ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 127/4327/14-к
провадження № 51-648км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
а також в режимі відеоконференції:
виправданого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 24 червня 2022 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду
від 02 листопада 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013110000000792, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
котрого визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369-2 Кримінального кодексу України
(далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
ВирокомВінницького міського суду Вінницької області від 24 червня 2022 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369-2 КК, і виправдано.
Цим же вироком вирішено питання щодо процесуальних витрат.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02 листопада 2022 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369-2 КК, за наступних обставин.
Так, у середині серпня 2013 року директор ТОВ "Бізнес-Система Авто" ОСОБА_8 подав до Вінницької митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Вінницька митниця Міндоходів України), яка знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Стеценка, 75-а, попередні декларації щодо ввезення на митну територію України легкових автомобілів марки "Smart" у кількості 10 штук.
У серпні 2013 року до ОСОБА_8 на його станцію з ремонту газового обладнання в м. Вінниці заїхав його знайомий, представник Вінницької митниці Міндоходів України ОСОБА_6, який на той час перебував на посаді головного інспектора сектору контролю за класифікацією та кодуванням товарів відділу митної вартості, класифікації товарів та заходів регулювання зовнішньо-економічної діяльності Вінницької митниці Міндоходів України.
Під час зустрічі ОСОБА_8 в ході розмови із ОСОБА_6 поділився своїми планами щодо імпортування вищевказаних автомобілів на митну територію України через Вінницьку митницю Міндоходів України та звернувся до нього, як до раніше знайомої особи, для отримання консультацій з приводу порядку подачі митних декларацій до митного оформлення цих автомобілів.
У ході розмови ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_8 здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, через посадових осіб Вінницької митниці Міндоходів України з метою сприяння ними у швидкому і безперешкодному митному оформленні вказаних автомобілів за неправомірну вигоду в розрахунку із одного розмитненого автомобіля 2400 грн.
У подальшому ОСОБА_6, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого протиправного збагачення запропонував ОСОБА_8 надати йому копії документів (паспортів) на автомобілі, які ввозяться в Україну, для їх перевірки та погодження невстановленими слідством посадовими особами Вінницької митниці Міндоходів України.
У середині серпня 2013 року ОСОБА_6 під час чергової зустрічі
з ОСОБА_8 повідомив останньому, що службовими особами Вінницької митниці Міндоходів України погоджено питання щодо безперешкодного та швидкого митного оформлення автомобілів, які імпортуються ТОВ "Бізнес-Система Авто" в Україну, і для цього необхідно подавати митні декларації для митного оформлення цих автомобілів до відділу митного оформлення № 1 Вінницької митниці Міндоходів України, який знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Стеценка, 75-а.
Внаслідок здійснення впливу ОСОБА_6 на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, через невстановлених слідством посадових осіб Вінницької митниці Міндоходів України 23 серпня 2013 року відділом митного оформлення № 1 Вінницької митниці Міндоходів України, який знаходиться за адресою: м Вінниця, вул. Стеценка, 75-а, проведено митне оформлення імпортованих легкових автомобілів марки "Smart" у кількості 10 штук, в результаті чого ці автомобілі були випущені із зони митного контролю митниці у вільний обіг.
Під час наступних зустрічей і телефонних розмов, які мали місце в м. Вінниці наприкінці серпня 2013 року та 11-12 вересня 2013 року, ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_8 передати для нього та інших осіб грошові кошти в сумі 24 000 грн за здійснення впливу на посадових осіб Вінницької митниці Міндоходів України за сприяння ними у швидкому і безперешкодному митному оформленню вказаних вище автомобілів марки "Smart" у кількості 10 штук. Під час цих зустрічей ОСОБА_8 повідомив, що кошти він передасть при наступній зустрічі як за попередньо оформлені 10 автомобілів, так і за наступні три автомобілі марки "Smart", в загальній сумі 31 200 грн.
13 вересня 2013 року в ході телефонної розмови ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_8, що через власну зайнятість він не зможе зустрітися, натомість на зустріч прийде його знайомий ОСОБА_9, якому необхідно передати раніше обумовлену суму грошових коштів.
