ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року
м. Київ
справа №120/1337/21-а
адміністративне провадження № К/9901/43292/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Олендера І.Я., Васильєвої І.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду у складі судді Томчука А.В. від 01 червня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шидловського В.Б., суддів Матохнюка Д.Б., Боровицького О.А. від 04 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач, Управління) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.01.2019 №0170703-5106-0204, від 09.01.2019 №0170815-5106-0204, від 09.01.2019 №0170575-5106-0204, від 26.09.2019 №00091075-5106-0204, від 26.09.2019 №00091076-5106-0204, від 18.05.2020 №0037578-5106-0204, від 18.05.2020 №0037578-5106-0204, від 18.05.2020 №0037579-5106-0204.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначав, що контролюючим органом безпідставно нараховано суми податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (об`єкти нежитлової нерухомості), оскільки позивач є сільськогосподарським виробником, а нежитлові приміщення, які належать йому на праві власності, відносяться до будівель (споруд), призначених для використання у сільськогосподарській діяльності, а тому в силу приписів підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не є об`єктом оподаткування; крім того вказував, що застосування контролюючим органом положень ПК України щодо оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, могло мати місце не раніше 2016 року, а тому обов`язок його сплати за 2015 рік у позивача відсутній.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що пільга, установлена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, передбачає наявність двох умов: власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності й не здається в оренду, лізинг, позичку. Оскільки під час розгляду справи позивачем не доведено обставин самостійного використання таких приміщень у виробництві сільськогосподарської продукції й, до того ж, частина останніх використовуються ТОВ "Ситий двір" за договором про співпрацю, то, за висновком суду, фактично об`єкти нерухомості здаються позивачем в оренду, що виключає право останнього на застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Фактично посилається на неправильне застосування судами підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, адже вважає, що дана норма не встановлює обов`язок сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати об`єкти нерухомості (будівлі, споруди) у сільськогосподарській діяльності, а умовою звільнення таких від оподаткування визначає цільове призначення їх використання; на думку позивача, суди безпідставно ототожнили договір про співпрацю, укладений із ТОВ "Ситий двір", із договором оренди, лізингу, позички, так як такий не передбачає умов щодо передачі у користування об`єктів нерухомості та має іншу правову природу.
Крім того вказує, що ухвалення Закону України №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким запроваджено податок на майно (до складу якого включено й податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), відбулося лише 28 грудня 2014 року, а також відсутні докази прийняття відповідною місцевою радою рішення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до 15 липня 2014 року, то застосування контролюючим органом положень статті 266 ПК України з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, можливо було не раніше наступного бюджетного періоду, який настав за плановим (2015 роком), тобто не раніше 2016 року.
Управління у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, серед іншого, є власником об`єктів нерухомого майна: свинарника площею 588,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ; свинарника-маточника площею 1537,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .
Право власності на вказані об`єкти виникло на підставі рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 27.03.2013 у справі №129/3187/13-ц, зареєстровано в Реєстрі прав власності, що підтверджується витягом №13412779, №13413919.
28.11.2018 на адресу Управління надійшли клопотання виконавчого комітету Михайлівської сільської ради, в яких остання просила нарахувати податок на нерухоме майно, яке розташоване на території сільської ради за адресою за адресою АДРЕСА_1, будівля свинарника загальною площею 588,5 кв.м. та на нерухоме майно, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1, будівля свинарника-маточника загальною площею 1537,8 кв.м., власником яких є ОСОБА_1 .
Також листом виконавчого комітету Михайлівської сільської ради від 15.02.2019 повідомлено, що на території Михайлівської сільської ради ОСОБА_1 протягом 2015-2018 років діяльність з розведення свиней не здійснював.
В подальшому контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 09.01.2019 №0170703-5106-0204, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов`язання за 2015 рік по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 255,16 грн.;
- від 09.01.2019 №0170815-5106-0204, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов`язання за 2016 рік по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 14650 грн.;
- від 09.01.2019 №0170575-5106-0204, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов`язання за 2017 рік по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 68041,60 грн.;
- від 26.06.2019 №0091075-5106-0204, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов`язання за 2018 рік по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 10954,93 грн.;
- від 26.06.2019 №0091076-5106-0204, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов`язання за 2018 рік по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 28626,15 грн.;
- від 18.05.2020 №0037579-5106-0204, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов`язання за 2019 рік по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 32086,20 грн.;
- від 18.05.2020 №0037578-5106-0204, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов`язання за 2019 рік по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 12279,08 грн.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини Верховний Суд вказує на таке.
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
За приписами статті 30 ПК України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.
Так, підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 (у редакції, чинній до 1 січня 2019 року) визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII, який набрав чинності 1 січня 2019 року, внесено зміни до ПК України й підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в такій редакції: не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Зміст норми підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Залежно від періоду застосовувалася додаткова умова - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду, лізинг, позичку).
Загальні підходи до визначення поняття сільськогосподарського виробника сформульовані у постановах Верховного Суду від 1 квітня 2021 року у справі №820/6752/16, від 17 лютого 2021 року у справі №820/3707/17, від 24 квітня 2020 року у справі №540/2206/19, від 10 квітня 2020 року у справі №823/1751/17.
У цих постановах Верховний Суд зазначав, що відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Тобто, визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ "Податок на майно").
Разом з тим, визначення поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18 січня 2001 року № 2238-III, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Більш того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".
Так, згідно з абзацом другим статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Зміст наведених норм права дає підстави вважати, що поняття "сільськогосподарський товаровиробник" не суперечить його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів відповідно до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.
Вказане свідчить, що в розумінні підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають особи (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що згідно довідки від 26.05.2021 №26/05 ТОВ "Ситий двір" повідомило, що перебуває у відносинах з ОСОБА_1 і здійснює свою діяльність виключно в межах дії договору про співпрацю від 15.01.2016.
За договором про співпрацю від 16.01.2016, укладеним між ОСОБА_1 (сторона 1) та ТОВ "Ситий двір" (сторона 2), його метою є досягнення за результатами співпраці між сторонами, ефективного вирощування свиней та інших світських тварин, шляхом: 1) інтенсифікація сільгосптоваровиробництва; 2) підвищення ефективності використання земель сільськогосподарського призначення, що знаходяться у власності сторони 1; 3) впровадження нових передових технологій, щодо вирощування свиней на відгодівлі в підприємницьких та домашніх господарствах; 4) отримання сторонами на основі втілення власного довгострокового інвестиційного проекту (програми) максимального прибутку на вкладені інвестиції.
В договорі зазначено, що територія здійснення сторонами дій по співпраці - об`єкти нерухомого майна, які належать на праві власності стороні 1, розташовані на території АДРЕСА_1
Згідно пункту 2.1 договору його предметом є виконання сторонами шляхом спільної участі та праці комплексу заходів і дій із застосуванням передових технологій по вирощуванню поголів`я свиней та інших свійських тварин, із залученням власних об`єктів нерухомого майна та засобів виробництва, відповідно до їх цільового використання, встановленого законом.
Пунктом 2.4 договору визначено, що сторони домовилися, що при умові належного виконання ними своїх зобов`язань, визначених даним договором, право власності на сільськогосподарську продукцію та доходи від її реалізації виробленої за результатами спільної праці належать сторонам на праві спільної часткової власності по 1/2 частки кожному.