ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року
м. Київ
справа №560/5575/20
адміністративне провадження № К/990/3036/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів: Губської О.А., Кашпур О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року (головуючий-суддя: Сторчак В.Ю., судді: Біла Л.М., Граб Л.С.)
у справі № 560/5575/20
за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, -
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1. Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач, скаржник) звернувся із позовною заявою до Державного бюро розслідувань (далі відповідач 1),Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому (далі - ТУ ДБР у м. Хмельницькому, відповідач 2), в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язків Директора Державного бюро розслідувань Соколова О.В. від 13 серпня 2020 року №514-ос "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника директора - начальника слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому або на іншій рівнозначній посаді з 20 серпня 2020 року;
- стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 серпня 2020 року у зв`язку із незаконним звільненням з роботи;
- допустити негайне виконання рішення суду.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що наказом Державного бюро розслідувань №153-ос від 23 жовтня 2018 року, ОСОБА_1, як переможця конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорії "Б" призначено на посаду першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому. Наказом Державного бюро розслідувань №201-ос від 26 листопада 2018 року позивача переведено на посаду першого заступника Директора - начальника слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому та присвоєно 5-й (п`ятий) ранг державного службовця. Наказом Державного бюро розслідувань №448-ос від 25 листопада 2019 року позивачу присвоєно черговий 4-й ранг державного службовця. Наказом Державного бюро розслідувань від 13 серпня 2020 року № 514-ос, ОСОБА_1 - першого заступника Директора - начальника слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому звільнено з займаної посади з 20 серпня 2020 року у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненням державної служби.
Вказаний наказ прийнятий на підставі надісланого ОСОБА_1 на електрону адресу попередження про наступне вивільнення з займаної посади у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок затвердження змін до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому відповідно до наказу від 14 липня 2020 року № 90 ДСК "Про затвердження змін до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому на 2020 рік".
Проте, як вказує позивач, в порушення трудового законодавства йому не запропоновано іншу рівнозначну посаду.
Позивач посилається на фактичну відсутність скорочення посади та скорочення штатної чисельності працівників, та вважає, що в даному випадку відбулось лише перейменування посади.
Уважає попередження про наступне вивільнення від 16 липня 2020 року №10-13-01-15460 протиправним та наказ від 13 серпня 2020 року № 514-ос незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Враховуючи наведене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю:
- визнано протиправним та скасовано наказ виконувача обов`язків Директора Державного бюро розслідувань Соколова О.В. від 13 серпня 2020 року №514-ос "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника директора - начальника слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому або на іншій рівнозначній посаді з 20 серпня 2020 року;
- стягнуто з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 серпня 2020 року по 13 травня 2021 року у розмірі 654757 грн 74 коп з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт повідомлення позивача про звільнення саме 16 липня 2020 року, що, у свою чергу, свідчить про порушення останнім законодавства про працю, зокрема в частині повідомлення державного службовця про наступне вивільнення та, як наслідок, про передчасність винесення останнім наказу №514-ос від 13 серпня 2020 року.
Звільнення державних службовців (зокрема, першого заступника директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому) у зв`язку зі зміною штатного розпису та необхідністю заміщення даних посад особами рядового і начальницького складу прямо суперечить підпунктам 3, 4 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань".
Дії направлені на зміни штатного розпису та проведення процедури звільнення (складення наказів №323, №90 дск, попередження про наступне вивільнення) проводилось у дуже стислі строки і до ухвалення Кабінетом Міністрів України Постанови від 05 серпня 2020 року №743 "Про затвердження Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань".
Тобто, фактично розпочавши процедуру звільнення державних службовців та заміщення їх особами рядового і начальницького складу у відповідача було відсутнє правове регулювання порядку проходження такої служби.
Дані обставини, на думку суду, свідчать про те, що дії відповідачів були направлені не на дотримання Закону України "Про Державне бюро розслідувань", а на швидке звільнення працівників попередньо призначених за конкурсом на відповідні посади.
Також, не було доведено під час розгляду справи, що обсяг посадових обов`язків між посадою першого заступника директора територіального управління (посада державної служби) та посадою заступника директора територіального управління (посада рядового і начальницького складу) різниться.
