ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 344/5578/14
провадження № 51-3553км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 22 березня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013090020000866, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Коростень Житомирської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської областівід 2 серпня 2022 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 307 КК та виправдано у зв`язку з недоведеністю у вчиненні кримінального правопорушення.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з Особою 2 (матеріали кримінального провадження стосовно якого закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КК, у зв`язку зі смертю обвинуваченого), керуючись корисливими мотивами, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах та місці, в період з серпня по жовтень 2013 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), проте не пізніше 22 жовтня 2013 року, з метою збуту незаконно придбав та у строк не пізніше 11:06 22 жовтня 2013 року з указаною метою незаконно зберігав при собі дві таблетки з написом "SUBUTEX", що містили наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - бупренорфін, загальною кількістю 0,0159 грама, які були ним заховані у корпус зарядного пристрою до мобільного телефону для конспірації подальшого збуту.
У подальшому, приблизно о 11:06 22 жовтня 2013 року ОСОБА_7, продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з Особою 2 та по його вказівці, прибув на автовокзал в м. Івано-Франківську по вул. Залізничній, де з метою збуту наркотичних засобів, передав водію автобуса рейсу "Івано-Франківськ - Чернівці" зарядний пристрій до мобільного телефону, в корпусі якого знаходились заховані дві таблетки з написом "Subutex", для їх подальшої доставки в м. Чернівці та передачі невстановленій слідством особі, чим вчинив незаконне пересилання наркотичного засобу, обіг якого обмежено - бупренорфіну, загальною кількістю 0,0159 грама.
Наведені дії ОСОБА_7 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК як незаконне придбання, зберігання та пересилання з метою збуту наркотичних засобів, вчинені повторно за попередньою змовою групою осіб.
Виправдовуючи ОСОБА_7 суд у вироку послався на те, що органом досудового розслідування та стороною обвинувачення, виходячи з стандарту доведення поза розумним сумнівом, не доведено, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 містять склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК.
Апеляційний суд залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує на те, що апеляційний суд, належним чином не перевірив доводи прокурора щодо неналежної оцінки судом першої інстанції доказів, зокрема про безпідставне визнання протоколу огляду місця події та похідних від нього доказів недопустимими доказами. Зазначає, що апеляційний суд, в порушення вимог статей 94, 404, 419, 370 КПК у своєму рішенні, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, не вказав мотивів залишення поза увагою та неприйняття доказів, які, на думку прокурора, беззаперечно підтверджують пред`явлене ОСОБА_7 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Захисник заперечував проти її задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як визначено ст. 419 КПК, в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Так, ст. 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ч. 1 ст. 17 КПК полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Водночас, стандарт доведення винуватості "поза розумним сумнівом" полягає у тому, що за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, які були досліджені в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Разом із тим, виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Також виправдувальний вирок ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 284 КПК.
Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суд першої інстанції повно й усебічно розглянув обставини провадження, проаналізував зібрані органом досудового слідства докази, які перевірив і належним чином оцінив із точки зору допустимості, належності, достовірності й достатності, та дійшов правильного висновку, що органом досудового розслідування та стороною обвинувачення, виходячи з стандарту доведення поза розумним сумнівом, не доведено, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 містять склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК.
При цьому суд, дотримуючись вимог ст. 374 КПК, вказав у вироку, на яких саме підставах він дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307 КК та належним чином мотивував своє рішення.
Зокрема суд зазначив, що згідно змісту обвинувального акта від 16 травня 2022 року, висунуте обвинувачення ОСОБА_7 є неконкретизоване та містить припущення, оскільки в ньому зазначено, що обвинувачений за попередньою змовою групою осіб вчинив злочин з Особою 2, не зазначаючи конкретне прізвище такої особи. Також, в пред`явленому обвинуваченні зазначається, що при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах та місці, в період серпня по жовтень 2013 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, проте не пізніше 22 жовтня 2013 року з метою збуту незаконно придбав та у строк не пізніше 11 год. 06 хв. 22 жовтня 2013 року з указаною метою незаконно зберігав при собі дві таблетки з написом "SUBUTEX".