ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 509/1379/20
провадження № 61-3516св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
особа, яка подавала апеляційну скаргу,- Товариство з обмеженою відповідальністю "Абріс-Н",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Абріс-Н" на постанову Одеського апеляційного суду від 25 січня 2023 року в складі колегії суддів: Комлевої О. С., Гірняк Л. А., Сегеди С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики у розмірі 660 000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 червня 2019 року між сторонами у справі був укладений договір позики, відповідно до якого позивач передав, а відповідач отримав від позивача грошові кошти (позику) в розмірі 660 000,00 грн (еквівалент 25 000 доларів США) та зобов`язався їх повернути у строк до 12 грудня 2019 року. Проте всупереч укладеного договору відповідач кошти не повернув.
Позивач просив суд стягнути на його користь із ОСОБА_2 борг за договором позики у розмірі 660 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 квітня 2021 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 12 червня 2016 року в сумі 660 000,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач у порушення умов договору позики не виконав взяті на себе договірні зобов`язання з повернення коштів.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Абріс-Н", як особа яка не брала участі у справі, але вважала що прийнятим рішенням порушені її права та законні інтереси, звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Постановою Одеського апеляційного суду від 25 січня 2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Абріс-Н" на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики закрито.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не порушені права ТОВ "Абріс-Н", оскільки товариство, як особа, яка подала апеляційну скаргу, не є стороною договору позики від 12 червня 2019 року, а отже зобов`язання за цим договором не створили жодних обов`язків для заявника.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнення їх доводів
07 березня 2023 року ТОВ "Абріс-Н", засобами поштового зв`язку, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 25 січня 2023 року у справі, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просило скасувати оскаржувану постанову, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Право на апеляційне оскарження рішення місцевого суду ТОВ "Абріс-Н" обґрунтовувало тим, що цим рішенням порушуються його законні права та інтереси, оскільки він є власником 4/100 частин будівель і споруд розташованих за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі продажу від 06 лютого 2019 року, укладеного з ТОВ "Будівельна компанія "Гіперіон", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О. М., зареєстрованого в реєстрі за № 338.
Але, як стало відомо товариству, право власності на частину спірного майна зареєстровано одночасно і за відповідачем ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу від 21 березня 2018 року № 290, № 294, укладених між ним та ТОВ "Нова Будова".
ТОВ "Абріс-Н" стверджувало, що при укладанні вказаних вище договорів їх сторонами були порушені вимоги частини третьої статті 203 ЦК України, що тягне визнання таких договорів не дійсними в порядку частини першої статті 215 ЦК України.
З цього приводу, заперечуючи правомірність набуття ОСОБА_2 права власності на спірне майно, ТОВ "Абріс-Н" звернулося до Малиновського районного суду м. Одеси з відповідним позовом про визнання договорів купівлі-продажу від 21 березня 2018 року № 290, № 294, укладених ОСОБА_2 та ТОВ "Нова Будова", недійсними (справа № 521/19684/20).
У межах виконавчого провадження з виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2021 року, ухваленого у справі № 521/19684/20, розпочато процедуру реалізації майна - майнового комплексу, який є предметом позову у цій справі.
На думку заявника, існує реальна загроза примусової реалізації майна на прилюдних торгах в процесі примусового виконання виконавчого провадження, що істотно ускладнить виконання рішення суду в справі № 521/19684/20 та поновлення порушених прав та інтересів ТОВ "Абріс-Н".
Крім того, товариство зазначило, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом ініціювання фіктивного судового спору намагаються якнайшвидше привласнити майно, яке набуто ОСОБА_2 злочинним шляхом.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
У травні 2023 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив її залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Підставою відкриття касаційного провадження є частина друга статті 389 ЦПК України.
У червні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 12 червня 2019 року між сторонами у справі укладений договір позики, за яким позивач передав, а відповідач отримав від позивача грошові кошти (позику) в розмірі 660 000,00 грн (еквівалент 25 000 доларів США) та зобов`язався їх повернути у строк до 12 грудня 2019 року.
У встановлений договором строк відповідач кошти не повернув.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).
У справі "Белле проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
За частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право, зокрема, на апеляційний перегляд справи.
У частині першій статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) викладено позицію, за якою аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у справі №160/4130/19 (адміністративне провадження №К/9901/36116/19) зазначено, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17 вказано, що відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.