За наведених вище мотивів суд першої інстанції дійшов висновку про визнання протиправним та скасування наказу виконувача обов`язків Директора Державного бюро розслідувань Соколова О.В. від 13 серпня 2020 року №514-ос "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Суд першої інстанції зазначив, що позивач підлягає поновленню на посаді, з якої його звільнено - першого заступника директора - начальника слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому або на іншій рівнозначній посаді з 20 серпня 2020 року.
Також суд першої інстанції стягнув на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 654757,74 грн (3597,57 (середньоденний заробіток) грн Х 182 (робочих дні вимушеного прогулу)), керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року скасовано, ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Приймаючи таку постанову, суд апеляційної інстанції вказав, що висновки суду першої інстанції про те, що накази про звільнення позивача приймалися після 05 серпня 2020 року не були погоджені іншими заступниками Директора Державного бюро розслідувань, що суперечить вимогам Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2020 року №743, є помилковими, оскільки воно не врегульовує питання призначення, переведення, звільнення державних службовців, а розповсюджується лише на категорію посад рядового та начальницького складу, до яких посада позивача не належала.
В даному випадку позивача звільнено із займаної посади як державного службовця в порядку, визначеному Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII), а вимоги пункту 61 Положення від 05 серпня 2020 року №743 в частині погодження наказів Директора ДБР про скорочення штату та звільнення осіб рядового та начальницького складу із заступниками Директора ДБР в даному випадку не застосовується.
Окрім того, станом на час повідомлення позивача про наступне вивільнення Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" від 19 вересня 2019 року №117-ІХ, абзац другий частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу" виключено, а саме, виключено норму про те, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.
Також вжите у частині третій статті 87 Закону № 889-VIII слово "може", означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанці дійшов висновку, що наказ виконувача обов`язків Директора Державного бюро розслідувань Соколова О.В. від 13 серпня 2020 року №514-ос "Про звільнення ОСОБА_1 " не може бути визнаний судом протиправним та скасований.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів (заперечень)
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року і залишити в силі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року.
Позивач уважає, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи зазначений спір у порушення вимог матеріального права, не застосував до спірних правовідносин норми статті 14 Закону України від 12 листопада 2015 року №794-VIII "Про Державне бюро розслідувань" (далі - Закон №794-VІІІ), а саме, що до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань, які приймаються на службу на підставі конкурсу, Порядок присвоєння спеціальних звань особам рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань та їх співвідношення з іншими спеціальними, а також військовими званнями і рангами державних службовців затверджується Кабінетом Міністрів України, та дійшов висновку, що оскільки відбулося скорочення посади державної служби, яку позивач займав внаслідок заміщення посадою особи рядового та начальницького складу, це є безумовною підставою для звільнення з органу.
Також суд не застосував частину 5 статті 14 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" №794-VІІІ, згідно якої на державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України "Про державну службу".
Водночас зазначено, що основним законом для працівників ДБР є Закон України №794-VIII, а висновки Верховного Суду щодо застосування статей 9, 12, 14, 14-2, 14-3 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" від 12 листопада 2015 року № 794-ІІІ (у редакції Закону України від 03 грудня 2019 року №305-ІХ); підпунктів 3, 4 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань" від 03 грудня 2019 року №305-ІХ відсутні.
Скаржник зазначає, що судами не застосовано висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 06 липня 2021 у справі №640/3456/20, від 16 червня 2021 року у справі №440/1964/20 щодо застосування положень частини 3 статті 87 Закону України "Про державну службу" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Позивач вказує, що з урахуванням особливого статусу посади, яку він обіймав, повноваження якої, перш за все, визначені саме КПК України, немає значення формальне віднесення посади першого заступника ТУ ДБР до посади державної служби або посади начальницького складу, оскільки внутрішні документи Державного бюро розслідувань щодо організації роботи ані звужують, ані розширюють обсяг наданих керівнику органу досудового розслідування повноважень за КПК України, та, як наслідок, його посадових обов`язків як першого заступника Директора - начальника слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому.
В порушення вимог матеріального права судом апеляційної інстанції зазначені приписи закону до спірних правовідносин не застосовані.
Загалом позивач наводить доводи аналогічні доводам позовної заяви, відзиву на апеляційну скаргу, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитує норми матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваним судовим рішенням.
До суду касаційної інстанції від ТУ ДБР у м. Хмельницькому надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач 2 просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Відповідач 2 вказує про те, що з комплексного аналізу положень Закону України "Про Державне бюро розслідувань" вбачається, що законодавцем передбачено єдиний можливий варіант призначення особи на посаду рядового та начальницького складу - в добровільному порядку за результатами відкритого конкурсу (який окрім іншого, на відміну від конкурсу на посади державної служби передбачає проходження військово-лікарської комісії, тестів на фізичну підготовку).
Ураховуючи те, що Законом України "Про Державне бюро розслідувань", зокрема, статтею 14-3 не передбачено переведення особи, що займає посаду державної служби, на посаду, яка підлягає заміщенню рядовим та начальницьким складом, Державним бюро розслідувань прийнято рішення регламентувати порядок дій у разі прийняття відповідних змін до штатного розпису центрального апарату та територіальних управлінь Державного бюро розслідувань.
При виведенні скороченої посади із штатного розпису органу або підприємства будь-якої форми власності відбувається звільнення працівника. Таким чином, оскільки посади категорії державної служби в територіальних управліннях скорочувалися, особи, що займали такі посади, підлягали звільненню.
Стосовно тверджень позивача, що накази про звільнення щодо його звільнення, які приймалися після 05 серпня 2020 року не були погоджені іншими заступниками Директора Державного бюро розслідувань, що суперечить вимогам Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2020 року № 743, ТУ ДБР у м. Хмельницькому вказує, що вищезазначене Положення не врегульовує питання призначення, переведення, звільнення державних службовців, а розповсюджується лише на категорію посад рядового та начальницького складу, до яких посада ОСОБА_1 не належала.
Крім того, на момент прийняття наказу про звільнення позивача, редакція статті 87 Закону України "Про державну службу" встановлювала, що суб`єкт призначення не зобов`язаний був пропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.
Державне бюро розслідувань також подало до Суду відзив на касаційну скаргу позивача, в якому зазначає, що вжите у частині 3 статті 87 Закону України "Про державну службу" (в редакції після змін, внесених Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" від 14 січня 2020 року №440-ІХ) словосполучення "може пропонувати" означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.
Відповідач 1 уважає, що доводи касаційної скарги, які були підставою для відкриття касаційного провадження, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, оскаржувані рішення є законними та обґрунтованими і не підлягає скасуванню, оскільки судом всебічно перевірено обставини справи, вирішено спір відповідно до норм матеріального права та при належному дотриманні норм процесуального права.
22 серпня 2022 року, 12 грудня 2022 року, 19 червня 2023 року та 05 жовтня 2023 року від ДБР надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач 1 вказує, що суд апеляційної інстанції здійснив правильне тлумачення приписів статті 87 Закону України "Про державну службу", його висновки є обґрунтованими й такими, що узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду. Також зазначає про наявність судової практики Верховного Суду щодо застосування статтей 9, 12, 14, 14-3 Закону України "Про Державне бюро розслідуваню".
Ураховуючи наведене, відповідач просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року з підстав, визначених пунктами 1,3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями визначено такий склад колегії: головуючий-суддя - Мацедонська В.Е., судді: Губська О.А., Кашпур О.В.
Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року закінчено підготовчі дії та призначено розгляд даної справи в попереднє судове засідання на 23 листопада 2023 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1 наказом ДБР від 23 жовтня 2018 року №153-ос призначений на посаду першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, як обраного за конкурсом з 24 жовтня 2018 року з випробувальним строком 6 місяців.
На час призначення на посаду та проходження служби позивачем дана посада відносилась до посад державної служби.
Наказом Державного бюро розслідувань від 26 листопада 2018 року №201-ос переведено ОСОБА_1 першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, на посаду першого заступника Директора-начальника слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому 26 листопада 2018 року за його згодою.
Наказом Державного бюро розслідувань від 03 січня 2020 року №2 внесено зміни до наказу Державного бюро розслідувань від 28 грудня 2019 року №343 "Про організацію проведення заходів на виконання вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань" з урахуванням змін, внесених наказом Державного бюро розслідувань від 02 січня 2020 року №1".
Наказ Державного бюро розслідувань №343 доповнено пунктом 3: "Затвердити порядок зміни категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу (додаток)".
08 липня 2020 року Державним бюро розслідувань видано наказ №323 "Про затвердження Переліку посад у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами", відповідно до якого посади директора та заступника директора територіальних управлінь Державного бюро розслідувань підлягали заміщенню особами рядового і начальницького складу.
