ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 814/2687/15
адміністративне провадження № К/9901/35468/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Бившевої Л.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування вимоги та рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (процесуальний правонаступник - Головне управління ДПС у Миколаївській області) на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.12.2015 (суддя Біоносенко В. В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2016 (головуючий суддя Турецька І. О., судді: Стас Л. В., Косцова І. П.),
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2015 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (позивачка, ФОП ОСОБА_1, підприємець) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (відповідач, ДПІ, процесуальними правонаступниками якої є: Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва, Головне управління ДФС у Миколаївській області) про визнання протиправними та скасування:
- податкового повідомлення-рішення від 14.07.2015 № 0004331701 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) на 2233,75 грн, з якої: за податковим зобов`язанням - 1787 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 446,75 грн;
- вимоги від 27.07.2015 №Ф-0004591701 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 8647,82 грн;
- рішення від 14.07.2015 № 0004341701 в частині застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2014 рік в сумі 161,36 грн;
- податкового повідомлення-рішення від 14.07.2015 №0004361701 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі статті 1 Указу Президента України ʼʼПро застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівкиʼʼ від 12.06.1995 №436/95 у п`ятикратному розмірі на суму 44ʼ 669,80 грн;
Підставою для прийняття спірних рішень стали висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної планової виїзної перевірки від 25.06.2015 №171/14-05-17-01/ НОМЕР_1 з урахуванням результатів розгляду заперечень до акта перевірки, про заниження ФОП ОСОБА_1 загального оподаткованого доходу за 2012 рік на суму 15ʼ 621,27 грн та за 2014 рік на суму 8933,96 грн, що призвело до заниження податкових зобов`язань та обов`язкових платежів за вказані періоди (ПДВ за 2014 рік на суму 1786,79 грн, єдиний внесок за 2012, 2014 роки на суму 8647,82 грн) та неоприбуткування у книзі обліку доходів і витрат готівки в сумі 8933,96 грн (т.ІІ, а.с. 101-137, 144-151).
Позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення, рішення та вимогу в частині висновків перевірки, оформлених актом, про заниження нею оподатковуваного доходу за 2014 рік, які стали підставою для прийняття цих актів індивідуальної дії.
На думку позивача, висновки перевірки є безпідставними. Позивач наголошувала, що такі висновки ґрунтуються на доводах про заниження нею доходу за 2014 рік на суму 8933,96 грн, що, однак, спростовується наданими до перевірки первинним документам бухгалтерського обліку. Крім того, сам акт перевірки складений без дотримання вимог порядку оформлення результатів документальних перевірок, тому прийняті відповідачем на його підставі зазначені податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій підлягають скасуванню.
Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 24.12.2015 позов підприємця задовольнив. Суд визнав протиправними та скасував вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.07.2015 № Ф-0004591701, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 14.07.2015 №0004341701, податкове повідомлення-рішення ДПІ від 14.07.2015 №0004361701 та здійснив розподіл судових витрат на суму сплаченого судового збору (182,70 грн).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкової перевірки про заниження підприємцем загального оподаткованого доходу за 2014 рік на суму 8933,96 грн не знайшли свого підтвердження у судовому процесі, а встановлені перевіркою обставини про заниження нею оподаткованого доходу за 2012 рік позивач визнала і самостійно 06.07.2015 сплатила єдиний соціальний внесок за 2012 рік в сумі 5420,61 грн, у зв`язку з чим у контролюючого органу не було підстав для визначення підприємцю боргу зі сплати цього платежу згідно з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 27.07.2015 №Ф-0004591701.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 11.08.2016 змінив постанову суду першої інстанції у резолютивній частині, доповнивши її абзацом, яким визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ від 14.07.2015 № 0004331701 про збільшення підприємцю суми грошового зобов`язання з ПДВ на 2233,75 грн, з якої: за податковим зобов`язанням - 1787 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 446,75 грн. В іншій частині постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишити без змін.
Підставою для зміни судового рішення першої інстанції в доповненні його резолютивної частини стала відсутність висновку суду стосовно податкового повідомлення-рішення від 14.07.2015 №0004331701, якому було надано правову оцінку в судовому рішенні. В решті суд апеляційної інстанції погодився з обґрунтуванням та висновком судового рішення суду першої інстанції.
На зазначені судові рішення ДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким в позові ФОП ОСОБА_1 відмовити повністю.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач наводить встановлені під час перевірки та зафіксовані в акті обставини та наполягає на тому, що оскаржувані позивачем акти індивідуальної дії прийняті контролюючим органом відповідно до закону.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24.05.2017 (суддя Вербицька О. В.) відкрив у цій справі касаційне провадження №К/800/17278/17.
Позивачка не реалізувала процесуальне право подати заперечення на касаційну скаргу відповідача.
Відповідно до пункту 4 частини першої розділу VІІ ʼʼПерехідні положенняʼʼ Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України в редакції Закону України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів``, від 03.10.2017 №2147-VIII матеріали касаційної скарги з Вищого адміністративного суду України передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Як встановили суди попередніх інстанцій ДПІ провела документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, за результатами якої склала акт від 25.06.2015 із висновком про заниження позивачкою загального оподаткованого доходу у 2012 та 2014 роках.
Висновки в акті перевірки про заниження позивачкою сум зобов`язань з ПДВ, з єдиного соціального внеску та порушення пунктів 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, є похідними від вище наведених висновків про заниження позивачем оподатковуваного доходу, який є базою нарахування таких обов`язкових платежів та штрафних санкцій.
Факт заниження загального оподаткованого доходу у 2012 році підприємець визнала та самостійно сплатила визначену їй під час перевірки недоїмку з єдиного внеску за цей період в сумі 5420,61 грн (т.ІІ, а.с. 152).
Суть зауважень контролюючого органу в акті перевірки про заниження підприємцем оподаткованого доходу за 2014 рік зводилася до того, що її дохід від реалізації лікеро-горілчаних та тютюнових виробів у 2014 році становив 610ʼ 014,03 грн, що більше на 8933,96 грн від задекларованого нею у декларації за 2014 рік (601ʼ 080,07 грн). Такі висновки контролюючий орган зробив на підставі співставлення суми залишків товару у підприємця станом на початок і кінець звітного періоду (2014 року) та суми, на яку у звітному періоді вона придбала та реалізувала лікеро-горілчані та тютюнові вироби.
Так, у ході перевірки встановлено, що у декларації за 2014 рік позивачка задекларувала загальний оподаткований дохід в сумі 865ʼ 792 грн, в тому числі: від реалізації лікеро-горілчаних та тютюнових виробів - 601ʼ 080,07 грн, надання майна в оренду - 264ʼ711,93 грн. Водночас, згідно з наданими до перевірки первинними документами сума залишку нереалізованого товару (лікеро-горілчаних та тютюнових виробів) станом на 31.12.2013 становила 34ʼ 765 грн, у 2014 році підприємець придбала лікеро-горілчані та тютюнові вироби на суму 642ʼ 042,95 грн, а реалізувала у цей період на суму 626ʼ 743 грн, сума залишку нереалізованого товару станом на 31.12.2014 становила 39ʼ 344 грн. Провівши обчислення цих сум (34ʼ 765 грн + 642ʼ042,95 грн - 626ʼ 743 грн - 39ʼ 344 грн = 10ʼ 720,95 грн з ПДВ (8933,96 грн без ПДВ)), контролюючий орган зробив висновок, що загальна сума оподаткованого доходу підприємця за 2014 рік становила 874ʼ 725,96 грн, а не 865ʼ 792 грн.