ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року
м. Київ
справа №808/1350/17(СН/280/44/19)
адміністративні провадження № К/9901/854/21, №К/9901/10483/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув як суд касаційної інстанції в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу №808/1350/17
за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Прокуратури Запорізької області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами ОСОБА_1, Офісу Генерального прокурора на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року, ухвалене у складі: головуючого судді Конишевої О.В., і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року, ухвалену у складі: судді-доповідача Бишевської Н.А., суддів Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України (далі - відповідач-1), Прокуратури Запорізької області (далі - відповідач-2) з вимогами (з урахуванням заяви про відмову від частини вимог):
- визнати протиправним і скасувати наказ Генерального прокурора України №70к від 13.04.2017 "Про звільнення ОСОБА_1 з адміністративної посади";
- визнати протиправним і скасувати наказ прокурора Запорізької області № 218к від 24.04.2017 в частині звільнення з посади;
- поновити ОСОБА_1 на посаді керівника Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його звільнено з адміністративної посади керівника Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області з підстав неналежного виконання ним посадових обов`язків.
3. Водночас у наказі Генерального прокурора України № 70к від 13.04.2017 не зазначено конкретних фактів невиконання позивачем як прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків для цієї посади.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Наказом Генерального прокурора України №757к від 08.12.2015 позивача призначено на посаду керівника Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області строком на п`ять років з 15.12.2015.
5. Наказом Генерального прокурора України №70к від 13.04.2017 за неналежне виконання посадових обов`язків керівника місцевої прокуратури, що виразилось у неналежній організації діяльності місцевої прокуратури з питань нагляду у кримінальному провадженні органами Національної поліції у сфері запобігання та протидії корупції, позивача звільнено із займаної посади керівника Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області.
6. Як установили суди попередніх інстанцій, указаний наказ було прийнято на підставі подання прокурора Запорізької області від 04.04.2017 № 11-731 вих-17 про звільнення із займаної посади керівника Запорізької місцевої прокуратури №3 ОСОБА_1, яке внесено за результатами проведеної в березні 2017 року перевірки стану організації нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні органами Національної поліції, діяльності у сфері запобігання та протидії корупції.
7. Зазначеною перевіркою встановлено, що керівником місцевої прокуратури не вжито належних заходів щодо організації діяльності місцевої прокуратури на відповідних напрямах прокурорської діяльності, а надані законом адміністративні повноваження з цією метою ОСОБА_1 повною мірою не використовувалися, що призвело до негативних наслідків у вигляді росту злочинності, порушення конституційних прав громадян, порушення розумних строків досудового розслідування.
8. 24 квітня 2017 року позивача ознайомлено з переліком вакантних (постійних і тимчасових) посад в органах прокуратури станом на 24.04.2017.
9. 24 квітня 2017 року позивач подав заяву прокурору Запорізької області про надання щорічної відпустки тривалістю 30 днів з 25 квітня 2017 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань з подальшим звільненням з органів прокуратури Запорізької області, відповідно до частини п`ятої статті 41 Закону України "Про прокуратуру", у зв`язку з тим, що він відмовляється від призначення на будь-яку запропоновану вакантну посаду.
10. Наказом прокурора Запорізької області від 24.04.2017 № 218к ОСОБА_1 була надана невикористана частина щорічної відпустки тривалістю 06 календарних днів з 25 по 30 квітня 2017 року включно та частина щорічної відпустки тривалістю 24 календарних дні з 03 по 27 травня 2017 рік включно з наступним звільненням із займаної посади у зв`язку з відмовою від призначення на вакантну посаду у відповідному органі прокуратури, відповідно до вимог частини п`ятої статті 41 Закону України "Про прокуратуру".
11. Не погоджуючись з указаними наказами, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
12. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.11.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020, позов задоволено частково:
- визнано протиправним і скасовано наказ Генерального прокурора України №70к від 13.04.2017 "Про звільнення ОСОБА_1 з адміністративної посади";
- визнано протиправним і скасовано наказ прокурора Запорізької області № 218к від 24.04.2017 в частині звільнення з посади ОСОБА_1 .
13. У задоволенні інших вимог відмовлено.
14. Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ані наказ Генерального прокурора України № 70к від 13.04.2017, ані подання, на підставі якого він був прийнятий, не містять обґрунтованих посилань на невиконання чи неналежне виконання повноважень керівника місцевої прокуратури.
15. Зокрема, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що обставини порушень, які були підставою для звільнення позивача з адміністративної посади, в оскаржуваному наказі наведені декларативно, без вказівки на конкретні факти та причини їхнього настання.
16. Водночас суди попередніх інстанцій вважали, що вимоги позивача про поновлення на роботі задоволенню не підлягають.
