннями.
До суду касаційної інстанції від ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Відповідач указує на те, що з комплексного аналізу положень Закону України "Про Державне бюро розслідувань" вбачається, що законодавцем передбачено єдиний можливий варіант призначення особи на посаду рядового та начальницького складу - в добровільному порядку за результатами відкритого конкурсу (який окрім іншого, на відміну від конкурсу на посади державної служби передбачає проходження військово-лікарської комісії, тестів на фізичну підготовку).
Ураховуючи те, що Законом України "Про Державне бюро розслідувань", зокрема, статтею 14-3 не передбачено переведення особи, що займає посаду державної служби, на посаду, яка підлягає заміщенню рядовим та начальницьким складом, Державним бюро розслідувань прийнято рішення регламентувати порядок дій у разі прийняття відповідних змін до штатного розпису центрального апарату та територіальних управлінь Державного бюро розслідувань.
При виведенні скороченої посади із штатного розпису органу або підприємства будь-якої форми власності відбувається звільнення працівника. Таким чином, оскільки посади категорії державної служби в територіальних управліннях скорочувалися, особи, що займали такі посади, підлягали звільненню.
Крім того, на момент прийняття наказу про звільнення позивача, редакція статті 87 Закону України "Про державну службу" встановлювала, що суб`єкт призначення не зобов`язаний був пропонувати позивачу іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.
Також від ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач вказує, що суд апеляційної інстанції здійснив правильне тлумачення приписів статті 87 Закону України "Про державну службу", його висновки є обґрунтованими й такими, що узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2022 року з підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями визначено такий склад колегії: головуючий-суддя - Мацедонська В.Е., судді: Білак М.В., Радишевська О.Р.
Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року закінчено підготовчі дії та призначено розгляд цієї справи в попереднє судове засідання на 23 листопада 2023 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, № 62-о/с від 06 травня 2020 року "Про призначення" ОСОБА_1 призначено на посаду слідчого Третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів) Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, як обраного за конкурсом з 07 травня 2020 року з випробувальним строком 6 місяців.
На час призначення на посаду та проходження служби позивачем указана посада відносилася до посад державної служби.
Наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, № 113-о/с від 20 жовтня 2020 року "Про продовження строку випробування ОСОБА_1", продовжено ОСОБА_1, слідчому Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, строк випробування на 05 календарних днів, у зв`язку з перебуванням під час випробування у щорічній відпустці та відпустці без збереження заробітної плати.
Наказом Державного бюро розслідувань від 03 листопада 2020 року № 664-ос "Про присвоєння рангу ОСОБА_1" присвоєно ОСОБА_1, слідчому Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) Слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, з 12 листопада 2020 року 7 (сьомий) ранг державного службовця, як такому, що пройшов випробування та має військове звання "капітан юстиції".
22 жовтня 2020 року наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, №188-о/с "Про попередження працівників" вирішено персонально попередити працівників ТУ ДБР у м. Львові про наступне вивільнення, посади яких скорочуються. 1.1. - з 30 листопада 2020р. (додаток 1); 1.2 - з 22 грудня 2020 року (додаток 2); 1.3. - з 31 грудня 2020 року (додаток 3); 1.4. - з 31 січня 2021 року (додаток 4).
28 січня 2021 року наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, № 19 о/с "Про внесення змін до наказу" у підпункті 1.4 пункту 1 наказу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, від 22 жовтня 2020 № 188-о/с "Про попередження працівників" словосполучення "з 31 січня 2021 року" замінено на словосполучення "з 28 лютого 2021 року".
26 жовтня 2020 року ОСОБА_1 ознайомлений з письмовим попередженням про наступне вивільнення від 22 жовтня 2020 року № 12-12-26822вих20, згідно якими у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок затвердження змін до штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, відповідно до наказу від 20 жовтня 2020 року №198 ДСК "Про затвердження змін до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові на 2020 рік", позивача попереджено про наступне скорочення посади слідчого Третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів) Слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, через 30 календарних днів з моменту вручення попередження.
Наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, № 54-о/с від 19 лютого 2021 року "Про звільнення ОСОБА_1" відповідно до пунктів 2, 5 частини третьої статті 13 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", пункту 1 частини першої та частини четвертої статті 87, статті 89 Закону України "Про державну службу" припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади слідчого Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, 01 березня 2021 року у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців.
Незгода з указаним наказом про звільнення зумовила його звернення до суду з цим адміністративним позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою вказаної статті встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з частиною другою статті 49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Частиною шостою вказаної статті встановлено, що вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:
про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;
у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;
не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 01 грудня 2015 року "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII).
