ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 463/11943/20-ц
провадження № 61-8217св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 ;
треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного суду
від 04 травня 2023 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, яка діяла у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього - ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання частки у майні спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності.
Позовна заява мотивована тим, що з липня 1984 року по 11 травня 2001 року вона з ОСОБА_8 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано
11 травня 2001 року.
За час перебування у шлюбі вони набули житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 360,4 кв. м.
21 липня 1998 року Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки зареєстровано і видано свідоцтво про право власності на частину вищевказаного житлового будинку на загальну площу 145,6 кв. м, житлова 26,5 кв. м, за ОСОБА_8 . На той час інша частина будинку була не добудована та не здана до експлуатації.
Після розірвання шлюбу вона не зверталася до суду із позовом про виділ частки із майна подружжя, оскільки у будинку проживала їхні діти, спору про поділ майна не виникало, її право на майно не заперечувалося.
05 серпня 2004 року ОСОБА_8 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2, в якому народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер.
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_8 на день
його смерті були: ОСОБА_4 (донька), ОСОБА_5 (син), ОСОБА_9 (батько), ОСОБА_6 (мати), ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_3 (син).
Усі вищевказані спадкоємці спадщину фактично прийняли, подавши заяви до Четвертої львівської державної нотаріальної контори, де зареєстрована спадкова справа № 621, проте спадкових прав не оформили.
Один із спадкоємців ОСОБА_8 - його батько ОСОБА_9 помер
ІНФОРМАЦІЯ_3, не оформивши своїх спадкових прав, спадкоємцем після його смерті,
у тому числі на частку в спірному будинку є ОСОБА_7 .
Оскільки майно, на яке відкрилась спадщина, - житловий будинок по
АДРЕСА_1 є спільно набутим у шлюбі з ОСОБА_8, тому вона звернулася до державного нотаріуса Четвертої львівської нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку
у спільному майні подружжя.
Постановою державного нотаріуса Четвертої львівської державної нотаріальної контори від 23 липня 2020 року їй відмовлено у вчиненні вказаної нотаріальної дії у зв`язку з тим, що у правовстановлюючих документах відсутні обставини, на якій підставі подружжям було придбано майно, а також те, що право власності було зареєстроване на частину будинку без зазначення дробів цієї частини.
ОСОБА_1 зазначала, що змушена звернутися до суду з позовом про визнання майна об`єктом спільної власності подружжя та визнання за нею права власності на 1/2 частину від тої площі, яка була введена до експлуатації станом на день розірвання шлюбу. Вважала, що її має належати 1/2 частина житлового будинку від загальної площі 145,6 кв. м, що складає 72,8 кв. м, а у процентному відношенні 20 %, тобто 1/5 частина від всього будинку, розташованого
АДРЕСА_1
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме 2/5 часток житлового будинку, що становлять 145,6 кв. м. загальна площа, 26,5 кв. м житлова площа, від загальної площі вказаного будинку 360,4 кв. м, яке належало ОСОБА_8 згідно свідоцтва про право власності, спільною сумісною власністю подружжя; визнати за нею право власності на
1/5 частину вказаного житлового будинку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 10 листопада 2022 року
у складі судді Леньо С. І. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає характеру порушеного права та не призведе до ефективного його поновлення. По відношенню до всього будинку до експлуатації здано 2/5 частини, а відтак, ступінь готовності будинку становить 40 %. Під час поділу майна вимога про виділення зданої до експлуатації частини будинку не заявлялась, як і не заявлялася вимога про визначення окремих частин будинку. Також відсутні докази щодо ступеня готовності спірного будинку та наявності технічної можливості довести до кінця будівництво.
Також суд вказав, що оскільки у справі у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено по суті, тому заява відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності не застосовується.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 04 травня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_10 задоволено частково.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10 листопада 2022 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано частину житлового будинку, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1, площею 145,6 кв. м, житловою 26,5 кв. м, право власності на яку належало ОСОБА_8 згідно свідоцтва про право власності виданого Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 21 липня
1998 року, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_8, що помер
ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 145,6 кв. м, житловою площею 26,5 кв. м.
У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що реєстрація 21 липня 1998 року та видача свідоцтва про право власності ОСОБА_8 на частину спірного житлового будинку, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1, площею 145,6 кв. м, житловою 26,5 кв. м,
є офіційним підтвердженням державою того факту, що його частина є окремим об`єктом нерухомого майна, прийнята до експлуатації та зареєстрована
у встановленому законом порядку. Вказана частина житлового будинку не може вважатись незавершеним будівництвом і є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, що не враховано судом першої інстанції. Оскільки вказане майно набуте за час перебування ОСОБА_11 та ОСОБА_8 у зареєстрованому шлюбі, тому позовні вимоги про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку за позивачем підлягають задоволенню.
Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні прозову ОСОБА_1 про визнання права власності на 2/5 частини, оскільки на іншу частину спірного житлового будинку не було оформлено право власності, об`єкт не здано до експлуатації.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_3, який досяг повноліття, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанцій скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції
У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2023 року справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання частки у майні спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що право власності на частину будинку у 1998 році зареєстровано за ОСОБА_8 за час перебування у зареєстрованому шлюбі з позивачкою. Спірний будинок до експлуатації
не зданий, а його частина, яка здана до експлуатації, у встановленому законом порядку в натурі не виділена, внаслідок чого такий будинок в цілому слід вважати об`єктом незавершеного будівництва.
Крім того, придбання майна хоча й за час шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя,
а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. При цьому посилався на відповідну праову позицію Верховного Суду.
Також вважає себе неналежним відповідачем у справі, оскільки не отримав свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця -
ОСОБА_8 .
Після розірвання шлюбу у 2001 році та до дня смерті ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_1 не порушувала питання про визнання за нею права власності на частину спірного будинку. Минуло майже 18 років після смерті ОСОБА_8 . На час звернення ОСОБА_1 з даним позовом сплив строк позовної давності, про застосування якого відповідно до частини четвертої
статті 267 ЦК України заявлено ОСОБА_2, яка діяла в своїх інтересах та інтересах неповнолітного сина, що є підставою для відмови у позов, посилаючись на відповідну праову позицію Верховного Суду
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судом
З липня 1984 року по 11 травня 2001 року з ОСОБА_8 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, (том 1, а. с. 15).
За час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_8 у шлюбі, останньому 21 липня 1998 року видано свідоцтво про право власності на частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 145,6 кв. м, житловою 26,5 кв. м. Інша частина будинку не було введена до експлуатації (том 1, а. с. 20-29).
05 серпня 2004 року ОСОБА_8 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2, від якого у них народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер (том 1, а. с. 16).
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_8 на день його смерті були: ОСОБА_4 (донька), ОСОБА_5 (син), ОСОБА_9 (батько),
ОСОБА_6 (мати), ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_3 (син).
Всі вищевказані спадкоємці спадщину фактично прийняли, подавши заяви до Четвертої львівської державної нотаріальної контори, де зареєстрована спадкова справа №621, але спадкових прав не оформили.
Один із спадкоємців ОСОБА_8 - його батько ОСОБА_9, помер
ІНФОРМАЦІЯ_3, не оформивши своїх спадкових прав, спадкоємцем після його смерті,
у тому числі на частку в спірному будинку є ОСОБА_7 .
Постановою державного нотаріуса Четвертої львівської державної нотаріальної контри Ярошенко Ж. С. від 23 липня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя на підставі пунктів 4.14, 4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20 лютого 2012 року (том 1, а с. 19)
У листопаді 2021 року ОСОБА_2, яка діяла в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, подала до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності (том 1, а. с. 78).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.