14 липня 2020 року Державним бюро розслідувань видано наказ №90 ДСК "Про затвердження змін до штатного розпису територіального управління ДБР, розташованого у місті Хмельницькому на 2020 рік", яким затверджено зміни до штатного розпису, що вводяться в дію з 17 серпня 2020 року.
Відповідно до наказу від 14 липня 2020 року № 90ДСК, посади державної служби територіального управління, а саме Директор, Перший заступник Директора - начальник слідчого управління та заступник Директора, виведені з штатного розпису. Водночас введено посади старшого начальницького складу (полковник ДБР) - 1 штатна посада Директора та 2 штатні посади Заступника Директора.
Наказом Державного бюро розслідувань "Про попередження працівників" від 14 липня 2020 року №336, Управлінню кадрової роботи та державної служби Державного бюро розслідувань доручено персонально попередити працівників територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, посади яких з 17 серпня 2020 року скорочуються, про наступне вивільнення.
Згідно з додатком 2 до наказу Державного бюро розслідувань № 336, до Списку працівників територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, які попереджаються про скорочення посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, зокрема, включено ОСОБА_1 - Першого заступника Директора - начальника слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому.
У зв`язку із службовою необхідністю виконуючим обов`язки Директора Державного бюро розслідувань повідомлено керівництву територіальних управлінь Державного бюро розслідувань про необхідність прибути особисто 16 липня 2020 року на 9:00 до Центрального апарату Державного бюро розслідувань для ознайомлення із наказом від 14 липня 2020 року № 336.
ОСОБА_1 16 липня 2020 року до центрального апарату Державного бюро розслідувань не прибув, про що складено Акт від 16 липня 2020 року № 18.
Того ж дня, Державним бюро розслідувань за підписом в. о. Директора полковника Державного бюро розслідувань Соколова О.В., складено Попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1, у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок затвердження змін до штатного розпису, на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".
На виконання наказу Державного бюро розслідувань від 14 липня 2020 року № 336 "Про попередження працівників", на підставі вимог Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку" від 11 грудня 2019 року № 1042, на електронну та поштову адреси ОСОБА_1 направлено Попередження про наступне вивільнення від 16 липня 2020 року № 10-13-01-15460.
На підставі наказів Державного бюро розслідувань від 14 липня 2020 року № 90ДСК та від 14 липня 2020 року № 336, персонального попередження про наступне вивільнення від 16 липня 2020 року № 10-13-01-15460, наказом від 13 серпня 2020 року № 514-ос, відповідно до пунктів 8, 9 частини першої статті 12 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", пункту 1 частини першої та частини четвертої статті 87, статті 89 Закону України "Про державну службу", ОСОБА_1 звільнено з посади Першого заступника Директора - начальника слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому 20 серпня 2020 року, у зв`язку із скороченням посади державної служби, внаслідок зміни штатного розпису, з припиненням державної служби.
Незгода із вказаним наказом про звільнення зумовила його звернення до суду з цим адміністративним позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою вказаної статті встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з частиною другою статті 49-2 КЗпП України, при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Частиною шостою вказаної статті встановлено, що вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:
про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;
у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;
не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон № 889-VIII.
Згідно з частинами другою, третьою статті 5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
В силу пункту 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
Приписами частини першої статті 87 Закону № 889-VIII визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:
1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;
1-1) ліквідація державного органу;
2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;
3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;
4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
За змістом частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.
Державне бюро розслідувань відповідно до статті 1 Закону України від 12 листопада 2015 року № 794-VIII "Про Державне бюро розслідувань" (далі - Закон № 794-VIII; тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
Згідно зі статтею 9 вказаного Закону систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі Державного бюро розслідувань діють слідчі, оперативні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю та інші підрозділи.
Організаційна структура Державного бюро розслідувань визначається Президентом України.
За приписами статті 12 Закону № 794-VIII визначено, що Директор Державного бюро розслідувань, з-поміж іншого: координує і контролює діяльність центрального апарату та територіальних управлінь Державного бюро розслідувань (пункт 3); затверджує структуру та штатну чисельність центрального апарату та територіальних органів Державного бюро розслідувань (пункт 4); визначає відповідно до законодавства в межах граничної чисельності переліки посад у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами (пункт 5); призначає на посади та звільняє з посад працівників центрального апарату Державного бюро розслідувань, директорів та заступників директорів територіальних управлінь Державного бюро розслідувань (пункт 9); присвоює у встановленому законодавством порядку ранги державних службовців працівникам Державного бюро розслідувань та спеціальні звання особам рядового і начальницького складу (пункт 14); здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами, у тому числі має право в межах своєї компетенції особисто реалізовувати повноваження Державного бюро розслідувань, визначені цим Законом (пункт 20).
