ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 807/2322/15
адміністративне провадження № К/990/12846/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Білак М.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Радишевської О.Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Управління Держпраці у Закарпатській області
на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року (головуючий суддя - Ващилін Р.О., судді: Дору Ю.Ю., Плеханова З.Б.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2023 року (головуючий суддя - Кузьмич С.М., судді: Глушко І.В., Запотічний І.І.)
у справі №807/2322/15
за позовом ОСОБА_1
до Територіальної державної інспекції України з питань праці у Закарпатській області, Управління Держпраці у Закарпатській області, Державної інспекції України з питань праці, Державної служби України з питань праці
про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У листопаді 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної інспекції України з питань праці від 28 жовтня 2015 року №262-К "Про звільнення ОСОБА_1";
- поновити на роботі на посаді начальника Управління Держпраці у Закарпатській області та зобов`язати відповідача внести до трудової книжки запис, що відповідає прийнятому судом рішенню;
- стягнути з Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області, Державної інспекції України з питань праці або їх правонаступників на користь ОСОБА_1 середній заробіток з врахуванням індексації нарахованої суми за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі й стягнення середнього заробітку.
2. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної інспекції України з питань праці від 28 жовтня 2015 року за №262-К "Про звільнення ОСОБА_1".
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника Управління Держпраці у Закарпатській області з 30 жовтня 2015 року.
Стягнуто з Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 287 813,96 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року рішення суду першої інстанції змінено в частині мотивів.
Скасовано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року у справі №807/2322/15 в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника Управління Держпраці у Закарпатській області та ухвалено в цій частині нове рішення.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області з 30 жовтня 2015 року та зобов`язано Управління Держпраці у Закарпатській області вжити заходів щодо призначення (переведення) ОСОБА_1 на рівнозначну посаду.
У решті рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 807/2322/15 залишено без змін.
4. Постановою Верховного Суду від 23 вересня 2021 року скасовано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника Управління Держпраці у Закарпатській області з 30 жовтня 2015 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області з 30 жовтня 2015 року та зобов`язання Управління Держпраці у Закарпатській області вжити заходів щодо призначення (переведення) ОСОБА_1 на рівнозначну посаду.
У цій частині ухвалено нове рішення, яким поновлено ОСОБА_1 в Управлінні Держпраці у Закарпатській області на посаді рівнозначній тій, з якої його звільнено на підставі наказу Державної інспекції України з питань праці від 28 жовтня 2015 року №262-К.
Скасовано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року в частині стягнення з Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 287 813,96 грн.
У цій частині направлено справу на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.
В іншій частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року залишено без змін.
5. 28 січня 2022 року позивач подав до Закарпатського окружного адміністративного суду заяву про збільшення/уточнення позовних вимог, в якій заявлені позовні вимоги виклав в такій редакції:
"Стягнути з Державної служби України з питань праці або її правонаступника на користь ОСОБА_1 середній заробіток з урахуванням коефіцієнта підвищення заробітної плати відповідно до пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, у зв`язку з набранням чинності постановами Кабінету Міністрів України:
- від 06 квітня 2016 року №292 "Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році";
- від 20 квітня 2016 року №306 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями";
- від 18 січня 2017 року №15 "Питання оплати праці працівників державних органів";
- від 25 січня 2018 року №24 "Про впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2018 році";
- від 06 лютого 2019 року №102 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2019 році";
- від 15 січня 2020 року №16 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року №15";
- від 13 січня 2021 року №15 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року №15".
6. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2023 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням коефіцієнта підвищення заробітної плати, відповідно до пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, у розмірі 864 430,93 грн.
У решті позову відмовлено.
Рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах одного місяця в розмірі 6 062,35 грн підлягало до негайного виконання.
7. Управління Держпраці у Закарпатській області подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
8. Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій установлено, що наказом Державної інспекції України з питань праці від 22 листопада 2011 року №29/1-К ОСОБА_1 призначений на посаду начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області.
10. З метою оптимізації системи центральних органів виконавчої влади та відповідно до пунктів 9 і 9-1 статті 116 Конституції України Кабінетом Міністрів України 10 вересня 2014 року видано постанову №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", відповідно до пункту 1 якої, крім іншого, вирішено утворити Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з питань праці та Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки і поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері охорони надр), а також функції з реалізації державної політики у сфері гігієни праці та функції із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників.
11. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 100 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність деяких постанов Кабінету Міністрів України" утворені як юридичні особи публічного права Територіальні органи Державної служби з питань праці та реорганізовані шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.
12. Установлено, що територіальні органи, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці, що реорганізуються.
13. З огляду на проведення такої оптимізації та реорганізації Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області, в якій працював позивач, наказом Державної інспекції України з питань праці № 262-К від 28 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області з 30 жовтня 2015 року, відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
14. 18 січня 2016 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області, в якій працював позивач.
15. Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2021 року прийшов до висновку, що відбулась реорганізація органів Державної інспекції з питань праці із створенням інших територіальних органів, які є правонаступниками територіальних органів Державної інспекції з питань праці, що реорганізуються.
16. Правонаступником Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області встановлено Управління Держпраці у Закарпатській області (а.с. 166, т. 9).
17. Розмір середньоденної заробітної плати позивача встановлено у розмірі 288,68 грн, зауважень від сторін щодо розміру не було.
IІI. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначав про те, що станом на час звільнення позивача із займаної посади та до 11 грудня 2020 року, Порядок № 100 був чинний в редакції, яка передбачала коригування середнього заробітку, розрахованого в порядку, передбаченому цією законодавчою нормою, на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів у разі їх підвищення.
19. В межах розгляду справи, в частині, направленій на новий розгляд до окружного адміністративного суду, не підлягає вирішенню питання, яку посаду слід вважати рівнозначною тій, що займав ОСОБА_1 до звільнення, оскільки таке питання було вирішено Верховним Судом. В ухвалі від 16 листопада 2021 року Верховний Суд наголосив на зрозумілості та чіткості резолютивної частини постанови від 23 вересня 2021 року в частині поновлення ОСОБА_1 .
20. При вирішенні питання наявності підстав для застосування пункту 10 Порядку № 100 суд виходив з відомостей, наданих органом, на який покладено обов`язок поновлення позивача на посаді - Управління Держпраці у Закарпатській області.
21. Позивач при вирішенні питання стосовно поновлення в Управлінні Держпраці у Закарпатській області участі не брав, на надіслані йому пропозиції вакантних посад не реагував, отримавши виконавчий лист щодо поновлення на посаді будь-яких активний дій, спрямованих на відновлення своєї трудової діяльності, не вчиняв.
22. При здійсненні порівняння посадових окладів у спірний період суд виходив з посадового окладу начальника відділу територіального управління Державної служби з питань праці.
23. Розрахований судом середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням коефіцієнту підвищення та середньоденного заробітку в розмірі 288,68 грн становить 864 430,93 грн.
24. Розрахована сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягала стягненню з бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області, як правонаступника Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області, та органу, в який позивача було поновлено постановою Верховного Суду від 23 вересня 2021 року. Такий орган є окремою юридичною особою публічного права, а посада позивача перебуває у штатному розписі саме Управління Держпраці у Закарпатській області.
25. Суд апеляційної інстанції погодився з розрахунком середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням коефіцієнта підвищення заробітної плати, а також з правомірністю стягнення коштів з Управління Держпраці у Закарпатській області.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
26. Управління Держпраці у Закарпатській області на обґрунтування касаційної скарги вказувало на те, що роботодавцем позивача була безпосередньо Державна інспекція з питань праці з огляду на займану ним керівну посаду - начальник територіального управління. Незаконне звільнення згідно з постановою Верховного Суду від 23 вересня 2021 року допустила саме Державна інспекція з питань праці.
27. У зв`язку з припиненням з 20 жовтня 2016 року функціонування Державної інспекції з питань праці як юридичної особи, її обов`язки передані Державній службі з питань праці на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 929-р "Питання Державної служби з питань праці".
28. Отже, касатор уважає, що саме Державна служба з питань праці повинна відшкодувати ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу як правонаступник роботодавця, який за рішенням суду незаконно звільнив позивача, а не Управління Держпраці у Закарпатській області, яке взагалі не брало участі у його звільненні.
29. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 року № 14 "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" Управління Держпраці у Закарпатській області перебуває у стадії ліквідації як юридична особа публічного права.
30. Підпунктом 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 року № 14 визначено, що міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, виконують завдання і функції територіальних органів Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1, а саме: Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці - завдання і функції, зокрема, Управління Держпраці у Закарпатській області. Проте питання правонаступництва фінансових зобов`язань не передбачено.
31. Оскаржуючи судові рішення, відповідач покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи, що за змістом статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
32. Водночас, КЗпП України не передбачено (відсутнє таке рішення і в судовій практиці) за рахунок бюджетних коштів якої юридичної особи повинен бути сплачений цей середній заробіток: тієї, в структурі якої передбачена відповідна посада, чи тієї, яка прийняла рішення про незаконне звільнення.
33. Також касатор указує, що визначальним у цьому спорі є вина роботодавця - Державної служби з питань праці (правонаступника Державної інспекції України з питань праці), адже саме його наказ про звільнення позивача було в судовому порядку визнано протиправним та скасовано. Сам факт наявності посади, яка пропонувалась позивачу, в штаті Управління Держпраці у Закарпатській області, не визначає його вину у незаконному звільненні.