У подальшому 13 вересня 2013 року приблизно о 20.00 в кафе "Проспект", що знаходиться по вул. Коцюбинського, 56А у м. Вінниці, ОСОБА_8, діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_6 про передачу йому грошових коштів за здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, через невстановлених слідством посадових осіб Вінницької митниці Міндоходів України, з метою сприяння ними швидкому і безперешкодному митному оформленню автомобілів "Smart" за неправомірну вигоду під час зустрічі із ОСОБА_9, який не був обізнаний про протиправні дії ОСОБА_6, передав для останнього кошти в сумі 31 200 грн, в розрахунку 24 000 грн за митне оформлення першої партії 10 автомобілів марки "Smart" та 7200 грн за наступне митне оформлення 3 автомобілів марки "Smart", які в подальшому ОСОБА_6 не отримав у зв`язку із затриманням ОСОБА_9 слідчо-оперативною групою.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні (далі - прокурор), посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що суд безпідставно визнав невинуватим та виправдав ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369-2 КК. Вказує, що всупереч вимогам п. 1 ч. 3 ст. 374, ст. 94 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) при розгляді цього кримінального провадження суд першої інстанції не дотримався стандарту доведення поза розумним сумнівом і не надав належної оцінки доказам в їх сукупності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вважає, що суд формально віднісся до оцінки показань свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, зазначивши лише, що показання обвинуваченого узгоджуються з показаннями цих свідків. Вказує, що не надано оцінки показанням свідка ОСОБА_9, при цьому у вироку стисло викладені його показання, які не відповідають тим, які надані в судовому засіданні. На думку прокурора, суд не надав належної оцінки фактичним даним, що містились у протоколах про результати проведення негласних (слідчих) розшукових дій (далі - НСРД). Вважає помилковим рішення про визнання недопустимими доказами процесуальних документів, що стали підставою для проведення НСРД, і протоколів за результатами проведення НСРД. Вважає, що суд першої інстанції не врахував, що докази у вигляді результатів НСРД повинні бути відкриті стороні захисту в порядку, визначеному ст. 290 КПК, однак процесуальні документи, в тому числі ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення НСРД, у виключних випадках можуть бути надані й під час розгляду кримінального провадження в суді. Вказує, що суд першої інстанції дослідив ухвали слідчого судді апеляційного суду м. Києва
від 04 вересня 2013 року, постанову прокурора від 03 вересня 2013 року про проведення контролю за вчиненням злочину, доручення на проведення НСРД і клопотання про надання дозволу на проведення НСРД від 04 вересня 2013 року, сторона захисту не заперечувала проти долучення цих документів до матеріалів кримінального провадження, а після відкриття стороні захисту вказаних документів судовий розгляд було продовжено, зокрема, тривала процедура дослідження письмових доказів, та закінчено ухваленням виправдувального вироку майже через рік після відкриття стороні захисту процесуальних документів, що стали підставою для проведення НСРД. Звертає увагу й на те, що посилання на документи, що слугували підставою для проведення НСРД, містились у відповідних протоколах НСРД, які стороні захисту були відкриті одразу після закінчення досудового розслідування, а тому вона не могла не знати про існування постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину, доручення на проведення НСРД, ухвал слідчого судді, клопотань про надання дозволу на проведення НСРД. Посилається на те, що під час судового розгляду сторона захисту не наполягала на відкритті їй вказаних документів і не просила надати їй час для ознайомлення з новими матеріалами й тільки після відкриття їх прокурором з власної ініціативи наголошувала на недопустимості відповідних протоколів з підстав порушення приписів ч. 12 ст. 290 КПК. Крім того, на думку прокурора, суди фактично не з`ясували причин несвоєчасного відкриття стороні захистудокументів, що стали підставою для проведення НСРД, не врахували часу, який мала у розпорядженні сторона захисту для підготовки аргументів щодо допустимості доказів, та