ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 501/4812/21
провадження № 61-10338св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державне підприємство "Адміністрація морських портів України",
третя особа - Профспілка робітників морського транспорту морського порту "Чорноморськ",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на постанову Одеського апеляційного суду від 19 червня 2023 року у складі колегії суддів:
Сегеди С. М., Громіка Р. Д., Дришлюка А. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - ДП "АМПУ"), третя особа - Профспілка робітників морського транспорту морського порту "Чорноморськ", про скасування наказу про відсторонення від роботи, відновлення доступу до роботи, зобов`язання виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.
Позов обґрунтовано тим, що він працює у ДП "АМПУ" мотористом 1 класу - матросом 1 класу М/Б "Смілий".
Згідно із наказом ДП "АМПУ" від 09 грудня 2021 року № 453-О його відсторонено від роботи із 08 год 00 хв без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення проти COVID-19 до усунення причин, що зумовили відсторонення (до закінчення карантину або отримання щеплення чи медичного висновку про протипоказання до вакцинації).
Підставою для видачі вказаного наказу було розпорядження відповідача
від 17 листопада 2021 року № 21/15, з яким його ознайомлено 18 листопада
2021 року.
Вважає, що наказ про відсторонення його від роботи виданий із порушенням норм матеріального та процесуального права з таких підстав:
- стаття 46 КЗпП України не передбачає відсторонення від роботи у разі відмови від щеплення, його істотні умови праці не передбачають обов`язку мати щеплення;
- його повинні були попередити про зміну істотних умов праці за два місяці;
- відповідач порушує право позивача на працю, оскільки в Україні на час видачі наказу не запроваджено військовий чи надзвичайний стан;
- вимога надати сертифікат про вакцинацію суперечить статтям 8, 19, 43, 64 Конституції України;
- вакцини проти COVID-19, які застосовують в країні, не пройшли повний цикл клінічних випробувань у частині виявлення побічних ефектів та довгострокових наслідків вакцини;
- щеплення проти COVID-19 відсутнє в переліку обов`язкових щеплень, визначених статтею 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", тощо.
Посилаючись на ці обставини,ОСОБА_1 просив скасувати наказ
ДП "АМПУ" від 09 грудня 2021 року № 453-О про відсторонення його від роботи без збереження заробітної плати; відновити доступ йому до роботи; зобов`язати відповідача провести йому виплату заробітної плати за час відсторонення від роботи.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 22 лютого 2022 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що відсторонення позивача від роботи було законним,
а тому керівник ДП "АМПУ", на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх працівників підприємства, із урахуванням вимог статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення позивача від роботи.
Постановою Одеського апеляційного суду від 19 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 лютого 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано наказ ДП "АМПУ"
від 09 грудня 2021 року № 453-О про відсторонення від роботи ОСОБА_1 як незаконний. Стягнено з ДП "АМПУ" на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час відсторонення від роботи в сумі 42 947,10 грн
з відрахуванням із вказаної суми всіх обов`язкових платежів і утриманням податків і зборів. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення йому доступу до роботи відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача, оскільки його обов`язки не передбачають спілкування з великою кількістю людей, а тому для досягнення легітимної мети необхідно було застосувати менш суворі заходи ніж відсторонення працівника від роботи, враховуючи, що відповідач не довів фактів, які
б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи, та поширення саме ним коронавірусної інфекції серед працівників ДП "АМПУ".
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2023 року ДП "АМПУ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 19 червня 2023 року, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21, Верховного Суду від 22 березня
2023 року у справі № 589/5280/21, від 12 квітня 2023 року у справах № 203/537/22, № 405/8911/21, № 130/173/22, № 279/764/22, від 19 квітня 2023 року у справі
№ 607/22607/21, від 17 травня 2023 року у справі № 473/4304/21, від 12 червня
2023 року у справі № 591/729/22, від 14 червня 2023 року у справі № 943/2356/21. Також як на підставу оскарження судового рішення у касаційній скарзі міститься послання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), зокрема, заявник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: статті 95 ЦК України. Крім того, у касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення міститься посилання на пункт 4 частини другої статті 389
ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме зазначено, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої
статті 411 ЦПК України).
