ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 753/25839/21
провадження № 61-9670св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик Марія Олексіївна, державне підприємство "Сетам", ОСОБА_2, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рудик Валерій Вікторович,
третя особа - акціонерне товариство "Райффайзен Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та її представника - адвоката Руденка Андрія Олександровича на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 жовтня 2022 року, додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 листопада 2022 року в складі судді Шаповалової К. В., постанову Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року в складі колегії суддів Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог позову та судових рішень судів попередніх інстанцій
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М. О., ДП "Сетам", ОСОБА_2, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рудика В. В. з позовом про визнання електронних торгів, акта та свідоцтва недійсними, скасування рішення про державну реєстрація речових прав та їх обтяжень.
Позов мотивувала тим, що 13 червня 2008 року уклала з ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" кредитний договір № 223326305, за умовами якого отримала кредит у розмірі 50 000 дол. США з кінцевим строком повернення до 13 червня 2028 року, та іпотечний договір, згідно з яким передала банку в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 оціночною вартістю 107 195,46 дол. США.
Вказувала, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 вересня 2012 року з неї на користь банку стягнуто 732 634,29 грн заборгованості за кредитним договором. Зазначала, що 22 вересня 2021 року приватний виконавець, здійснюючи примусове виконання вказаного судового рішення, здійснила опис та арешт належної їй квартири, а 28 вересня 2021 року призначила суб`єкта оціночної діяльності для проведення оцінки описаної квартири.
Посилалася на те, що 29 вересня 2021 року приватний виконавець направила на адресу ДП "СЕТАМ" заявку на реалізацію арештованого майна, в якій невірно вказала адресу квартири (зокрема, замість "проспект" зазначено "вулиця") та інформацію щодо підстав виникнення у боржника права власності на квартиру. Вказувала, що приватний виконавець не дотримав установлений законом десятиденний строк з моменту опису й арешту квартири для передання її на реалізацію.
Вказувала, що 01 листопада 2021 року в межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення про стягнення з неї кредитної заборгованості реалізовано арештоване нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: " АДРЕСА_2", у той час як предметом іпотеки є квартира за адресою: " АДРЕСА_2". У подальшому приватний виконавець подав на затвердження акт про реалізацію майна із зазначенням правильної адреси, хоча постанову про виправлення помилки в процесуальному документі не приймав.
Вважала, що приватний виконавець не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо продажу квартири за адресою " АДРЕСА_2", яка їй як боржнику не належить, а тому укладений за наслідком проведення електронних торгів договір купівлі-продажу квартири суперечить частині другій статті 203 ЦК України та підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.
Наполягала на тому, що зазначення приватним виконавцем та ДП "Сетам" помилкової адреси квартири, власником якої є боржник, вплинуло на кількість потенційних покупців та ціну, за якою реалізовано арештоване майно, що порушило її права як учасника виконавчого провадження.
Серед інших порушень зазначила, що ДП "Сетам" не розмістило в місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення електронних торгів, а також не направив іпотекодавцю повідомлення про день та час проведення електронних торгів із зазначенням початкової ціни продажу майна. Приватний нотаріус, який здійснив реєстрацію права власності на квартиру за переможцем торгів, на переконання позивачки безпідставно прийняв акт про реалізацію предмета іпотеки за адресою: " АДРЕСА_1", оскільки зазначення адреси в такому вигляді не надає нотаріусу можливості однозначно ідентифікувати скорочення "пр." як проспект, а не як провулок.