можливостей, щоб підготуватися і скоригувати лінію захисту, починаючи з моменту відкриття цих документів і до виходу суду до нарадчої кімнати для прийняття остаточного рішення. Посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не перевірено, чи наявні у діяхОСОБА_6 ознаки іншого кримінального правопорушення, зокрема, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК. На думку прокурора, виправдання особи у зв`язку з недоведеністю в його діянні інкримінованого стороною обвинувачення складу кримінального правопорушення у тих випадках, коли існують підстави для перекваліфікації дій обвинуваченого судом, не узгоджується із завданнями кримінального судочинства. Вважає, що суд апеляційної інстанції не дотримався вимог статей 94, 419 КПК, належно не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора, зокрема, про невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, про помилковість визнання судом першої інстанції деяких доказів недопустимими, зокрема, протоколу огляду місця події від 13 вересня 2013 року, і не мотивував свого рішення про відмову в її задоволенні.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу прокурора частково та просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Виправданий ОСОБА_6 і захисник ОСОБА_7 заперечували щодо задоволення касаційної скарги та просили судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_5, виправданого ОСОБА_6 і захисника ОСОБА_7, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, дослідивши зібрані під час досудового розслідування та надані у судовому засіданні прокурором докази, суд першої інстанції виправдав ОСОБА_6 у пред`явленому йому обвинуваченні на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК, дійшовши висновку про відсутність у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369-2 КК.
При цьому суд першої інстанції:
- допитав обвинуваченого ОСОБА_6, котрий вину не визнав, зазначив, що працював головним інспектором сектору контролю за класифікацією та кодуванням товарів відділу митної вартості. У 2013 році ОСОБА_8, який ремонтував його автомобіль, розповів, що має намір придбати декілька автомобілів, і він порадив йому брокерів для здійснення розмитнення. Йому відомо, що ОСОБА_8 співпрацював з брокером ОСОБА_14, але він не радив йому звертатися конкретно до нього за допомогою. Також обвинуваченийОСОБА_6 показував, що він не мав впливу на процес митного оформлення автомобілів, рішення про оформлення товару вирішувалося одноособово працівниками митниці та жодних вимог про передачу грошових коштів для прискорення оформлення документів по автомобілях він не висував. Крім того, обвинуваченийОСОБА_6 пояснив, що з ОСОБА_9 він перебував в приятельських відносинах, але не просив його зустрічатися з ОСОБА_8 ;
- допитав свідка ОСОБА_10, котрий на час подій працював начальником відділу оформлення транспортних засобів Вінницької митниці Міндоходів України та пояснив, що йому було відомо про розмитнення автомобілів марки "Smart", однак він не мав відношення до оформлення документів з приводу розмитнення цих автомобілів і не міг впливати на осіб, які здійснюють оформлення, також до нього не звертались для прискорення оформлення документів на автомобілі марки "Smart";
- допитав свідка ОСОБА_11, котрий працює головним державним інспектором Вінницької митниці, свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які на час подій працювали головними державними інспекторами відділу митного оформлення Вінницької митниці Міндоходів України, та показали, що у 2013 році вони проводили декларування автомобілів марки "Smart", митне оформлення даного транспортного засобу здійснювалось у звичайному порядку без жодних вказівок керівництва та згідно з чинним законодавством. ОСОБА_6 був їх колегою по роботі, працював в іншому відділі, а саме класифікації товарів, і до оформлення декларацій на автомобілі марки "Smart" він не мав жодного відношення. Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 зазначили, що з приводу сприяння оформлення митних декларацій автомобілів марки "Smart" ані ОСОБА_6, ані будь-хто інший до них не звертався;
- допитав свідка ОСОБА_14, котрий працює митним брокером та показав, що в 2013 році до нього двічі звертався ОСОБА_8 з приводу декларування транспортних засобів марки "Smart", які він привіз з-за кордону.
