ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 754/8465/19
провадження № 61-5046св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, нотаріус Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори Іваненко Раїса Сергіївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гуцола Руслана Івановича на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 листопада 2021 року, ухвалене у складі судді Саламон О. Б., додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року, ухвалене у складі судді Саламон О. Б., та постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, нотаріус Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори Іваненко Р. С., в якому просила суд визнати за нею у порядку спадкування право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 та 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 .
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка за життя заповіт не залишила. ОСОБА_5, який є її батьком, на момент смерті ОСОБА_4 помер ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) і не встиг отримати обов`язкову частку в спадщині, тому відповідно до вимог статті 1266 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), вона є спадкоємцем першої черги за правом представлення після смерті ОСОБА_4 .
У червні 2018 року вона звернулася до нотаріуса Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори Іваненко Р. С. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на обов`язкову частку в спадщині на спадкове майно, яке належало ОСОБА_4 .
Однак, листом від 26 лютого 2019 року державний нотаріус повідомила, що іншим спадкоємцем ОСОБА_2, який є її дядьком, не надано оригінали правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності на вказане майно, тому видати свідоцтво є неможливим.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 10 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 спадкового майна, а саме 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 .
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що у зв`язку з відсутністю документа, що посвідчує право власності спадкодавця на нерухоме майно та запереченням ОСОБА_2 щодо отримання спадщини ОСОБА_1, остання не має можливості отримати у нотаріуса спадщину на 1/2 від 1/3 квартири АДРЕСА_2, тому є підстави для задоволення позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування.
Разом з тим, судом встановлено, що на день смерті та на час відкриття спадщини, ОСОБА_4 не була власницею квартири АДРЕСА_1, тому це майно не входить до спадкової маси.
Додатковим рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Стягуючи витрати на професійну правничу допомогу, першої інстанції виходив із того, що позивачкою підтверджені понесені нею витрати на професійну правничу допомогу. Оскільки представник позивачки брав участь в низці судових засідань, враховуючи витрачений адвокатом час та заперечення відповідача, суд вважав за необхідне зменшити розмір витрат та стягнути з відповідача витрати позивача на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 листопада 2021 року та додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року залишені без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що позивачка надала належні та допустимі докази на підтвердження своїх родинних відносин із спадкоємцем та своє право на отримання спадщини за правом представлення на половину від 1/3 частини спадкової квартири АДРЕСА_2 .
Також, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивачки витрати на професійну правничу допомогу з урахуванням заперечень відповідача проти таких витрат, співмірності із складністю справи, виконаними адвокатом роботами та обсягом наданих адвокатом послуг.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У квітні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Гуцол Р. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 листопада 2021 року, додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції у порушення вимоги частини третьої статті 53 ЦПК України не залучено до участі у справі ОСОБА_6, яка є дружиною ОСОБА_3, та власником 50 % спірної квартири АДРЕСА_1, а суд апеляційної інстанції не звернув увагу на ці обставини.
Також, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено територіальну юрисдикцію цієї справи, оскільки квартира АДРЕСА_1 є меншою за площею та дешевшою за квартиру АДРЕСА_2, тому справа мала розглядатися в Подільському районному суді міста Києва.
Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено обставини справи, зокрема родині відносини між позивачем та ОСОБА_5 на підставі недопустимих доказів, а саме завіреної копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, оригіналу якого суду так і не було надано.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що представник позивача в судових дебатах суду першої інстанції не заявив вимоги щодо цих витрат, а також не надав доказів їх понесення.
