ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 758/2000/20
провадження № 51-6031км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у закритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 30 вересня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 28 березня 2023 року та прокурора на вказану ухвалу, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100070003973, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Білопілля Сумської області, без місця реєстрації, проживаючого у АДРЕСА_1, раніше судимого за вироком Апеляційного суду Сумської області від 12 червня 2005 року за п. 6 ч. 2 ст. 115, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 357, ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна, звільненого з місць позбавлення волі 31 січня 2019 року, у зв`язку з відбуттям строку покарання,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 152 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком районного суду ОСОБА_7 : за ч. 2 ст. 152 КК виправдано, у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаного кримінального правопорушення; за ч. 1 ст. 152 КК - засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. (Строк відбування покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з дня фактичного затримання - 10 листопада 2019 року).
Згідно з вироком суду 10 листопада 2019 року у нічний час ОСОБА_7 познайомився з ОСОБА_8, яку запросив до місця свого проживання (кімната у гуртожитку по АДРЕСА_1 ), де вони вживали алкогольні напої, та в подальшому, почав примушувати потерпілу вступити з ним у статевий зв`язок, на що вона відмовилась.
Цього ж дня, приблизно о 03:00 ОСОБА_7 застосовуючи фізичну силу до ОСОБА_8 (утримуючи її та завдаючи удари руками в область обличчя і тулуба) вчинив дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням в тіло потерпілої з використанням геніталій, без її добровільної згоди.
Далі, приблизно о 14:00, коли потерпіла мала намір зібрати свої речі та покинути кімнату, ОСОБА_7 , застосовуючи до ОСОБА_8 фізичну силу (утримуючи її та завдаючи удари руками в область обличчя і тулуба), повторно вчинив аналогічні дії сексуального характеру, без добровільної згоди потерпілої.
Ухвалою апеляційного суду залишено без задоволення апеляційні скарги засудженого та його захисника, частково задоволено апеляційну скаргу прокурора, вирок районного суду скасовано в частині виправдування ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 152 КК. Перекваліфіковано його дії з ч. 2 ст. 152 КК на ч. 1 ст. 152 КК. У решті вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення. На думку захисника, досудове розслідування проведено з обвинувальних ухилом, а висновки суду ґрунтуються на показаннях потерпілої, які не відповідають дійсності, та інших доказах, які не є належними, достатніми та допустимими для доведення винуватості засудженого поза розумним сумнівом у зґвалтуванні потерпілої. Стверджує, що обвинувальний акт було складено, затверджено та подано до суду поза межами строків досудового розслідування, а стороні захисту не було надано матеріали на підтвердження того, що досудове розслідування кримінального провадження було здійснено в межах процесуальних строків. Враховуючи наведене, захисник вважає, що рішення судів необхідно скасувати, як незаконні та необґрунтовані, а засудженого - виправдати.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі винного через м`якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. На думку прокурора, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що злочин вчинений засудженим є продовжуваним, та, як наслідок, не застосував закон, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 152 КК), що призвело до призначення надто м`якого покарання. Прокурор зазначає, що між епізодами зґвалтування був значний розрив у часі (11 годин), в цей період засуджений відлучався з місця вчинення злочину, а потерпіла не могла залишити це місце у зв`язку з психологічним станом, зумовленим її зґвалтуванням. Тобто, коли засуджений покидав кімнату, він вважав, що його дії, спрямовані на зґвалтування є закінченими, а умисел реалізованим, однак коли повернувся, у нього виник умисел на вчинення повторного зґвалтування тієї ж особи. Проте вказані доводи залишились поза увагою апеляційного суду, який залишивши апеляційну скаргу прокурора в цій частині без задоволення, не зазначив підстав, з яких визнав її необґрунтованою. Крім того, суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованим вирок суду та скасував в частині виправдання ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 152 КК, проте постановив своє рішення у формі ухвали, замість вироку, що суперечить вимогам ст. 420 КПК.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора, засуджений та його захисник просять залишити її без задоволення, судові рішення скасувати і закрити кримінальне провадження.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу подану захисником та заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора. Прокурор підтримав касаційну скаргу подану прокурором та заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження або неповноту судового розгляду, чинним законом не передбачено.
З касаційної скарги захисника вбачається, що він, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
При розгляді касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й вмотивованості судового рішення, убачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 404 КПК, апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку щодо його відповідності нормам кримінального та процесуального законів, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.