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
ОСОБА_1 працює в ДП "АМПУ" мотористом 1 класу - матросом 1 класу М/Б "Смілий" Служби флоту.
Згідно з наказом ДП "АМПУ" від 09 грудня 2021 року № 453-0 ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 08 год 00 хв 09 грудня 2021 року без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення проти COVID-19 до усунення причин, що зумовили відсторонення (до закінчення карантину, або отримання щеплення чи медичного висновку про протипоказання до вакцинації).
Підставою для видання вказаного наказу стало розпорядження ДП "АМПУ"
від 17 листопада 2021 року № 21/15, з яким його (позивача) ознайомлено
18 листопада 2021 року.
ОСОБА_1 роз`яснено про необхідність проходження повного курсу обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби
COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, або надання медичного висновку про наявність протипоказання до проведення таких щеплень (відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень) та роз`яснено, що у разі невиконання цих вимог його буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати до усунення причин.
Відповідно до акта, складеного ДП "АМПУ" 09 грудня 2021 року, ОСОБА_1 не надав документ, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації або одну дозу дводозної вакцини від COVID-19, або довідку форми № 028-1/о "Висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 02 листопада 2021 року № 2394,
з обов`язковим зазначенням терміну дії протипоказання, що свідчить про ухилення/відмову від вакцинації проти COVID-19.
Наказом ДП "АМПУ" від 28 лютого 2022 року № 61-0 дію наказу від 09 грудня
2021 року № 453-0 про відсторонення від роботи у зв`язку з відсутністю щеплення проти COVID-19 зупинено 28 лютого 2022 року до завершення в Україні воєнного стану.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що відсторонення позивача від роботи було законним, а тому керівник ДП "АМПУ", на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх працівників підприємства, із урахуванням вимог статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення позивача від роботи.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, виходив з того, що відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача, оскільки його обов`язки не передбачають спілкування з великою кількістю людей, а тому для досягнення легітимної мети необхідно було застосувати менш суворі заходи ніж відсторонення працівника від роботи, враховуючи, що відповідачем не доведено фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи та поширення саме ним коронавірусної інфекції серед працівників ДП "АМПУ".
Верховний Суд не може погодитися із такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Правове обґрунтування
Щодо проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"
Частиною шостою статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" (далі - Закон № 1645-ІІІ) передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти
у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Згідно із частиною сьомою цієї статті відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Системний аналіз норм права дає підстави для висновку, що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення.
Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими (див.: пункт 10 постанови Великої Палати Верховного Суду
від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21).
Щодо відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі закону
Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається
у разі:
- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;
- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу
і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" (далі - Закон № 2801-XII) громадяни України зобов`язані
у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
Закон № 1645-ІІІ визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
За статтею 1 Закону № 1645-ІІІ протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
Стаття 11 цього Закону визначає, що організація та проведення медичних оглядів
і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
Частиною першою статті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу
є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (речення третє
частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (частина четверта статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (речення перше
частини шостої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України (далі - Положення про МОЗ), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня
2015 року № 267 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня
2020 року № 90), МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії
ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.
Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 зазначеного Положення).
Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У первинній редакції до цього Переліку увійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83
"Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" затверджено Перелік об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (далі - Перелік № 83).
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 доповнено постанову Кабінету Міністрів України № 1236 новим пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:
1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46
КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;
3) взяття до відома, що:
- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частини третьої статті 5
Закону України "Про державну службу";
- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;
- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
Питання відсторонення від роботи додатково регламентовано в Законі України
"Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення" (далі - Закон № 4004-XII) та Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженої наказом МОЗ від 14 квітня