Мошкова В. Г. просила суд ухвалити рішення, яким:
- визнати недійсними електронні торги, проведені ДП "СЕТАМ" та оформлені протоколом № 558487 проведення електронних торгів від 01 листопада 2021 року, щодо реалізації квартири за адресою: " АДРЕСА_1";
- визнати недійсним акт про реалізацію предмета іпотеки від 10 листопада 2021 року у виконавчому провадження № НОМЕР_1, складений на підставі протоколу проведення електронних торгів;
- визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 755, видане 19 листопада 2021 року приватним нотаріусом Рудиком В.В. та поновити право власності ОСОБА_1 на квартиру, скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав та обтяжень з відкриттям розділу, індексний номер 61713686 від 19 листопада 2021 року, прийняте приватним нотаріусом Рудиком В.В.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року, в задоволенні позову відмовлено.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що у матеріалах виконавчого провадження дійсно зазначено помилкову адресу місцезнаходження нерухомого майна: " АДРЕСА_1", в той час як правильним є: " АДРЕСА_1". Разом із тим, суд зазначив, що вказана обставина не вплинула на можливість потенційних покупців ідентифікувати об`єкт продажу на сайті ДП "Сетам", оскільки кожен покупець індивідуально для себе вирішує, які критерії є визначальними для нього при пошуку лоту. Суд першої інстанції в судовому засіданні перевірив можливість пошуку спірного лоту на сайті ДП "Сетам" та зазначив, що результати при вказівці "АДРЕСА_1" або "АДРЕСА_1" не відрізняються. Місцевий суд врахував, що в місті Києві наявний лише АДРЕСА_1, а тому помилка у форматі зазначення адреси з боку приватного виконавця в заявці на проведення торгів не вплинула на можливість ідентифікації лоту та не спотворила уявлення потенційних покупців про об`єкт реалізації.
Суд прийняв до уваги, що в електронних торгах, які відбулись 01 листопада 2021 року, взяли участь 4 потенційних покупці, в тому числі відповідачка ОСОБА_2, що вказує на те, що лот був ідентифікований та викликав інтерес у потенційних покупців. Тому суд не погодився з позицією позивачки про те, що наявність помилки в адресі майна є безумовною підставою для визнання електронних торгів недійсними. Натомість суд акцентував на тому, що підставами для задоволення позову про визнання електронних торгів недійсними є не тільки наявність порушення норм закону (порядку) при проведенні торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.
Твердження позивачки про те, що наявність незначної кількості покупців, а по факту лише ОСОБА_2 (заявки інших покупців були відхиленні через несплату гарантійного внеску) призвели до того, що квартира була продана за ціною оцінки, а позивачка втратила можливість реалізації квартири за більшою ціною, суд першої інстанції визнав таким, що ґрунтується на припущеннях самої позивачки.
Під час розгляду справи суд установив, що позивачка була повідомлена про результати оцінки її майна та про передачу його на реалізацію з електронних торгів, а інформаційне повідомлення про проведення торгів було завчасно розміщене на офіційному веб-сайті ДП "Сетам". Доводи позивачки про те, що приватний виконавець раніше 10-ти денного строку надіслав заявку на реалізацію арештованого майна, суд відхилив як такі, що не відповідають матеріалам справи, адже опис та арешт майна відбувся 19 серпня 2021 року, в той час як заявка на реалізацію майна надіслана виконавцем 29 вересня 2021 року.
Що стосується порушень, допущених приватним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", до передання майна на реалізацію, то за висновком суду такі дії (бездіяльність) виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом, тобто подання скарги на дії або бездіяльність виконавця.
Аргументи позивачки про невиконання ДП "Сетам" вимог Закону України "Про іпотеку" в частині необхідності розміщення оголошення про призначення електронних торгів у засобах масової інформації суд відхилив з посиланням на те, на момент внесення в систему ДП "Сетам" інформації про спірний лот (01 жовтня 2021 року) стаття 43 Закону України "Про іпотеку", яка зобов`язувала організатора прилюдних торгів не пізніше ніж за 15 робочих днів до дня початку прилюдних торгів публікувати в місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення торгів, вже була виключена.
Оскільки позивачка не довела, що зазначені нею в позовній заяві порушення вплинули на результат електронних торгів та спричинили порушення її прав і законних інтересів, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що наявність помилки в адресі майна не є безумовною підставою для визнання електронних торгів недійсними, оскільки така помилка не вплинула на ідентифікацію об`єкта нерухомості та не створила помилкове уявлення у потенційних покупців про місце розташування квартири, що могло б знизити зацікавленість таким лотом.
Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що, встановивши наявність допущеної помилки, приватний виконавець прийняв постанову від 10 листопада 2022 року, якою на підставі статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" вніс виправлення до документа "Акт про реалізацію предмета іпотеки" від 10 листопада 2021 року, зазначивши адресу квартири: " АДРЕСА_1".
Апеляційний суд також урахував, що позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з електронних торгів не є ефективним способом захисту порушеного права, а приватний нотаріус є неналежним відповідачем у цій категорії справ.
Додатковим рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
Додаткове рішення мотивоване тим, що представник ОСОБА_2 адвокат Бабенко Я. В. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, до якої долучив договір про надання юридичних послуг від 1 листопада 2021 року, укладений з ОСОБА_2, рахунки на оплату від 21 жовтня 2022 року щодо судових засідань 13 липня, 19 липня, 22 серпня та 30 вересня 2022 року на суму 3 500 грн за кожне судове засідання, дублікати квитанцій про оплату вказаних рахунків, акти прийому-передачі наданих послуг від 30 липня та від 26 жовтня 2022 року, підписані ОСОБА_2, а також наданий разом з відзивом рахунок від 30 червня 2022 року щодо подання відзиву на позов у справі № 753/25839/21 на суму 8 000 грн. Надані акти містять перелік послуг, що надавались відповідачці, зокрема: підготовка та подання відзиву - 8 000 грн, підготовка та участь у судових засіданнях 13 липня, 19 липня, 22 серпня та 30 вересня 2022 року - 14 000 грн.
З урахуванням положень статті 141 ЦПК України, письмових заперечень позивача, зважаючи на підстави та предмет позову, обсяг фактично наданих послуг, розгляду справи в загальному позовному провадженні, тривалість та кількість проведених у справі судових засідань, суд уважав за доцільне стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 10 000 грн.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року поновлено ОСОБА_2 строк для подання заяви про ухвалення додаткового рішення, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 22 000 грн.
Додаткова постанова мотивована тим, що ОСОБА_2 уклала з адвокатським бюро договір про надання правничої допомоги, в якому сторони обумовили види послуг правової допомоги, їх вартість та порядок розрахунку. Крім того, надали суду акт виконаних робіт, у якому зазначили дату наданих послуг, їх опис, витрачений час, у зв`язку з чим адвокат виставив клієнту рахунок за надання правничої допомоги в розмірі 22 000 грн, який відповідачка сплатила в повному обсязі. Тому, за відсутності заяви позивача про зменшення розміру судових витрат, які підлягають до стягнення, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви відповідачки про ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, в розмірі 22 000 грн.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи
28 червня 2023 року ОСОБА_1 та її представник - адвокат Руденко А. О. звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 жовтня 2022 року, додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року у цій справі, в якій просили скасувати постанову апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції та додаткове рішення місцевого суду з ухваленням нового рішення про відмову в стягненні з позивача витрат на правничу допомогу.
У касаційній скарзі заявники як на підставу оскарження судових рішень посилаються на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначають, що суди в оскаржених судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 910/14598/20, Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року у справі № 6-174цс12.
Також, у касаційній скарзі заявники як на підставу оскарження судових рішень посилаються на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначають про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: частини четвертої статті 8, частини першої статті 13, частини третьої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", статті 203, статті 215, статті 638, частини першої статті 651, статті 655, частини четвертої статті 656 ЦК України, пункту 4 Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження.
Крім того, у касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення міститься посилання на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме зазначено, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частина третя статті 411 ЦПК України).
У касаційній скарзі позивачка наполягає на тому, що неправильне зазначення приватним виконавцем адреси об`єкта нерухомості вплинуло на кількість потенційних покупців та, відповідно, ціну, за яку лот було реалізовано. Вказує, що акт реалізації предмета іпотеки є правочином, а не процесуальним документом виконавця, а тому приватний виконавець не мав права вносити до нього виправлення на підставі статті 74 Закону України "Про виконавче провадження". Вважає, що вказівка в акті адреси предмета іпотеки " АДРЕСА_1" не є помилкою, оскільки відповідає адресі нерухомого майна, зазначеній у протоколі оформлення електронних торгів. Вказує, що акт (постанова про внесення виправлення до нього) виготовлені не в автоматизованій системі виконавчого провадження, тому не можуть створювати правових наслідків та бути підставою для переходу права власності на нерухоме майно. Підставою для оскарження додаткового рішення суду зазначає, що укладений між ОСОБА_2 та адвокатським об`єднанням договір не містить умов про вартість юридичних послуг та/або порядок обчислення їх вартості, а тому суд безпідставно дійшов висновку про стягнення з позивачки витрат на правничу допомогу.
26 липня 2023 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Руденка А. О. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року у цій справі.
У касаційній скарзі заявниця як на підставу оскарження судового рішення посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 22 лютого 2019 року у справі № 910/7308/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 922/2821/18, від 01 грудня 2021 року у справі № 910/14598/20.
Посилається на те, що відповідачка не надала доказів надсилання позивачці копії заяви про ухвалення додаткового рішення разом з доказами понесення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Вказує, що до заяви відповідачка обов`язково повинна була надати квитанцію про оплату послуг поштового пересилання документів, яка є підтвердженням направлення такої заяви. Зазначає також, що відповідачка пропустила строк подання до суду доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, а в заяві просила поновити строк на ухвалення додаткового рішення, який є іншим процесуальним строком та який нею пропущений не був.
У вересні 2023 року АТ "Райффайзен Банк" подало до Верховного Суду підписаний представником відзив на касаційні скарги, в якому просив залишити їх без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на те, що зазначенням в адресі об`єкта нерухомого майна "вулиця" замість "проспект" жодним чином не вплинуло на ціну, за яку було реалізовано спірний лот, та не спричинило порушення прав учасників виконавчого провадження.
У жовтні 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду підписані представником відзиви на касаційні скарги, в яких просила залишити їх без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін. Просила також стягнути з позивачки витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді касаційної інстанції, в загальному розмірі 35 000 грн.
Відзиви мотивувала тим, що суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок як щодо відмови в задоволенні позову ОСОБА_1, так і щодо наявності підстав для стягнення з неї витрат на правничу допомогу. Вказує, що позивачка не довела факту порушення її прав унаслідок проведення оспорюваних електронних торгів, зокрема, в зв`язку з зазначенням в адресі нерухомого майна "вулиця" замість "проспект", який за визначенням тлумачного словника є "широкою вулицею". Вважає, що суди обґрунтовано стягнули з позивачки витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачкою саме в зв`язку з поданням до неї безпідставного позову. Зазначає, що умовами договору про надання правничої допомоги передбачено, що остаточна вартість наданих послуг визначається в рахунку на їх оплату, тому відсутність у договорі конкретної ціни наданих послуг не є порушенням норм процесуального законодавства. Акцентує на тому, що відповідачка подала до суду детальний опис наданих послуг із зазначенням часу, витраченого на їх надання та квитанції про їх сплату. Зазначає, що до заяви про ухвалення додаткового рішення надала докази її відправлення представнику позивачки, який відмовився від її отримання, а адресу власного проживання після зняття з реєстрації в спірній квартирі позивачка суду не повідомила. Вказує, що заява про ухвалення додаткового рішення разом з доказами понесення витрат на правничу допомогу була подана до суду в межах установленого законом 5-денного строку, проте внаслідок ракетних обстрілів міста Києва заява помилково не була підписана заявником, у зв`язку з чим була повторно направлена до суду наступного дня.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Обставини, встановлені судами
13 червня 2008 року ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №223326305, за умовами якого позичальниця отримала кредит у розмірі 50 000 дол. США з кінцевим строком повернення до 13 червня 2028 року та сплатою 13,5% річних.
На забезпечення виконання умов кредитного договору ОСОБА_1 передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_3 .
