ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 807/772/15
адміністративне провадження № К/9901/39177/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Бившевої Л.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними вимоги, податкового повідомлення-рішення та рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.04.2017 (суддя Гаврилко С. Є.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2017 (головуючий суддя Запотічний І. І., судді: Затолочний В. С., Довгополов О. М.),
У С Т А Н О В И В :
У квітні 2015 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (позивачка, ФОП ОСОБА_1, підприємець) звернулася до суду з адміністративним позовом, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, до Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (відповідач, ОДПІ), в якому просила визнати протиправними:
- рішення про застосування штрафних санкцій від 17.02.2015 № 2/17-2 в сумі 18ʼ 516,64 грн за донарахування 110ʼ 514,32 грн єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;
- вимогу від 15.04.2015 №Ф-6/17-2 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 105ʼ 442,49 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 27.04.2015 №0000911702 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 57ʼ 438,19 грн, з якої: за основним платежем - 45ʼ 950,55 грн, штрафні (фінансові) санкції - 11ʼ 487,64 грн (т.І, а.с.5-12, 26, 41, 72-75, т.IX, а.с.58-59).
Зазначені рішення ОДПІ прийняла на підставі актів від 17.01.2015 №43/17-2/3109100384, від 09.02.2015 № 132/17-2/3109100384, від 09.04.2015 №76/17-2/3109100384 зі спільним висновком про заниження підприємцем доходу за 2011-2013 роки, оскільки під час перевірки документально не було підтверджено витрати, пов`язані з придбанням товарів (робіт, послуг) (т.І, а.с. 13-25, 30-37, 46-53).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка доводила, що висновки перевірки є безпідставними, оскільки у зв`язку із втратою нею відповідних документів, що стосувалися предмету перевірки, контролюючий орган, враховуючи приписи пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу (ПК) України, мав перенести терміни проведення такої перевірки до відновлення та надання до перевірки втрачених документів, проте перевірку перенесено не було. Також позивачка зазначала, що контролюючий орган безпідставно не врахував частково відновлені нею документи (акти звірки взаєморозрахунків з контрагентами, розрахункові квитанції), як такі, що позбавлені юридичного значення, оскільки не відповідали вимогам первинного документа. Крім того, позивачка заперечувала правильність розрахунку спірних сум ПДФО та ЄСВ, оскільки при їх розрахунку контролюючий орган вийшов за межі періоду, охопленого перевіркою. Документальною перевіркою був охоплений період з 01.07.2011 по 31.12.2013, але при визначенні чистого оподаткованого доходу та суми виручки, контролюючий орган врахував дані за І, ІІ квартали 2011 року.
Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 18.04.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2017, позов ФОП ОСОБА_1 задовольнив. Суд визнав протиправними та скасував спірні рішення, здійснивши розподіл судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на суму 247,94 грн.
Суд погодився з доводами позивачки, що контролюючий орган мав перенести строки проведення повторної перевірки до дати відновлення та надання підприємцем документів в межах визначених підпунктом 44.5 статті 44 ПК України строків. Також суд висновував, що надані позивачкою до суду документи та зібрані судом на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України докази спростовують висновок податкової перевірки про заниження підприємцем доходу внаслідок завищення витрат, як таких, що не підтверджені. При цьому суд відхилив доводи відповідача про неналежність наданих позивачем документів (розрахункові квитанції) на підтвердження понесених витрат, оскільки невідповідність розрахункових документів підпункту 2.1 Положення про форму та зміст розрахункових документів за наявності відповідних реквізитів не позбавляли можливості встановити особу, яка здійснювала розрахунки, та підтвердити проведення розрахункових операцій.
