ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 520/23355/21
адміністративне провадження № К/990/23034/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 (головуючий суддя - В.В. Єгупенко)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 (головуючий суддя - З.О. Кононенко, судді - В.А. Калиновський, О.М. Мінаєва)
у справі № 520/23355/21
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
установив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 18.10.2018 по 27.10.2021;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 18.10.2018 по 27.10.2021.
2. В обґрунтування позовних вимог вказує, що наказом від 31.10.2018 позивача виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 . Судовим рішення у справі № 520/4314/21 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2009 по 28.02.2018. На виконання вказаного рішення відповідачем 27.10.2021 виплачено позивачу кошти у розмірі 18 058, 66 грн. Оскільки повний розрахунок при звільненні з позивачем проведено 27.10.2021, а тому з посиланням на положення статті 117 Кодексу законів про працю України, позивач вказує про обов`язок відповідача виплатити на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 31.10.2018 по 27.10.2021. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 31.10.2018 по 27.10.2021 року. В іншій частині позову відмовлено.
4. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 рішення суду першої інстанції скасовано в частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 31.10.2018 по 27.10.2021. Прийнято в цій частині постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 31.10.2018 по 26.10.2021 включно у розмірі 59 049, 63 грн. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 у справі № 520/23355/21 залишено без змін.
5. Ухвалюючи рішення суди обох інстанцій дійшли висновку, що у спірних правовідносинах для відповідача настає відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України.
6. Водночас, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції зобов`язуючи Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 31.10.2018 по 27.10.2021 помилково не здійснив розрахунок конкретної суми компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає виплаті на користь позивача.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Підставою касаційного оскарження судових рішень відповідач вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, від 24.06.2021 у справі № 480/2577/20, щодо визначення та зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України.
8. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник касаційної скарги вказує, що суд апеляційної інстанції неправильно визначив загальний розмір належних позивачу при звільненні виплат, що вказує про неповне з`ясування апеляційним судом обставин справи. На думку відповідача, розрахований та стягнутий апеляційним судом розмір середнього заробітку є надто великим, такий обсяг відповідальності є нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Позиція інших учасників справи
9. Позивачем подано до суду відзив на касаційну скаргу, в якій позивач вказує, що частково не погоджується з доводами, викладеними відповідачем у касаційній скарзі. Позивач зазначає, що рішенням суду першої інстанції встановлено період, за який позивачу має бути нараховано середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідачем на виконання рішення суду першої інстанції позивачу надано розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з яким відповідач погоджувався. Натомість відповідач в апеляційній скарзі послався на непропорційність розміру середнього заробітку, а суд апеляційної інстанції, з невідомих підстав позивачу, скасував рішення суду першої інстанції. Позивач вказує, що на момент подання відповідачем апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції набуло законної сили, з яким погоджується позивач. Тому позивач не погоджується з постановою апеляційного суду, як і не погоджується з касаційною скаргою відповідача, просить відмовити в її задоволенні, залишити рішення суду першої інстанції в силі.
Рух касаційної скарги
10. Ухвалою Верховного Суду від 31.07.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 .
11. Ухвалою Верховного Суду від 21.11.2023 адміністративну справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
12. Позивач проходив військову службу на посаді командира військової частини НОМЕР_1 .
13. Наказом Командувача Повітряних Сил Збройних сил України від 21.09.2018 № 534 позивач звільнений з військової служби в запас.
14. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.10.2018 № 225 позивача виключено зі списків особового складу частини та з усіх видів грошового забезпечення з 31.10.2018.
15. 17.03.2021 позивач звернувся до суду щодо отримання недоплачених при звільненні сум.
16. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 у справі № 520/4314/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2009 по 28.02.2018. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2009 по 28.02.2018. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
17. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2021 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 у справі № 520/4314/21 залишено без змін.
18. На виконання рішення суду від 24.05.2021 у справі № 520/4314/21 відповідачем 27.10.2021 на користь позивача виплачено 18058, 66 грн., що підтверджується копією банківської виписки по рахунку позивача.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
19. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Статтею 47 Кодексу законів про працю України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
21. За правилами статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
22. Частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
23. Згідно з частиною другою статті 117 Кодексу законів про працю України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
24. За змістом частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
25. Відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
26. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
27. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, від 24.06.2021 у справі № 480/2577/20, щодо визначення критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України.