ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 826/17801/14
адміністративне провадження № К/9901/10778/21, К/9901/12134/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №826/17801/14 за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, прокуратури Київської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на державній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційними скаргами прокуратури Київської області та Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року (головуючий суддя Кармазін О.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Глущенко Я.Б., суддів - Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.),
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Генеральної прокуратури України у якому, з урахуванням подальшої ухвали суду про залучення другого відповідача - прокуратури Київської області та ухвали щодо закриття провадження у справі в частині позовних вимог, просив суд:
- скасувати наказ Генерального прокурора України №1455к від 23 жовтня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Київської області;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Київської області;
- стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 жовтня 2014 року і до моменту фактичного поновлення на публічній службі.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що з 14 травня 2014 року обіймав посаду заступника прокурора Київської області відповідно до наказу виконуючого обов`язки Генерального прокурора України №782к від 14 травня 2014 року.
3. 16 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України "Про очищення влади".
4. 21 жовтня 2013 року позивачем була подана заява на ім`я Генерального прокурора України, в якій викладені обґрунтування відсутності підстав для застосування відносно позивача заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону.
5. Натомість, на підставі довідки про результати вивчення особової справи, наказом Генерального прокурора України №1455к від 23 жовтня 2014 року позивача звільнено із займаної посади заступника прокурора Київської області у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 КЗпП України.
6. Позивач указував, що з огляду на посади, які позивач обіймав у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року, рішення про застосування щодо позивача заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади", прийнято у зв`язку із обійманням позивачем з 18 грудня 2008 року по 14 травня 2014 року посади заступника прокурора Рівненської області відповідно до наказу Генерального прокурора України №1223к від 18 грудня 2008 року, що відповідає критеріям, визначеним пунктом 8 частини першої статті 3 Закону України "Про очищення влади".
7. Переконував, що рішенням Генерального прокурора України, що ґрунтується на положеннях вищезгаданого Закону України "Про очищення влади", було обмежено численні права і свободи позивача, закріплені в Основному Законі України, тому указане рішення прийнято всупереч Конституції України.
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
8. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року, адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним з моменту прийняття та скасовано наказ Генерального прокурора України №1455к від 23 жовтня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Київської області;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Київської області з 24 жовтня 2014 року;
- стягнуто з прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 927 907,28 грн з вирахуванням при виплаті установлених податків і зборів;
- допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 з 24 жовтня 2014 року на посаді заступника прокурора Київської області та в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
9. Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що люстрація застосовується до осіб, які, перебуваючи на конкретній публічній посаді, відігравали важливу роль у вчиненні серйозних порушень прав людини, обіймали керівну посаду в організації, відповідальній за серйозні порушення прав людини, вчинили певні правопорушення у наведеному контексті.
10. Водночас констатували, що відповідачі не надали належних та допустимих доказів щодо здійснення позивачем будь-якими діями чи бездіяльністю заходів (та/або які сприяли їх здійсненню), спрямованих на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправного порушення прав і свобод людини.
11. Суд апеляційної інстанції також урахував позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні від 19 жовтня 2019 року у справі "Полях та інші проти України", у якому Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що безумовне застосування люстраційної процедури на підставі Закону України "Про очищення влади" до осіб, які в період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року перебували на окремих посадах державної служби без установлення причетності вказаних осіб до негативних і антидемократичних подій в Україні, що мали місце за часів ОСОБА_2 суперечить проголошеній цілі законодавства і свідчить про наявність своєрідної колективної відповідальності без урахування жодної індивідуальної ролі чи зв`язку відповідних осіб з такими подіями. Таким чином, суди дійшли висновку, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача є протиправними, а тому такий підлягає скасуванню та поновленню позивача на посаді першого заступника прокурора Черкаської області.
12. Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що оскільки вимушений прогул позивача складає 1252 робочих днів з 24 жовтня 2014 року по 25 жовтня 2019 року включно, тому на його користь необхідно стягнути середній заробіток у розмірі 927907,28 грн (з розрахунку 741,14 грн х 1252 день) за час вимушеного прогулу, з утриманням податків та обов`язкових платежів.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
13. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями Офіс Генерального прокурора звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року у цій справі та відмовити у задоволенні позовних вимог.
14. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували статтю 61 Конституції України та статтю 235 КЗпП України без застосування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі №800/235/17, щодо застосування норм Закону України "Про очищення влади" у подібних правовідносинах, згідно з якими мета застосування указаного Закону для захисту прав і свобод інших людей є легітимною, а його застосування має сприяти дотриманню балансу між потребами демократичної держави та захисту демократії і правами людини.
15. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій, зокрема в частині помилкового висновку про те, що люстрація є видом юридичної відповідальності, у зв`язку з чим відповідачем в порушенні приписів частини другої статті 61 Конституції України проігноровано принцип індивідуального підходу. Наголошує, що люстрація не є видом юридичної відповідальності, а підстава, передбачена пунктом 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України, не є по сутті видом дисциплінарного стягнення, яке не має жодного відношення до передбачених законодавством видів юридичної відповідальності, тому факти здійснення ОСОБА_1 правопорушень не перевірялися.
16. Указує на те, що норми Закону України "Про очищення влади" є спеціальними по відношенню до інших нормативно-правових актів, мають імперативний характер та підлягають безумовному виконанню уповноваженими органами та їх посадовими особами у визначений законом строк, а тому вважає, що відповідач при виданні спірного наказу діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення безсторонньо, пропорційно та своєчасно.
17. Київська обласна прокуратура теж звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року у цій справі та відмовити у задоволенні позовних вимог.
18. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували статтю 61 Конституції України та статтю 235 КЗпП України без застосування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі №800/235/17, щодо застосування норм Закону України "Про очищення влади" у подібних правовідносинах, згідно з якими мета застосування вказаного Закону для захисту прав і свобод інших людей є легітимною, а його застосування має сприяти дотриманню балансу між потребами демократичної держави та захисту демократії і правами людини.
19. Доводи касаційної скарги Київської обласної прокуратури у цілому є аналогічними доводам касаційної скарги Офісу Генерального прокурора.
Позиція інших учасників справи
20. 20 травня та 14 червня 2021 року до касаційного суду надійшли відзиви ОСОБА_1 на касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Київської обласної прокуратури, у яких позивач указав на їх необґрунтованість та просив залишити такі без задоволення.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
21. 24 лютого 2020 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року.
22. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 лютого 2020 року для розгляду справи №826/17801/14 визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Жука А.В., суддів Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
23. Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2020 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року.
24. Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року закрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року.
25. 29 березня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора.
26. Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року у справі №826/17801/14 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
27. 06 квітня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Київської обласної прокуратури.
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2021 року касаційну скаргу Київської обласної прокуратури залишено без руху з підстав несплати судового збору.
28. Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою Київської обласної прокуратури на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року у справі №826/17801/14 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
29. Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Офісу Генерального прокурора про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
30. Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року закінчено підготовчі дії у цій справі; об`єднано касаційні скарги Київської обласної прокуратури (№К/9901/12134/21) та Офісу Генерального прокурора (№К/9901/10778/21) в одне касаційне провадження; справу №826/17801/14 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
31. Наказом Генерального прокурора України від 18 лютого 2008 року №1223к позивача призначено заступником прокурора Рівненської області та затверджено членом колегії прокуратури.
32. 14 травня 2014 року наказом Генерального прокурора України позивача, старшого радника юстиції, призначено заступником прокурора Київської області.
33. Оскаржуваним наказом Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року №1455к, з урахуванням статей 15, 16 Закону України "Про прокуратуру", пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади", позивача звільнено з посади заступника прокурора Київської області у зв`язку із припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 КЗпП України.
34. Підставою визначено довідку про результати вивчення особової справи позивача, подання прокурора області ОСОБА_4 .
35. Із наказу, довідки та подання установлено, що позивача звільнено та трудові відносини припинено в силу займаної посади, а саме: у зв`язку із його перебуванням на посаді заступника прокурора Рівненської області 3 роки 11 місяців у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року.
36. Не погоджуючись із таким наказом та вважаючи своє звільнення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
37. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).
38. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
39. Суд звертає увагу на те, що будь-яких доводів, які б свідчили про незгоду зі складовими здійсненого судами розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 касаційні скарги не містять, а тому у частині їх визначення оцінка Верховним Судом не надається.
40. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційних скарг за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
41. Спір у цій справі виник у зв`язку зі звільненням позивача з публічної служби за процедурою очищення влади (люстрації) із застосуванням заборони протягом 10 років займати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація) та внесенням відомостей до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" з одночасним оприлюдненням цих відомостей на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.
42. Так, 16 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року.
43. Очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування (частина перша статті 1 Закону України "Про очищення влади").
44. Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист (частина друга статті 1 Закону України "Про очищення влади").
45. Протягом десяти років із дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону (частина третя статті 1 Закону України "Про очищення влади").
46. Статтею 2 Закону України "Про очищення влади" передбачено перелік посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації). Відповідно до пункту 7 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади" заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються, зокрема щодо посадових та службових осіб органів прокуратури України.
47. Критерії здійснення очищення влади (люстрації) установлені статтею 3 Закону України "Про очищення влади".
48. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 3 Закону України "Про очищення влади" заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року, зокрема керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України.
49. За приписами частини першої статті 5 Закону України "Про очищення влади" органом, уповноваженим на забезпечення проведення перевірки, передбаченої цим Законом, є Міністерство юстиції України.
50. Згідно з частиною другою статті 5 цього ж Закону Міністерство юстиції України в місячний строк з дня набрання чинності цим Законом розробляє та подає на затвердження Кабінету Міністрів України:
1) перелік органів, що здійснюють перевірку достовірності відповідних відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону, згідно з їх компетенцією;
2) порядок проведення перевірки, передбаченої цим Законом;
3) план проведення перевірок по кожному органу державної влади та органу місцевого самоврядування, підприємству, в якому працюють особи, зазначені у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, відповідно до черговості, визначеної частиною шостою цієї статті.
51. Частиною дванадцятою статті 5 Закону України "Про очищення влади" передбачено, що у разі встановлення за результатами перевірки особи недостовірності відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п`ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, надсилає копію висновку про результати перевірки до Міністерства юстиції України для офіційного оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України інформації про надходження такого висновку та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", не пізніш як у триденний строк з дня одержання такого висновку.
52. Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про очищення влади" відомості про осіб, щодо яких встановлено заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" (далі - Реєстр), що формується та ведеться Міністерством юстиції України. Положення про Реєстр, порядок його формування та ведення затверджуються Міністерством юстиції України.
53. Відповідно до частини другої статті 7 цього Закону інформація з Реєстру про внесення відомостей про особу до Реєстру або про відсутність у Реєстрі відомостей про таку особу подається:
- на запит державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з метою проведення перевірки, передбаченої цим Законом, або спеціальної перевірки, передбаченої Законом України "Про запобігання корупції", відомостей про осіб, які претендують на зайняття посад, пов`язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;
- на запит правоохоронних органів у разі необхідності отримання такої інформації в рамках кримінального або адміністративного провадження або на запит прокурора в рамках здійснення нагляду за додержанням вимог і застосуванням законів;
- під час звіряння переліку осіб, звільнених з посад у зв`язку із здійсненням очищення влади (люстрації), з відомостями, що містяться в Реєстрі;
- у разі звернення фізичної особи (уповноваженої нею особи) щодо отримання відомостей про себе.
54. Згідно з частиною третьої статті 7 Закону України "Про очищення влади" Міністерство юстиції України не пізніше ніж на третій день після отримання відомостей, які підлягають внесенню до Реєстру, забезпечує їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті та вносить їх до Реєстру. Відкритими для безоплатного цілодобового доступу є такі відомості про особу, щодо якої застосовано положення цього Закону:
1) прізвище, ім`я, по батькові;
2) місце роботи, посада на час застосування положення цього Закону;
3) відомості про стан проходження перевірки особою, а також інформація про надходження висновків про результати перевірки, які свідчать про наявність підстав для застосування до особи, яка проходила перевірку, заборон, визначених статтею 1 цього Закону;
4) час, протягом якого на особу поширюється заборона, передбачена частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону.
Зазначені відомості не належать до конфіденційної інформації про особу та не можуть бути обмежені в доступі.
55. Пунктом 2 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про очищення влади" встановлено, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб:
1) звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів;
2) інформує Міністерство юстиції України про їх звільнення з посад та надає відповідні відомості про застосування до таких осіб заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону, для їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", у порядку та строки, визначені цим Законом.
56. Аналіз положень пункту 8 частини першої статті 3 у взаємозв`язку із частиною третьою статті 1 та пунктом 2 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про очищення влади" дає підстави для висновку, що заборони, установлені частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади", виникають в силу закону, а не в силу прийняття суб`єктом владних повноважень правозастосовного (індивідуально-правового) акта.
57. Водночас із аналізу цих норм випливає, що установлення для осіб заборони обіймати певні посади в органах державної влади чи їхніх самостійних структурних підрозділах пов`язується із самим лише фактом зайняття ними сукупно не менше одного року в період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року посад, зокрема, передбачених пунктом 8 частини першої статті 3 цього Закону, незалежно від того чи сприяли вони своїми рішеннями, діями (бездіяльністю) узурпації влади, підриву основ національної безпеки і оборони України або протиправному порушенню прав і свобод людини, тобто не враховуючи жодної індивідуальної дії чи зв`язку особи з будь-якими антидемократичними подіями.
58. Суд зазначає, що питання конституційності, зокрема положень пунктів 7, 8, 9 частини першої пункту 4 частини другої статті 3 у взаємозв`язку із частиною третьою статті 1 та пунктом 2 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про очищення влади" на відповідність положенням статті 38, частини другої статті 61, частини першої статті 62 Конституції України вирішуються Конституційним Судом України.
59. На розгляді Великої Палати Конституційного Суду України тривалий час перебуває справа за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України "Про очищення влади", 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п`ятої статті 5, пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього закону, Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього закону, Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 4 цього закону.