На зазначені судові рішення першої та апеляційної інстанцій ОДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.04.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2017 і ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Мотивуючи свої вимоги, скаржник наголошує, що суди попередніх інстанцій порушили норми статті 86 КАС України та не надали належної оцінки наданим вже до суду документам, відомості в яких є суперечливими, оскільки у повторно долучених до матеріалів справи копіях видаткових накладних дописані відомості, які були відсутні у попередньо наданих. Також відповідач наполягає, що суди безпідставно прийняли за докази надані підприємцем документи (розрахункові квитанції) на підтвердження понесених витрат, оскільки такі документи не відповідають вимогам, що передбачені положеннями, що затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 №614, для розрахункових документів. Також скаржник вважає, що втрата підприємцем документів не впливала результати перевірки, оскільки після проведення основної перевірки, оформленої актом від 17.01.2015 №43/17-2/3109100384, підприємець власним підписом в акті засвідчила про відсутність у неї додаткових (інших) документів, що стосуються предмету перевірки. Крім того втрата оригіналів розрахункових документів трапилася вже після закінчення перевірки (виїзна документальна перевірка проводилася у період з 16.12.2014 по 12.01.2015, а документи були втрачені 14.01.2015), про що підприємець повідомила 21.01.2015 у запереченнях на акт перевірки, в якому до того ж питання про надання строку для поновлення документів не порушувала, а лише просила переглянути висновки перевірки, оформлені актом від 17.01.2015 №43/17-2/3109100384, та врахувати додаткові документи, що підтверджують показники понесених нею витрат.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11.10.2017 (суддя Черпіцька Л. Т.) відкрив у цій справі касаційне провадження №К/800/30253/17.
Заперечуючи проти касаційної скарги відповідача, позивачка просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Відповідно до пункту 4 частини першої розділу VІІ ʼʼПерехідні положенняʼʼ КАС України в редакції Закону України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів``, від 03.10.2017 №2147-VIII матеріали касаційної скарги з Вищого адміністративного суду України передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Оцінюючи наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень позивача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у цій справі, Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про таке.
Як встановили суди попередніх інстанцій, у період з 16.12.2014 по 12.01.2015 контролюючий орган провів документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 за період з 01.07.2011 по 31.12.2013.
За наслідками перевірки контролюючий орган склав акт від 17.01.2015 №43/17-2/3109100384 із висновком про порушення підприємцем вимог пункту 138.2 статті 138, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 ПК України, пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 1 частини 2 статті 7, пункту 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" внаслідок завищення витрат та відповідно заниження чистого оподаткованого доходу на 353ʼ 917,47 грн, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДФО за 2011-2013 роки на загальну суму 50ʼ 676,09 грн та відповідно збору з ЄСВ на 110ʼ 949,22 грн (т.І, а.с.13-25).
На підставі цього акта контролюючий орган 21.01.2015 виніс вимогу №Ф-0000111702 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ в сумі 110ʼ 99,22 грн (т.І, а.с.26).
Не погодившись із висновками перевірки, викладеними в акті перевірки від 17.01.2015 №43/17-2/3109100384, підприємець 21.01.2015 подала свої заперечення. У запереченнях підприємець повідомила, що до перевірки не надала в повному обсязі документи, зокрема, частину розрахункових квитанцій, що підтверджують показники понесених нею витрат, оскільки папку з вказаними документами втратила 14.01.2015, про що повідомила правоохоронні органи. Також позивач просила переглянути результати цієї перевірки та врахувати додатково надані до заперечень акти звірки взаємних розрахунків з контрагентами та частину відновлених розрахункових квитанцій (т.І, а.с. 27-28, 55).
У зв`язку з цим та згідно з підпунктом 78.1.5 цього пункту статті 78 ПК України контролюючий орган провів позапланову документальну перевірку підприємця за період з 01.07.2011 по 31.12.2013 та, як наслідок, склав акт від 09.02.2015 №132/17-2/3109100384 із висновком про порушення підприємцем вимог пункту 138.2 статті 138, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 ПК України, пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 1 частини 2 статті 7, пункту 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" внаслідок завищення витрат та відповідно заниження чистого оподаткованого доходу на 350ʼ 644,12 грн, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДФО за 2011-2013 роки на загальну суму 48ʼ 044,69 грн та відповідно збору з ЄСВ на 110ʼ 514,32 грн (т.І, а.с. 30-37).