Повноваження, передбачені пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, щодо діяльності територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Директор Державного бюро розслідувань здійснює за поданням директорів відповідних територіальних управлінь.
Згідно зі статтею 14 вказаного Закону до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.
Трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України "Про державну службу". Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством (частина 5 статті 14 Закону).
Статтею 14-3 Закону № 794-VIII передбачено, що державні службовці можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади, у порядку, визначеному Законом України "Про державну службу".
Особи рядового і начальницького складу можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань, у тому числі з територіального управління до центрального апарату Державного бюро розслідувань, за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади.
Переведення осіб рядового і начальницького складу може здійснюватися за їхньою ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи Державного бюро розслідувань, які порушили питання про переведення.
Порядок зміни категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу, затверджений наказом ДБР від 28 грудня 2019 року № 343 "Про організацію проведення заходів на виконання вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань" (зі змінами, внесеними наказами від 02 січня 2020 року № 1 та від 03 січня 2020 року № 2) (далі також - Порядок № 343).
Для забезпечення ефективності та безперервності виконання завдань, покладених на Державне бюро розслідувань як державний правоохоронний орган, Директор Державного бюро розслідувань або особа, яка виконує його повноваження, визначає в межах граничної чисельності перелік посад у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами, передбачених пунктом 5 частини першої статті 12 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" (пункт 2 Порядку № 343).
Відповідно до пункту 4 вказаного порядку, служба в Державному бюро розслідувань на посадах рядового і начальницького складу передбачає відповідність кваліфікаційним вимогам та особливим критеріям професійної придатності (зокрема щодо стану здоров`я, застосування зброї та спецзасобів, здатності витримувати додаткові фізичні та психологічні навантаження, понаднормову роботу тощо), які є відмінними від вимог служби в ДБР на посадах державної служби.
Пунктом 6 Порядку № 343 визначено, що зміна категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу, здійснюється за рішенням Директора Державного бюро розслідувань або особи, яка виконує його повноваження.
Зміна категорії посад передбачає виведення із штатного розпису та скорочення посади державного службовця (відповідно до статті 87 Закону України "Про державну службу") та введення до штатного розпису посади рядового і начальницького складу.
З прийняттям рішення Директором Державного бюро розслідувань або особою, яка виконує його повноваження, про зміну категорії посади, Управління кадрової роботи та державної служби готує проекти наказів:
"Про затвердження Переліку посад у центральному апараті (територіальних управліннях) Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами" - щодо внесення відповідних змін до Переліку посад;
"Про внесення змін до штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідувань" та відповідні зміни, погоджує з заінтересованими самостійними структурними підрозділами та подає на підпис Директору ДБР.
Після затвердження штатного розпису Державного бюро розслідувань (змін до штатного розпису) щодо працівників, посади яких скорочуються, видається наказ про їх персональне попередження про наступне звільнення на підставі Закону України "Про державну службу" у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
На введені до штатного розпису посади, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, оголошується конкурс.
Після проведення етапів конкурсного відбору, проведення психофізіологічного дослідження з використанням поліграфа, співбесіди та визначення переможців, кандидати на посади рядового та начальницького складу проходять військово-лікарську комісію для визначення придатності до служби за станом здоров`я. Кандидати на посади у спеціальний підрозділ Державного бюро розслідувань додатково проходять тестування з фізичної підготовки.
За умови успішного проходження всіх етапів відбору та за результатами спеціальної перевірки (для визначення категорії персоналу), стосовно переможців конкурсного відбору видається наказ про призначення на відповідні посади.
Відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань" від 03 грудня 2019 року № 305-ІХ працівники Державного бюро розслідувань, які перемогли у конкурсах для призначення на посади слідчих, оперуповноважених, продовжують здійснювати свої повноваження до їх звільнення з посади або припинення повноважень на посаді відповідно до Закону України "Про Державне бюро розслідувань" з урахуванням внесених цим Законом змін, у тому числі у разі визначення цих посад посадами рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань.
ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість вимог поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог касаційної скарги, виходячи з наступного.