ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року
м. Київ
справа №160/171/20
адміністративне провадження № К/9901/16003/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №160/171/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року (колегія суддів у складі головуючого судді Щербака А.А., суддів - Баранник Н.П., Малиш Н.І.),
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області щодо не нарахування та не сплати заробітної плати ОСОБА_1 за останній робочий день - день звільнення 01 червня 2016 року;
- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 червня 2016 року по 31 грудня 2019 року в сумі 387 285,11 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом від 01 червня 2016 року №47-К позивача звільнено з 01 червня 2016 року з посади начальника відділу контролю у сфері послуг Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією, при цьому, у пункті 2 наказу зазначено про необхідність проведення остаточного розрахунку та виплати компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки позивача включаючи день звільнення 01 червня 2016 року. Позивач вважає, що відповідачем була допущена протиправна бездіяльність, оскільки заробітна плата за останній робочий день звільнення не була нарахована та не була сплачена.
3. Окрім того, позивач зазначав, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року у справі №804/3843/16, яка набрала законної сили 31 січня 2017 року зобов`язано відповідача, зокрема, виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 червня 2016 року по 18 жовтня 2016 року. Оскільки вищевказана постанова набрала законної сили, то відповідач мав сплатити середній заробіток за останній робочий день позивача - 01 червня 2016 року, але на час звернення до суду з адміністративним позовом у цій справі не виконав своє зобов`язання у зв`язку з чим позивач просить стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні згідно зі статтею 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
4. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року позовні вимоги задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області щодо не нарахування та не сплати заробітної плати ОСОБА_1 за останній робочий день - день звільнення 01 червня 2016 року;
- стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 червня 2016 року по 31 грудня 2019 року в сумі 387 285 грн 11 коп.
5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відповідальності відповідача, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме, стягненню з відповідача суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача виходячи з кількості робочих днів протягом періоду такої затримки з 02 червня 2016 року по час вирішення справи судом, що розраховується відповідно до вимог КЗпП України, Закону України "Про оплату праці" та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 із урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу.
6. Суд зазначив, що позивач був звільнений з посади начальника відділу контролю у сфері послуг Держспоживінспекції у Дніпропетровській області з 01 червня 2016 року, заробітна плата за останній робочий день 01 червня 2016 року нарахована та сплачена не була, тобто, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з пунктом 2 Порядку №100, а саме, за квітень - травень 2016 року.
7. Вирішив, що з відповідача необхідно стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 червня 2016 року по 31 грудня 2019 року в сумі 387 285 грн 11 коп. (52231,67 грн - в 2016 році; 91585,60 грн - в 2017 році, 110565,67 грн - в 2018 році; 132902,17 грн - в 2019 році).
8. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
9. Так, колегія суддів констатувала, що суд першої інстанції не урахував те, що судовими рішеннями у справі №804/3843/16 позивача поновлено на посаді, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 червня 2016 року.
10. Таким чином суд вирішив, що позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів внаслідок порушення строків виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, а не на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. Не погоджуючись із такою постановою суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року у цій справі та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
12. Як на підставу касаційного оскарження судового рішення у цій справі указує на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах 05 грудня 2019 року у справі №808/3625/17, від 11 червня 2019 року у справі №524/8023/16-а, від 08 жовтня 2019 року у справі №524/9217/15-а та висновку, який викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі №810/451/17, від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17.
13. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не ураховано, що стягнутий постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року у справі №804/3843/16 заробіток за 01 червня 2016 року належав позивачу при звільненні, не був урахований та сплачений роботодавцем у строк, передбачений статтею 116 КЗпП України.
14. Указує, що Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, правонаступником якої є Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, була допущена протиправна бездіяльність - заробітна плата за останній робочий день - день звільнення 01 червня 2016 року - не була нарахована.
15. Вважає, що з вини роботодавця (держави) були порушені вимоги чинного законодавства щодо оплати праці та не була нарахована та сплачена заробітна плата за 01 червня 2016 року, останній робочий день позивача.
16. Зазначає, що судом першої інстанції було встановлено невиконання роботодавцем свого обов`язку виплатити працівникові всі суми, які йому належать при звільненні, а саме заробітної плати за останній робочий день 01 червня 2016 року. Переконує, що стягнутий постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року у справі №804/3843/16 заробіток саме за 01 червня 2016 року за своєю правовою природою не є середнім заробітком за час вимушеного прогулу, а належав позивачу при звільненні, не був нарахований та сплачений роботодавцем в строк, передбачений статтею 116 КЗпП України. Указує, що з огляду на викладене суд першої інстанції у цій справі правильно установлені передбачені законом підстави для застосування до відповідача відповідальності, установленої статтею 117 КЗпП України.
17. Окремо зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки, на думку скаржника, апеляційну скаргу підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено в установленому законом порядку.
Позиція інших учасників справи
18. 23 листопада 2020 року від Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому у якому відповідач, посилаючись на об`єктивність та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити в повному обсязі.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
19. 30 червня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
20. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 червня 2020 року для розгляду судової справи №160/171/20 визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Жука А.В., суддів Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
21. Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху.
22. Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2020 року ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі, відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
23. Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року закінчено підготовчі дії у цій справі, справу №160/171/20 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
24. Наказом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області від 01 червня 2016 року №47-к у зв`язку з реорганізацією Держспоживінспекції у Дніпропетровській області, на підставі пункту 1 статті 40, статті 44, статті 83 КЗпП України, статті 24 Закону України "Про відпустки" та Листа Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Дніпропетровській області від 24 травня 2016 року №01/143, щодо відсутності вакансій у Головному управлінні Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області було звільнено ОСОБА_1 начальника відділу контролю у сфері послуг Держспоживінспекції у Дніпропетровській області з 01 червня 2016 року, у зв`язку з реорганізацією; сектору бухгалтерського обліку та звітності доручено провести остаточний розрахунок, виплатити компенсацію за 35 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період з 27 серпня 2013 року по заробітку (підстава стаття 44 КЗпП України).
25. Відповідно до довідки Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області від 02 червня 2016 року про отримані доходи за 2016 рік, виданої ОСОБА_1, заробітна плата за червень 2016 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.
26. Згідно інформації Пенсійного фонду України з електронного особистого кабінету позивача за червень 2016 року заробітна плата ОСОБА_1 також не нараховувалась та не сплачувалась.
27. Матеріалами справи підтверджено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року справі №804/3843/16, яка набрала законної сили 31 січня 2017 року, зобов`язано Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 на роботі в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області та стягнути середній заробіток з 01 червня 2016 року по 18 жовтня 2016 року. Рішення в частині поновлення на роботі та присудження виплатити заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання. При цьому суд вийшов за межі позовних вимог, про що зазначено мотивувальній частині постанови, та стягнув з відповідача середній заробіток, в тому числі і за 01 червня 2016 року, тобто останній робочий день позивача - день звільнення. Позивач, звертаючись до суду за захистом порушених прав, просив суд стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 червня 2016 року, тобто з наступного за днем звільнення дня, що підтверджується копією позовної заяви наявною у матеріалах справи.
28. Судами установлено, що позивач у своїх зверненнях до відповідача від 21 грудня 2017 року та від 26 листопада 2018 року просив виплатити йому стягнутий середній заробіток, у тому числі і за 01 червня 2016 року.
29. Однак, Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області листом від 22 січня 2018 року №11.2/1801102 на звернення стосовно поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу зазначило, що питання виплати стягнутого середнього заробітку буде вирішено за результатами набрання законної сили судового рішення у справі №804/8042/17.
30. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року у справі №804/8042/17 стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 18 жовтня 2016 року по 05 лютого 2018 року, у розмірі 92054 грн 16 коп., без урахування утримання податків та інших обов`язкових платежів. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року у справі №804/8042/17 - змінено в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, яка підлягає стягненню з Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1, визначивши її у розмірі 120904 грн 48 коп.
31. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року у справі №160/288/19 стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі, за період з 06 лютого 2018 року по 31 грудня 2018 року, у розмірі 99 951 грн 37 коп.
32. У зв`язку з невиплатою відповідачем на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 червня 2016 року по 31 грудня 2019 року, позивач звернувся до суду із цим позовом.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
33. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).
34. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
35. Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
36. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, зазначив, що судовими рішеннями у справі №804/3843/16 позивача поновлено на посаді, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 червня 2016 року.
37. Таким чином колегія суддів вирішила, що позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів внаслідок порушення строків виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, а не на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
38. Верховний Суд погоджується із такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
39. Так, частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
40. Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19, середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.
41. Тобто, у разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.
42. У свою чергу, відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
43. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.