Надані підприємцем акти звірки взаєморозрахунків з контрагентами-постачальниками на підтвердження понесених витрат на придбання ТМЦ контролюючий орган не взяв до уваги, оскільки такі документи не належать до первинних документів.
На підставі акта перевірки від 09.02.2015 №132/17-2/3109100384 ОДПІ прийняла: вимогу від 10.02.2015 №Ф-1/17-2 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ в сумі 110ʼ 514,32 грн (т. І, а.с. 40); податкове повідомлення-рішення від 17.02.2015 №1/17-2 про збільшення грошового зобов`язання з ПДФО на суму 60ʼ 055,87 грн, з якої: за основним платежем - 48ʼ 044,69 грн, штрафні (фінансові) санкції - 12ʼ 011,18 грн (т.І, а.с. 38); рішення про застосування штрафних санкцій від 17.02.2015 №2/17-2 в сумі 18ʼ 516,64 грн за донарахування 110ʼ 514,32 грн ЄСВ (т.І, а.с.41).
Рішенням контролюючого органу вищого рівня від 23.03.2015 №50/Л/07-16-10-04-48 скаргу позивача від 20.02.2015 б/н на вимогу ОДПІ від 10.02.2015 №Ф-1/17-2 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ в сумі 110ʼ 514,32 грн та на рішення про застосування штрафних санкцій від 17.02.2015 №2/17-2 в сумі 18ʼ 516,64 грн за донарахування 110ʼ 514,32 грн ЄСВ залишено без задоволення, а зазначені рішення задоволення - без змін (т.І, а.с. 63-65).
При цьому за результатами оскарження платником податків в адміністративному порядку зазначених рішень ОДПІ на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України повторно призначила та провела документальну позапланову перевірку підприємця з 01.07.2011 по 31.12.2013, за результатами якої склала акт від 09.04.2015 №76/17-2/3109100384 з висновком, що аналогічний висновкам, зробленим за результатами попередніх перевірок про допущення підприємцем порушень норм податкового законодавства. Водночас у ході цієї перевірки встановлено, що такі порушення полягали у безпідставному формуванні підприємцем витрат на суму 324ʼ 836,08 грн, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДФО за 2011-2013 роки на загальну суму 45ʼ 950,55 грн та відповідно збору з ЄСВ на 105ʼ 442,49 грн (т.І, а.с. 46-53). Стосовно наданих підприємцем до перевірки розрахункових квитанцій на підтвердження понесених витрат контролюючий орган зауважив, що такі документи містять суттєві недоліки в оформленні і не відповідають вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 №614. Зокрема, надані підприємцем розрахункові квитанції контрагентів ТОВ"Закарпатська продовольча група", ТОВ "Закарпатська тютюнова компанія" не мають ознак відривної частини, не містять серію, індивідуальний податковий номер платника ПДВ, вартісні та кількісні реквізити товару, тому такі документи не відповідають вимогам первинних та не можуть бути враховані.
На підставі акта перевірки від 09.04.2015 №76/17-2/3109100384 ОДПІ прийняла вимогу від 15.04.2015 №Ф-6/17-2 про сплату підприємцем боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ в сумі 105ʼ 442,49 грн та податкове повідомлення-рішення від 27.04.2015 №0000911702 про збільшення грошового зобов`язання з ПДФО на суму 57ʼ 438,19 грн, з якої: за основним платежем - 45ʼ 950,55 грн, штрафні (фінансові) санкції - 11ʼ 487,64 грн.
У зв`язку з цим прийняті відповідачем на підставі актів перевірки від 17.01.2015 №43/17-2/3109100384, від 09.02.2015 № 132/17-2/3109100384 вимоги від 21.01.2015 № Ф-0000111702, від 10.02.2015 № Ф-1/17-2 та податкове повідомлення-рішення від 17.02.2015 №1/17-2 про збільшення грошового зобов`язання з ПДФО відповідно до підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 ПК України набули статусу відкликаних за результатами їх адміністративного оскарження.