Згідно з частинами другою, третьою статті 5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
У силу пункту 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
Приписами частини першої статті 87 Закону № 889-VIII визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:
1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;
1-1) ліквідація державного органу;
2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;
3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;
4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
За змістом частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.
Державне бюро розслідувань відповідно до статті 1 Закону України від 12 листопада 2015 року № 794-VIII "Про Державне бюро розслідувань" (далі - Закон № 794-VIII; далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
Згідно зі статтею 9 вказаного Закону систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі Державного бюро розслідувань діють слідчі, оперативні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю та інші підрозділи.
Організаційна структура Державного бюро розслідувань визначається Президентом України.
За приписами статті 12 Закону № 794-VIII визначено, що Директор Державного бюро розслідувань, з-поміж іншого: координує і контролює діяльність центрального апарату та територіальних управлінь Державного бюро розслідувань (пункт 3); затверджує структуру та штатну чисельність центрального апарату та територіальних органів Державного бюро розслідувань (пункт 4); визначає відповідно до законодавства в межах граничної чисельності переліки посад у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами (пункт 5); призначає на посади та звільняє з посад працівників центрального апарату Державного бюро розслідувань, директорів та заступників директорів територіальних управлінь Державного бюро розслідувань (пункт 9); присвоює у встановленому законодавством порядку ранги державних службовців працівникам Державного бюро розслідувань та спеціальні звання особам рядового і начальницького складу (пункт 14); здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами, у тому числі має право в межах своєї компетенції особисто реалізовувати повноваження Державного бюро розслідувань, визначені цим Законом (пункт 20).
Повноваження, передбачені пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, щодо діяльності територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Директор Державного бюро розслідувань здійснює за поданням директорів відповідних територіальних управлінь.
Пунктами 1, 2, 4, 5 частини третьої статті 13 Закону № 794-VIII визначено, що директор територіального управління Державного бюро розслідувань:
організовує роботу відповідного територіального управління щодо виконання повноважень Державного бюро розслідувань, наказів і розпоряджень Директора Державного бюро розслідувань;
призначає на посади та звільняє з посад працівників відповідного територіального управління, крім тих, які призначаються Директором Державного бюро розслідувань відповідно до статті 12 цього Закону;
вносить Директору Державного бюро розслідувань пропозиції щодо структури та штатної чисельності відповідного територіального управління;
видає у межах своїх повноважень накази і розпорядження.
Згідно зі статтею 14 вказаного Закону до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.
Трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України "Про державну службу". Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством (частина 5 статті 14 Закону).
Статтею 14-3 Закону № 794-VIII передбачено, що державні службовці можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади, у порядку, визначеному Законом України "Про державну службу".
Особи рядового і начальницького складу можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань, у тому числі з територіального управління до центрального апарату Державного бюро розслідувань, за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади.
Переведення осіб рядового і начальницького складу може здійснюватися за їхньою ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи Державного бюро розслідувань, які порушили питання про переведення.
Порядок зміни категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу, затверджений наказом ДБР від 28 грудня 2019 року № 343 "Про організацію проведення заходів на виконання вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань" (зі змінами, внесеними наказами від 02 січня 2020 року № 1 та від 03 січня 2020 року № 2) (далі також - Порядок № 343).
Для забезпечення ефективності та безперервності виконання завдань, покладених на Державне бюро розслідувань як державний правоохоронний орган, Директор Державного бюро розслідувань або особа, яка виконує його повноваження, визначає в межах граничної чисельності перелік посад у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами, передбачених пунктом 5 частини першої статті 12 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" (пункт 2 Порядку № 343).
Відповідно до пункту 4 вказаного Порядку служба в Державному бюро розслідувань на посадах рядового і начальницького складу передбачає відповідність кваліфікаційним вимогам та особливим критеріям професійної придатності (зокрема щодо стану здоров`я, застосування зброї та спецзасобів, здатності витримувати додаткові фізичні та психологічні навантаження, понаднормову роботу тощо), які є відмінними від вимог служби в ДБР на посадах державної служби.
Пунктом 6 Порядку № 343 визначено, що зміна категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу, здійснюється за рішенням Директора Державного бюро розслідувань або особи, яка виконує його повноваження.
Зміна категорії посад передбачає виведення із штатного розпису та скорочення посади державного службовця (відповідно до статті 87 Закону України "Про державну службу") та введення до штатного розпису посади рядового і начальницького складу.
З прийняттям рішення Директором Державного бюро розслідувань або особою, яка виконує його повноваження, про зміну категорії посади, Управління кадрової роботи та державної служби готує проекти наказів: