ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 523/14521/20
провадження № 51-2685км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 1 липня 2021 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020160490002141, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 9 липня 2020 року за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн (сплачено 9 липня 2020 року),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Згідно з вироком суду 28 червня 2020 року приблизно о 12:30 ОСОБА_6, спільно з невстановленою особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, знаходячись напроти гімназії № 7 (вул. Ростовська, 4а у м. Одеса), побачили неповнолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (2008 року народження).
Далі, ОСОБА_6, діючи повторно, підійшов до ОСОБА_9 та шляхом ривка зірвав її сумку, тим самим відкрито викрав вказану сумку, в якій знаходився мобільний телефон вартістю 8 000 грн, а невстановлена особа в цей час, штовхнула ОСОБА_8 (тобто застосувала насилля, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої), від чого остання впала на землю, та шляхом ривка зірвала з плеча потерпілої сумку, в якій знаходився мобільний телефон вартістю 7 000 грн.
Після чого, ОСОБА_6 та невстановлена особа з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу захисника, вирок районного суду змінив, виключив з його мотивувальної частини посилання на показання свідка ОСОБА_10, як на доказ доведеності винуватості ОСОБА_6 . В іншій частині вирок залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений та його захисник, посилаючись істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просять скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження. На думку скаржників, в основу вироку покладено докази, які не доводять поза розумним сумнівом винуватість засудженого у вчиненні грабежу. При цьому, суди безпідставно не взяли до уваги і не спростували твердження ОСОБА_6 про його непричетність до вчинення злочину, та в своїх рішеннях не обґрунтували чому версія сторони обвинувачення є найбільш вірогідною, ніж та, яку повідомив засуджений. Таким чином, судові рішення підлягають скасуванню, а кримінальне провадження - закриттю, оскільки не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
У запереченнях на касаційну скаргу засудженого та його захисника, прокурор просить залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений і його захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Згідно зі ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок.
Як визначено ст. 419 КПК, в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
Висновок суду першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення,відповідає встановленим обставинам і підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими судом першої інстанції доказами.
Водночас, як убачається з матеріалів кримінального провадження, сам засуджений ОСОБА_6 винуватість у вчиненні злочину не визнав та пояснив, що жодних дій відносно потерпілих не здійснював. При цьому підтвердив, що на прохання знайомого на ім`я ОСОБА_11, він здавав до ломбарду в м. Одеса телефон, оскільки той загубив паспорт, за що він отримав від нього гроші. Також, 6 липня 2020 року він, на прохання ОСОБА_11, здав інший телефон до ломбарду у м. Вознесенськ. Зазначив, що у нього не виникало сумнівів, що телефони належать ОСОБА_11 .
Проте, твердження засудженого ОСОБА_6 про не причетність до вчинення злочину не знайшли свого підтвердження в ході дослідження доказів судом першої інстанції.
Обґрунтовуючи висновок про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину, суд у вироку пославсяна належні та допустимі докази, зокрема на: показання неповнолітніх потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 щодо обставин відкритого викрадення майна (28 червня 2020 року біля гімназії у м. Одеса двоє чоловіків погрожували, вимагали та забрали мобільні телефони. Один з них був одягнений в шорти та чорну футболку з малюнком); протоколи прийняття заяв від потерпілих про вчинене кримінальне правопорушення; протокол огляду місця події (оглянуто місцевість, де вчинено злочин); протокол перегляду відеозапису від 2 липня 2020 року (з камери відеоспостереження, яка розташована на фасаді будинку по АДРЕСА_2 ). Судом було безпосереднього оглянуто вказаний відеозапис та встановлено, що на ньому зафіксовано, як пробігають два чоловіки, один з яких одягнутий у сіру футболку та сині шорти з білими написами, а інший - в чорну футболку з малюнком та сірі шорти. Один з чоловіків має на руці велику темну пляму, яку можна розцінювати, як татуювання; листи-відповіді від 22 та 27 липня 2020 року, з яких убачається, що ОСОБА_6 звертався до ломбардів та отримував кредити під заставу мобільних телефонів; протокол перегляду відеозапису від 3 серпня 2020 року, відповідно до якого на відеозаписі зображено приміщення ломбарду, де ОСОБА_6 передає мобільний телефон та отримує грошові кошти; протоколи предявлення особи для впізнання від 28 та 29 липня 2020 року, з яких убачається, що потерпілі за зовнішніми ознаками впізнали ОСОБА_6, як особу, котра вчинила відносно них злочин.