З ОСОБА_8 він зустрічався близько чотирьох разів, в ході спілкування з яким обговорювали процедуру оформлення документів та вартість послуг, щодо необхідності передачі грошових коштів для пришвидшення оформлення не спілкувались. Такожсвідок ОСОБА_14 зазначив, що з приводу отримання грошових коштів від ОСОБА_8 за спрощену процедуру оформлення документів ОСОБА_6 не повідомляв;
- допитав свідка ОСОБА_15, котрий на час подій працював декларантом "ФОП ОСОБА_16", займався митним оформленням вантажів та повідомив, що в 2013 році ОСОБА_8 звертався до нього, щоб оформити партію автомобілів марки "Smart", та надав необхідні документи. Надані документи відповідали вимогам закону, а тому оформлення було вчинено згідно із законом та митними правилами у визначені терміни. Крім того, свідок ОСОБА_15 повідомив, що роботи по оформленню документів могли бути проведені позаробочим часом, але за окрему плату, що передбачено відповідними правилами; ОСОБА_6 до розмитнення автомобілів відношення не мав, так як працював в іншому відділі.
- допитав свідка ОСОБА_9, котрий повідомив, що ОСОБА_6, з яким раніше був знайомий, попросив отримати передачу від незнайомої йому особи, оскільки він був зайнятий та не міг особисто її забрати. Він погодився. Того ж дня, перебуваючи з ОСОБА_17 у кафе, йому зателефонував невідомий чоловік, якому він повідомив місце свого перебування. В подальшому цей чоловік приїхав у кафе, де передав йому пакунок, зазначивши, що його слід передати ОСОБА_6 . Пакунок він не відкривав та що знаходилося у ньому він не знав. Після чого він поклав пакунок на стіл, а далі прийшли співробітники СБУ, затримали його та вилучили пакунок, при відкритті якого було встановлено, що всередині знаходились грошові кошти;
- допитав свідка ОСОБА_17, котрий повідомив, що у 2013 році разом з ОСОБА_9 перебував у кафе, в ході відпочинку відлучався до барної стійки для придбання алкогольних напоїв, а коли повернувся, до них підійшли працівники поліції, які дістали з-під столу грошові кошти та затримали ОСОБА_9, повідомляючи, що йому було передано хабар. Також свідок ОСОБА_17 зазначив, що він не бачив, яким чином грошові кошти з`явилися у ОСОБА_9 ;
- дослідив письмові докази, зокрема:
- дані витягу з ЄРДР кримінального провадження № 42013110000000792, відповідно до якого 02 вересня 2013 року внесені відомості до ЄРДР за ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 368 КК;
- заяву ОСОБА_8 від 29 серпня 2013 року про притягнення осіб, які вимагали від нього неправомірну вигоду, до передбаченої законодавством відповідальності;
- дані протоколу огляду та вручення заздалегідь ідентифікаційних засобів - коштів від 13 вересня 2013 року, відповідно до якого оглянуто грошові кошти номіналом по 500 грн у кількості 62 шт., номіналом 200 грн у кількості 1 шт., з серійними номерами, в загальній сумі 31 200 грн, які були помічені за допомогою спеціального люмінесцентного барвника (порошку) з обох сторін та торців та на яких було зроблено напис "Хабар СБУ", в подальшому дані кошти були надані ОСОБА_8 для проведення НСРД;
- дані протоколу огляду місця події від 13 вересня 2013 року про те, що в ході огляду приміщення кафе "Проспект" (вул. Коцюбинського, 56-а, м. Вінниця) було виявлено під столом, за яким сиділо двоє осіб, а саме ОСОБА_17
і ОСОБА_9, купюри номіналом по 500 грн у кількості 62 шт. і одна купюра 200 грн, при візуальному огляді за допомогою ультрафіолетової лампи на купюрах виділяється забарвлення світло-зеленого кольору та напис "Хабар СБУ"; грошові кошти були поміщені до паперового пакету, який був опечатаний. ОСОБА_9 було запропоновано пред`явити долоні обох рук і під час їх перевірки на долоні лівої руки виявлено забарвлення світло-зеленого відтінку, після чого зроблено змиви з обох рук;