ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 171/1950/22
провадження № 51-3593 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
а також в режимі відеоконференції:
засудженої ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженої ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на вирок Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041410000282, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки с. Запорізьке Апостолівського району Дніпропетровської області, мешканки АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимої, останній раз вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2022 року за ч. 4 ст. 185, ст. 70 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років та на підставі ст. 75 КК звільненої від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК, враховуючи призначене покарання за вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2022 року, за сукупністю вироків шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк шість років.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2023 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 змінено та вирішено вважати ОСОБА_6 засудженою за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК, враховуючи призначене покарання за вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2022 року, за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання призначених покарань остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк шість років. В решті вирок суду залишено без змін.
Зі змісту вироку вбачається, що ОСОБА_6 визнано винуватою у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно в умовах воєнного стану, за таких обставин.
Так, ОСОБА_6 30 жовтня 2022 року в період часу з 19:00 години по 23:00 годину (більш точного часу встановити не надалося) в період дії воєнного стану в Україні, який було продовжено 12 серпня 2022 року Указом Президента України № 573/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, з метою таємного викрадення чужого майна проникла на частково огороджену територію домоволодіння АДРЕСА_2, де, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно, повторно, із корисливих мотивів умисно викрала бензопилу марки "СВІТЯЗЬ", моделі
"БП-45-16PRO", що знаходилась біля приміщення сараю на подвір`ї за вище вказаною адресою, вартістю 3046 грн 23 коп., після чого з місця вчинення злочину зникла, викраденим розпорядилась на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на вказану суму.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах засуджена ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просять судові рішення щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На їх думку, суд першої інстанції всупереч вимогам
статей 91, 94 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не навів належних і достатніх мотивів на обґрунтування наявності в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК. Також вказують, що судом не було встановлено всіх обставин кримінального правопорушення, а докази, які були зібрані та дослідженні в судовому засіданні, не вказують на ОСОБА_6 та не підтверджують її причетність до вказаного злочину. Крім того, зазначають, що показання потерпілої та свідків не є логічними, послідовними, чіткими та такими, що узгоджуються між собою та іншими дослідженими доказами у кримінальному провадженні, оскільки вони не давали чітких відповідей та плутались у своїх показаннях. Вказують на те, що судом було безпідставно відмовлено у заявленому клопотанні ОСОБА_6 про допит свідків, які могли підтвердити її непричетність у скоєнні кримінального правопорушення, що, на їх думку, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Також вказують, що апеляційний суд всупереч ст. 405 КПК провів апеляційний розгляд без участі ОСОБА_6, яка не була доставлена в судове засідання на розгляд апеляційних скарг, чим була позбавлена можливості висловлювати свою думку стосовно вказаних скарг. Окрім того зазначають, що всупереч вимогам статей 370, 409 КПК апеляційний суд належним чином своїх висновків не мотивував, не навів вичерпних відповідей на доводи апеляційної скарги захисника, а лише обмежився перерахуванням доказів, покладених в основу вироку, та загальним формулюванням про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй злочину.
Позиції учасників судового провадження
Засуджена ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 просили касаційні скарги задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційні скарги необґрунтованими і просив судові рішення щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженої ОСОБА_6, захисника ОСОБА_7 та прокурора ОСОБА_5, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.
Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК).
При цьому, згідно зі ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції)).
Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
У справах "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року та "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї" від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що "суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою" (п. 150, п. 253).
Відповідно до ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. У разі визнання особи винуватою в мотивувальній частині вироку зазначаються, зокрема, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Як зазначено у ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Також згідно з положеннями ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
Проте вказаних вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції при ухваленні вироку не дотримався у повній мірі.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнано винуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185 КК.
На обґрунтування висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, суд першої інстанції навів у вироку такі докази, досліджені в судовому засіданні: