ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 742/59/20
провадження № 51-5876км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого на вирок Чернігівського апеляційного суду від 27 січня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019270210001592 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого: за вироком Апеляційного суду м. Києва від 4 березня 2005 року за ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 396 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років; за вироком Талалаївського районного суду Чернігівської області 13 серпня 2020 року за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді арешту на строк 3 місяці; за вироком Талалаївського районного суду Чернігівської області від 2 квітня 2021 року за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 1 червня 2021 року ОСОБА_6 засуджено: - за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді арешту, на строк 6 місяців; - за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено засудженому ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_6 вказано рахувати з моменту його затримання на підставі ухвали слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду - із 4 квітня 2020 року. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_6 в строк відбування покарання його попереднє ув`язнення з 19 листопада 2019 року по 22 січня 2020 року (включно) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватими та засуджено за ч. 1 ст. 185 КК (таємне викрадення чужого майна (крадіжка)), за ч. 3 ст. 185 КК (таємне викрадення чужого майна(крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у житло та інше приміщення), за обставин, детально викладених у вироку.
Апеляційний суд частково задовольнив апеляційні скарги прокурора та засудженого, скасував вирок суду в частині відсутності обставин, що обтяжують покарання, та міри покарання. Визнав обставиною, що обтяжує ОСОБА_6 покарання - рецидив кримінальних правопорушень та призначив ОСОБА_6 покарання: за ч. 1 ст. 185 КК - у виді арешту на строк 6 місяців; - за ч. 3 ст. 85 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці. На підставі ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначив засудженому ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці. Відповідно ч. 4 ст. 70 КК шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком та за вироком Талалаївського районного суду Чернігівської області від 2 квітня 2021 року, остаточно за сукупністю злочинів за двома вироками визначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. У решті вирок суду залишив без змін.
Постановою Верховного Суду від 1 листопада 2022 року вирок Чернігівського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вироком Чернігівського апеляційного суду від 27 січня 2023 року скасовано вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 1 червня 2021 року в частині відсутності обставин, що обтяжують покарання, та міри покарання. Визнано обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_6 рецидив кримінальних правопорушень та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.3 ст.185 КК та призначено покарання: - за ч. 1 ст. 185 КК у виді арешту на строк 6 місяців; - за ч. 3 ст. 185 КК -у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, за сукупністю злочинів визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці. Відповідно ч. 4 ст. 70 КК шляхом часткового складання покарання призначеного за цим вироком та за вироками Талалаївського районного суду Чернігівської області від 2 квітня 2021 року і 13 серпня 2020 року за сукупністю злочинів за трьома вироками визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. В строк остаточного призначеного покарання зараховано відбуте ОСОБА_6 покарання за вироками Талалаївського районного суду Чернігівської області від 2 квітня 2021 року і 13 серпня 2020 року. В решті вирок суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує на те, що апеляційний суд безпідставно визнав обставиною, що обтяжує покарання - рецидив злочину. Також вказує, що апеляційний суд, при призначенні покарання, безпідставно не врахував наявність у нього на утриманні малолітньої дитини. Крім цього зазначає про неправильне призначення апеляційним судом йому остаточного покарання на підставі положень ч. 4 ст. 70 КК.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, доведеність винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, кваліфікація дій за ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК засудженим не оспорюється. При розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обстави, які ніким не оспорюються, а тому згідно зі ст. 433 КПК Верховний Суд не перевіряє законності та обґрунтованості судового рішення в цій частині.
Доводи засудженого про те, що апеляційним судом безпідставно визнаною, що обтяжує покарання, рецидив злочину, є необґрунтованими.
Так, відповідно до вимог статті 34 КК рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.