Підставою касаційного оскарження рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 листопада 2021 року, додаткового рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 369/238/15-ц (провадження № 14-117цс18), від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), та постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16659/17 (провадження № 61-11200св18), від 21 листопада 2018 року у справі № 523/16338/17 (провадження № 61-38748св18), від 27 травня 2020 року у справі № 522/4902/19 (провадження № 61-15404св19), від 09 вересня 2020 року у справі № 536/1267/18 (провадження № 61-1182св19), від 07 жовтня 2020 року у справі № 752/7501/18 (провадження № 61-4114св20), від 21 грудня 2020 року у справі № 466/4793/17 (провадження № 61-3775св20), від 14 квітня 2021 року у справі № 486/836/18 (провадження № 61-15651св20), від 16 червня 2021 року у справі № 756/552/17 (провадження № 61-5905св21), 17 листопада 2021 року у справі № 755/5684/18-ц (провадження № 61-9249св21), від 13 липня 2022 року у справі № 201/7705/19 (провадження № 61-13342св21), від 21 вересня 2022 року у справі № 275/732/17 (провадження № 61-15117св21), а також заявник посилався на порушення судами норм процесуального права, зокрема, ухвалення рішення з порушенням правил територіальної юрисдикції, необґрунтоване відхилення клопотання про передачу справи на розгляд Подільському районному суду міста Києва та клопотання про відкладення розгляду справи, встановлення судом першої інстанції обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 квітня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Яремку В. В., судді, які входять до складу колегії: Ступак О. В., Олійник А. С.
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У травні 2023 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2023 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У червні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 01 листопада 2023 року, у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_7, справу призначено судді-доповідачеві Коломієць Г. В., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Луспеник Д. Д.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданим 02 жовтня 2018 року відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 14 вересня 2018 року № 00020992782, виданим Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, після реєстрації актового запису про шлюб 06 грудня 2012 року, дошлюбне прізвище ОСОБА_8 змінено на ОСОБА_4 .
Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_5 його батьками є батько - ОСОБА_9, мати - ОСОБА_10 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 її батьками є батько - ОСОБА_5, мати - ОСОБА_11
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджує повторне свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4, видане 02 листопада 2018 року відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори Іваненко Р. С. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, на яку, листом від 26 лютого 2019 року державний нотаріус повідомила, що іншим спадкоємцем - ОСОБА_2 не надано оригінали правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності на вказане майно, тому видати свідоцтво є неможливим.
До нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини також звернувся ОСОБА_2, який є сином ОСОБА_4 .
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 05 вересня 2018 року № 136703801, ОСОБА_4 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, та 1/3 квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 177870877 з 15 серпня 2013 року власником квартири АДРЕСА_1 став ОСОБА_3 на підставі укладеного з ОСОБА_4 договору купівлі-продажу квартири від 15 серпня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляром О. Л.
Отже, на день смерті та на момент відкриття спадщини ОСОБА_4 була власником 1/3 квартири АДРЕСА_2, тобто спадковим майном є частка тільки цієї квартири.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Гуцол Р. І. не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Справи про спадкування за законом мають вирішуватись відповідно до глави 86 ЦК України.
Згідно з статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (статті 1217 ЦК України).
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно з частиною першою статті 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Частиною п`ятою статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (стаття 1296 ЦК України).
Статтею 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Правових наслідків невиконання такого обов`язку, зокрема у вигляді втрати права на спадщину, положеннями цивільного законодавства не передбачено.
Згідно з частиною першою статті 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).
Таким чином, відповідно до статті 392 ЦК України з вимогами про визнання права власності на спадкове майно спадкоємець може звернутися до особи, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.
Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, не спростовано матеріалами справи та сторонами те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, після смерті якої відкрилася спадщина на 1/3 квартири АДРЕСА_2 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_5, який є сином ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер, що підтверджує повторне свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4, видане 02 листопада 2018 року відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори Іваненко Р. С. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, на яку, листом від 26 лютого 2019 року державний нотаріус повідомила, що іншим спадкоємцем - ОСОБА_2 не надано оригінали правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності на вказане майно, тому видати свідоцтво є неможливим.
До нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини також звернувся ОСОБА_2, який є сином ОСОБА_4 .
У постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 643/1216/15-ц провадження № 61-6924св18 зазначено, що аналіз статті 1266 ЦК України свідчить, що спадкуванням за правом представлення - це такий порядок набуття права на спадкування за законом при якому спадкоємці п`ятої черги включаються до складу першої, другої чи третьої черги замість спадкоємця внаслідок того, що він помер до відкриття спадщини. По своїй суті спадкування за правом представлення - це специфічний порядок набуття права на спадкування за законом, і він не є окремою підставою або видом спадкування. У такому разі суб`єктами спадкування за правом представлення будуть певні спадкоємців за законом. Спадкування за правом представлення надає можливість спадкоємцям п`ятої черги за законом переміститися у вищу чергу (першу, другу або третю чергу).