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 6 вересня 2012 року, яке набрало законної сили, задоволено позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку 729 811,29 грн заборгованості, 2 823 грн судових витрат, а всього -732 634,29 грн.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22 березня 2019 року видано дублікат виконавчого листа № 2-2190/10, попередньо виданого 14 січня 2013 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості в розмірі 732 634,29 грн; поновлено строк пред`явлення дублікату виконавчого листа № 2-2190/10.
15 липня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик М. О. відкрила виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 щодо примусового виконання вказаного виконавчого листа.
13 серпня 2021 року приватний виконавець направив ОСОБА_1 вимогу про зобов`язання надати приватному виконавцю 19 серпня 2021 року о 17:00 год безперешкодний доступ до квартири АДРЕСА_3 для проведення опису та подальшої реалізації квартири з електронних торгів в рахунок погашення заборгованості.
19 серпня 2021 року приватний виконавець разом з представником стягувача здійснили вихід за адресою належної позивачці квартири. Того ж дня приватний виконавець прийняла постанову про опис та арешт квартири за адресою: " АДРЕСА_1" за відсутності доступу до квартири в зв`язку з відсутністю ОСОБА_1
22 вересня 2021 року приватний виконавець прийняла ще одну постанову про опис та арешт майна за адресою: " АДРЕСА_1". Опис майна здійснювався у присутності боржника, яка надала доступ до квартири.
28 вересня 2021 року приватний виконавець прийняла постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності ТОВ "Оціночний стандарт" для участі у виконавчому провадженні з метою отримання незалежного звіту про оцінку нерухомого майна за адресою: " АДРЕСА_1".
29 вересня 2021 року на адресу приватного виконавця від суб`єкта оціночної діяльності надійшов звіт про оцінку нерухомого майна, за змістом якого вартість вартість квартири склала 835 495 грн та який 30 вересня 2021 року надісланий на адресу позивачки.
29 вересня 2021 року приватний виконавець направила на адресу ДП "Сетам" заявку на реалізацію арештованого майна: однокімнатної квартири за адресою: " АДРЕСА_1".
01 жовтня 2021 року на веб-сайті ДП "Сетам" опубліковано оголошення щодо продажу предмету іпотеки, а саме однокімнатної квартири загальною площею 31,80 м?, жилою площею 14,40 м?, за адресою: " АДРЕСА_1".
01 листопада 2021 року вказана квартира як лот № 496049 реалізована на електронних торгах в системі "Сетам", оформлених протоколом № 558487. Місцезнаходження лоту в протоколі проведення електронних торгів зазначене як " АДРЕСА_1".
В електронних торгах, які відбулись 1 листопада 2021 року, взяли участь 4 потенційних покупці, в тому числі відповідачка ОСОБА_2, яка стала їх переможцем.
10 листопада 2021 року приватний виконавець склала акт про реалізацію предмета іпотеки у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 (номер лота 496049), а саме однокімнатної квартири за адресою: " АДРЕСА_1". Вказано, що нерухоме майно реалізовано за 835 495 грн (вартість за проведеною оцінкою).
15 листопада 2021 року приватний виконавець прийняла постанову про закінчення виконавчого провадження.
19 листопада 2021 року приватний нотаріус Рудик В.В. прийняв рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на квартиру за адресою: " АДРЕСА_1" на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 775, виданого 19 листопада 2021 року.
10 листопада 2022 року приватний виконавець, керуючись статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження", внесла виправлення до документу "Акт про реалізацію предмета іпотеки" від 10 листопада 2021 року шляхом викладення абзаців 3-5 постанови в іншій редакції, зокрема, із зазначенням адреси квартири " АДРЕСА_1".
Правове обґрунтування
Щодо вирішення спору по суті
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
За змістом статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. У першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку.
Виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова (частина третя статті 74 Закону України "Про виконавче провадження").
Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення електронних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.
Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).
Частиною четвертою статті 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні правила про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
З аналізу змісту частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відчуження майна з електронних торгів за своєю правовою природою є угодою купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною на підставі приписів цивільного законодавства про недійсність правочину (статті 203, 215 ЦК України).
З урахуванням частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами електронних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами торгів, а підставами для визнання електронних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів.