ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 320/2318/20
адміністративне провадження № К/990/19062/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року (головуючий суддя - Журавель В.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Черпіцька Л.Т., судді - Пилипенко О.Є., Собків Я.М.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" (далі за текстом - позивач, ТОВ "Білоцерківвода", Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі за текстом - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 лютого 2020 року № 0029265004 та № 0028885004.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на помилковість висновків контролюючого органу щодо порушення Товариством строків сплати сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість та порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, оскільки податковий борг підприємства утворився за відсутності його вини та є наслідком невиконання державою своїх зобов`язань з перерахування на рахунки ТОВ "Білоцерківвода" коштів субвенції за укладеними договорами про організацію взаєморозрахунків.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі, визнано протиправними і скасовано спірні податкові повідомлення-рішення.
Вирішуючи спір суд першої інстанції, з висновком якого повною мірою погодився й апеляційний суд, виходив з того, що порядок погашення у 2017 році заборгованості перед бюджетом для підприємств, до яких належить позивач, за рахунок субвенції з державного бюджету, визначено на законодавчому рівні, відтак на думку судів, у податкового органу відсутні підстави для застосування до позивача вимог статей 57, 126 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Також суди визнали безпідставним притягнення позивача до відповідальності у вигляді накладення штрафу за факт несвоєчасної реєстрації податкових накладних, мотивуючи свої висновки тим, що це відбулось внаслідок бездіяльності податкового органу щодо незарахування в системі електронного адміністрування ПДВ коштів субвенцій.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
В аспекті зроблених судами попередніх інстанцій висновків та заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач вказує на відсутність правового висновку щодо комплексного застосування положень підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14, пункту 200-1.9 статті 200-1 ПК України, Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569, підпунктів 12, 13, 14, 15 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, у правовідносинах щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних за умови наявності можливості виконання платником податкового обов`язку щодо їх своєчасної реєстрації.
У світлі наведених доводів відповідач вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували перелічені норми податкового законодавства та помилково виснували, що неможливість здійснення своєчасної реєстрації підприємством податкових накладних є наслідком виключно невиконання органом ДПС України обов`язків, визначених пунктом 9 Порядку №569, щодо поповнення електронного рахунка в системі електронного адміністрування ПДВ за проведеними взаєморозрахунками. Заявник касаційної скарги зауважує, що позивачем не надано до суду доказів направлення на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних несвоєчасно зареєстрованих податкових накладних у встановлені ПК України строки та отримання квитанцій про відмову у реєстрації направлених на реєстрацію податкових накладних у зв`язку саме із недостатністю суми реєстраційного ліміту, що свідчить про невжиття позивачем вичерпних заходів щодо своєчасної реєстрації податкових накладних та спростовує висновок судів про те, що несвоєчасна реєстрація податкових накладних відбулась не з вини підприємства, а внаслідок бездіяльності податкового органу. Також і не було надано судами оцінки поданим відповідачем доказам щодо реєстрації Підприємством податкових накладних без урахування показника реєстраційного ліміту.
У той же час, наполягаючи на порушенні судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України) відповідач вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили й не надали жодної правової оцінки поданим відповідачем доказам, а саме: витягам з СЕА ПДВ щодо реєстраційного ліміту та зареєстрованих податкових накладних Підприємства та витягам з ІС "Податковий блок" щодо стану недоїмки позивача зі сплати ПДВ за 2017, 2018 та 2019 роки, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, як стверджує заявник касаційної скарги, станом на дату настання термінів сплати узгоджених грошових зобов`язань, несвоєчасність сплати яких установлено у ході камеральної перевірки, сума недоїмки Підприємства зі сплати ПДВ значно перевищувала суму неперерахованих цільових субвенцій з різниці в тарифах у розмірі 9ʼ 863ʼ 300,00 грн, які, за висновками судів, мали б спрямовуватись позивачем до державного бюджету для погашення податкової заборгованості. Поряд із тим, як звертає увагу відповідач, в судових рішеннях відсутні посилання на докази, які б свідчили про причинно-наслідковий зв`язок між неперерахуванням субвенцій з різниці в тарифах на суму 9ʼ 863ʼ 300,00 грн та виникненням податкової заборгованості з ПДВ станом на граничні дати сплати податкових зобов`язань, зокрема, станом на 30 квітня 2018 року у розмірі 15ʼ 254ʼ 573,35 грн.
Окремо відповідач звертає увагу на помилковість застосування судами попередніх інстанцій до правовідносин, які склались в цій справі, правових висновків Верховного Суду, викладених за результатами розгляду справ №813/919/13-а та 820/4728/17. В означених справах було установлено факт погашення платниками податків податкового боргу з ПДВ за рахунок бюджетних коштів, натомість у справі, яка переглядається, погашення податкового боргу ТОВ "Білоцерківвода" відбувалось за рахунок власних коштів підприємства.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу контролюючого органу - без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходили суди при ухваленні рішень. Ключова теза Підприємства зводиться до того, що воно не з власної волі не здійснювало перерахування податкових зобов`язань до бюджету, натомість, це є наслідком невиконання узятих державою зобов`язань перед ТОВ "Білоцерківвода" із перерахування сум субвенцій.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав до часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій посадовими особами ГУ ДПС у Київській області проведено камеральну перевірку даних ТОВ "Білоцерківвода", задекларованих у податковій звітності, сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та з питань своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).
За результатами перевірки податковим органом складено акт від 23 січня 2020 року №259/50-04/38010130, яким встановлено, що на порушення пункту 57.1 статті 57 та пункту 203.2 статті 203 ПК України Підприємством несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов`язання, а також на порушення вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України несвоєчасно зареєстровано виписані покупцю накладні в ЄРПН, що підлягають наданню покупцю - платнику податку на додану вартість (2199 податкових накладних).
13 лютого 2020 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:
1) №0028885004, відповідно до якого за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201, та згідно зі статтею 120-1 ПК України: за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 608,54 грн застосовано штраф в розмірі 10 % у сумі 60,85 грн; за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 20ʼ745,84 грн застосовано штраф в розмірі 20 % у сумі 4ʼ 149,16 грн; за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 627ʼ 660,50 грн застосовано штраф в розмірі 30 % у сумі 379ʼ 712,08 грн; за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 61 і більше календарних днів на суму ПДВ 949ʼ 280,40 грн застосовано штраф в розмірі 40 % у сумі 379ʼ 712,08 грн; встановлено відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбачено абзацом другим пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України, податкових накладних/розрахунків коригування на суму 2ʼ 334ʼ 423,69 грн та застосовано штраф у розмірі 50 % у сумі 2ʼ 334ʼ 423,69 грн;
2) № 0029265004, яким установлено порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та за затримку на 421, 421, 421, 407, 402, 396, 396, 395, 349, 334, 334, 334, 334, 333, 333, 332, 332, 332, 332, 331, 331, 331, 331, 331, 331, 331, 331, 331, 330, 330, 330, 330, 329, 329, 329, 329, 328, 328, 327, 327, 327, 325, 324, 324, 324, 324, 324, 324, 324, 324, 324, 324, 324, 324, 324, 324, 324, 324, 324, 324, 324, 324, 322, 321, 317, 316, 316, 315, 309, 306, 306, 305, 305, 303, 303, 302, 302, 302, 302, 301 календарних днів сплати грошового зобов`язання на суму 5522552,45 грн та зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 1ʼ 104ʼ 509,49 грн.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.
За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Як зазначено вище спірними податковими повідомленнями-рішеннями до позивача застосовано штраф за порушення строків сплати сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних.
Перевіряючи наявність у діях позивача складу податкових правопорушень, про які стверджує контролюючий орган у висновках акта камеральної перевірки, суди попередніх інстанцій, звертаючись до релевантних приписів ПК України, зазначили про таке.
Статтею 57 ПК України визначено строки сплати податкового зобов`язання.
Згідно із приписами пункту 57.1 вказаної статті (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За приписами статті 126 ПК України, якою встановлено відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (…) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Як установили суди попередніх інстанцій із наявних у справі матеріалів, ТОВ "Білоцерківвода" є суб`єктом господарювання, що надає послуги централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем). Податковий борг, з якого контролюючий орган розраховував штрафні санкції, виник у позивача з огляду на невідповідність фактичної вартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися Національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Наполягаючи на безпідставності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень позивач звертав увагу на те, що статтею 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21 грудня 2016 року №1801-VIII установлено наступне: перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється із загального фонду державного бюджету в обсязі, що відповідає обсягу надходжень від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму цього розстроченого (відстроченого) боргу), та спеціального фонду державного бюджету за рахунок джерел, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 цього Закону, що сплачуються підприємствами електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, підприємствами, що надають послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на суму заборгованості, що не була відшкодована станом на 1 січня 2016 року, з урахуванням проведених у минулих роках розрахунків.