РІШЕННЯ
Іменем України
22 листопада 2023 року
м. Київ
справа №9901/541/18
адміністративне провадження № П/9901/541/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Білоуса О.В.
суддів: Блажівської Н.Є., Гімона М.М., Желтобрюх І.Л., Яковенка М.М.,
секретаря судового засідання - Носенко Л.О.,
за участю: представника позивача - Осколкова І.Л.,
представника відповідача - Петренко Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККСУ, Комісія) в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просила визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 30 березня 2018 року №141/ко-18 (далі - №141/ко-18) про невідповідність судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 займаній посаді; зобов`язати відповідача повторно провести другий етап кваліфікаційного оцінювання: "Дослідження досьє та проведення співбесіди" стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що оскаржуване рішення ВККСУ є невмотивованим, необ`єктивним, упередженим, та таким, що не відповідає вимогам статті 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.
Верховний Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, з`ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, обґрунтовуючи свою позицію, дослідивши надані ними докази на підтвердження заявлених вимог та заперечень і матеріали судової справи, встановив таке.
Рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року №106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 999 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, серед яких суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1
ОСОБА_1 склала анонімне письмове тестування, за результатами якого отримала 77,625 бала, а за результатами виконання практичного завдання - 83 бали. На етапі складення іспиту суддя загалом набрала 160,625 балів.
ОСОБА_1 пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Рішенням Комісії від 6 березня 2018 року №45/зп-18 ОСОБА_1 допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання - "Дослідження досьє та проведення співбесіди".
Колегією Комісії 30 березня 2018 року проведено співбесіду із суддею, під час якої обговорено дані щодо її відповідності критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності, за результатами дослідження суддівського досьє.
Заслухавши доповідача - члена Комісії ОСОБА_2, пояснення судді, дослідивши її досьє та, з урахуванням інформації, отриманої під час співбесіди, колегія Комісії дійшла таких висновків.
За критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) ОСОБА_1 отримала 379, 875 бала.
За критерієм професійної етики, оціненим за результатами тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, що міститься у досьє, та співбесіди за показниками, визначеними пунктом 8 глави 2 розділу II Положення, суддя отримала 115 балів.
За критерієм доброчесності, оціненим за результатами тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, що міститься у досьє, та співбесіди за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 розділу II Положення, суддя набрала 125 балів.
Отже, за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя ОСОБА_1 набрала 619,875 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
З огляду на викладене, колегія Комісії дійшла висновку про невідповідність судді ОСОБА_1 займаній посаді та внесення до Вищої ради правосуддя подання про звільнення її з посади судді, у зв`язку із чим прийняла оскаржуване рішення від 30 березня 2018 року №141/ко-18.
11 серпня 2020 року Вища рада правосуддя (далі - ВРП) ухвалила рішення №2376/0/15-20, яким відмовила в задоволенні подання Комісії про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з тих підстав, що рішення ВККСУ не містить достатнього обґрунтування висновку про невідповідність судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 займаній посаді.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню Комісії від 30 березня 2018 року №141/ко-18, колегія суддів виходить з такого.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні та конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Згідно із частиною третьою статті 124 Основного Закону України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист одним із способів, передбачених цією статтею, або в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження, серед іншого, актів, дій чи бездіяльності ВККСУ.
Особливості розгляду цієї категорії спорів визначено у статті 266 КАС України.
Відповідно до частин першої та другої статті 83 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII"Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII) кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККСУ з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
Кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Підставами для призначення кваліфікаційного оцінювання є, зокрема, рішення ВККСУ про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККСУ.
На підставі частин другої, четвертої статті 84 цього Закону за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання ВККСУ ухвалює одне з рішень, визначених цим Законом. Кваліфікаційне оцінювання проводиться прозоро та публічно, у присутності судді, який оцінюється, та будь-яких заінтересованих осіб. У розгляді питання про кваліфікаційне оцінювання судді можуть бути присутніми представники органу суддівського самоврядування.
Згідно із частинами першою, другою статті 88 Закону №1402-VIII ВККСУ ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді. Суддя, який не згодний із рішенням ВККСУ щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.
ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (параграф 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").