Окрема думка судді К. М. Пількова до ухвали Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20)
1. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 22.11.2023 відмовила у задоволенні заяви прокурора відділу Харківської обласної прокуратури (далі - Прокурор) про повернення частини судового збору в розмірі 31 917,68 грн, сплаченого за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 17.03.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 у цій справі.
2. Мотивуючи цю ухвалу, Велика Палата виходила з того, що розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання вказаної вище касаційної скарги, був визначений в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) від 04.08.2020 про залишення її без руху з посиланням на підпункти 1, 2, 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", зокрема, за одну вимогу майнового характеру про повернення земельної ділянки загальною площею 65,7339 га з нормативною грошовою оцінкою 1 448 122,14 грн.
3. Велика Палата зазначила, що на виконання вимог цієї ухвали прокуратура Харківської області сплатила судовий збір у встановленому судом розмірі (78 021,68 грн), однак у поданій заяві Прокурор просить повернути частину сплаченого судового збору з тієї підстави, що відбулася зміна судової практики щодо визначення характеру позовної вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку.
4. На думку Великої Палати Верховного Суду, подальша зміна судової практики КГС ВС щодо характеру позовної вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку не є підставою для повернення судового збору, сплаченого відповідно до закону та в розмірі, визначеному судом. Інше означало б перегляд ухвали КГС ВС від 04.08.2020, яка набрала законної сили й обов`язкова для виконання.
5. З наведеними вище мотивами та результатами розгляду заяви Прокурора не погоджуюсь з огляду на таке.
6. Насамперед слід звернути увагу на відсутність стверджуваних Великою Палатою змін у судовій практиці.
Так, у постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.12.2020 у справі № 905/105/20, на яку посилався Прокурор в своїй заяві, не наводився принципово новий підхід до визначення як немайнової вимоги про повернення орендованого нерухомого майна, а підтримано відповідні висновки, викладені у постанові КГС ВС від 23.05.2018 у справі № 915/742/17, де вказано, зокрема, що прокурор в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся з позовом до суду з двома вимогами немайнового характеру про розірвання договору оренди та про повернення причалів згідно з переліком.
У постанові від 02.12.2020 у справі № 905/105/20 об`єднана палата КГС ВС погодилась з доводами прокурора щодо немайнового характеру позовної вимоги про повернення земельної ділянки, оскільки мали місце правовідносини сторін, які врегульовані договором оренди, строк дії якого закінчився, а судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна може визначається з урахуванням вартості спірного майна, лише у позадоговірних зобов`язаннях. Врахувавши наведене, об`єднана палата КГС ВС дійшла висновку про те, що позовна вимога прокурора про зобов`язання повернути земельну ділянку у цьому випадку має немайновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов`язку в натурі (повернення належної орендодавцеві земельної ділянки), об`єктом вимоги є дія зобов`язаної сторони, що не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а вирішення спору не вплине на склад майна сторін спору та не змінить власника майна.