17. Як зазначили суди попередніх інстанцій, у спірних правовідносинах службу позивача в органах прокуратури було припинено на підставі його вільного волевиявлення (у зв`язку із заявою від 24.04.2017), у зв`язку з чим він не може бути поновлений на службі.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
18. 11 січня 2021 року до Суду надійшла касаційна скарга позивача, у якій він просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.11.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.
19. Ухвалою Суду від 23.02.2021 відкрито касаційне провадження за цією скаргою.
20. За доводами позивача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суди попередніх інстанцій застосували частину першу статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) без урахування висновків щодо застосування цієї норм, викладених у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 (справа №821/1025/17); від 14.02.2018 (справа №803/2340/15); від 16.05.2018 (справа №813/113/16); від 26.07.2019 (справа №826/8797/15); від 01.08.2018 (справа №826/16311/16); від 11.06.2020 (справа №804/4143/16); від 25.08.2020 (справа №826/6712/16); від 19.11.2020 (справа № 826/14554/18); від 09.12.2020 (справа № 826/18134/14).
21. Позивач зазначає, що у вказаних постановах Верховний Суд виклав правову позицію, відповідно до якої у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а отже, встановивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.
22. На думку позивача, вказана правова позиція свідчить про те, що суд, скасовуючи наказ про звільнення, зобов`язаний поновити незаконно звільненого працівника на роботі. У цій справі суди попередніх інстанцій вказаного правового висновку не врахували, у зв`язку з чим дійшли помилкових висновків щодо відмови в позові в частині вимог про поновлення на службі.
23. 25 березня 2021 року до Суду надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора, у якій він просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.10.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 у частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
24. Ухвалою Суду від 19.04.2021 відкрито касаційне провадження за цією скаргою.
25. За доводами відповідача-1, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 9, 39, 41 Закону України "Про прокуратуру".
26. Відповідач-1 уважає, що системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що Генеральний прокурор має право звільнити керівника місцевої прокуратури з адміністративної посади, якщо за наслідками розгляду подання відповідного регіонального прокурора буде встановлено, що прокурор місцевої прокуратури не виконує покладених на нього обов`язків і повноважень.
27. При цьому оцінка виконання керівником відповідної прокуратури своїх обов`язків та повноважень є виключною компетенцією Генерального прокурора як посадової особи, що організовує діяльність органів прокуратури України.
28. У відзивах на касаційну скаргу ОСОБА_1 відповідачі зазначають, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що звільнення позивача з органів прокуратури було здійснено на підставі заяви позивача і не пов`язано із звільненням його з адміністративної посади, що, відповідно, виключає можливість поновлення позивача на такій посаді.
29. Відповідачі також наполягають на помилковості висновків судів попередніх інстанцій проте, що наказ про звільнення позивача з адміністративної посади не містить належного обґрунтування невиконання позивачем посадових обов`язків керівника Запорізької місцевої прокуратури №3.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
30. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів визначає Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон №1697-VII).
31. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 41 Закону № 1697-VII звільнення прокурора з адміністративної посади, передбаченої пунктами 2, 3, 6-8, 11 частини першої статті 39 цього Закону, здійснюється Генеральним прокурором за рекомендацією Ради прокурорів України з таких підстав: неналежне виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади.
32. Згідно з частиною третьою статті 41 Закону № 1697-VII наявність підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, встановлюється Радою прокурорів України з дотриманням передбачених статтею 47 цього Закону гарантій особи щодо повідомлень, отримання копій документів, які стали підставою для перевірки, участі у засіданні та залучення представника, надання пояснень, висловлення заперечень, клопотань та відводів, отримання копії відповідного рішення.
33. Частиною четвертою статті 41 Закону №1697-VII передбачено, що звільнення прокурора з адміністративної посади чи припинення його повноважень на адміністративній посаді, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини другої цієї статті, не припиняє його повноважень прокурора.
34. Відповідно до частини п`ятої статті 41 Закону №1697-VII після звільнення прокурора з адміністративної посади або припинення його повноважень на цій посаді він не пізніше одного місяця призначається на одну з вакантних посад у цьому ж органі прокуратури або в разі відсутності вакантних посад переводиться на посаду до іншого органу прокуратури того ж або нижчого рівня за його письмовою згодою. У таких випадках рішення про призначення на посаду приймається керівником відповідного органу прокуратури.
35. У разі відмови прокурора від призначення на вакантну посаду у відповідному органі прокуратури або від переведення на посаду до іншого органу прокуратури у зазначений строк прокурор звільняється з посади прокурора.
36. До моменту прийняття рішення про призначення прокурора на посаду, переведення на посаду до іншого органу прокуратури або звільнення з посади прокурора повноваження відповідного прокурора зупиняються із збереженням гарантій матеріального, соціального та побутового забезпечення, передбачених законодавством для прокурорів.